Ігор Шкробанець: «На зміни очікують і пацієнти, і лікарі, тобто вся держава»

— Цього року День медичного працівника ми зустріли в умовах реального реформування галузі, її модернізації, а точніше — в умовах початку створення нової системи охорони здоров’я. Існуюча дотепер була сформована ще в першій половині минулого століття для країни з соціалістичним устроєм, тож вона жодним чином не відповідає вимогам європейсько орієнтованої держави з ринковою економікою. З цієї причини реформування медицини конче потрібне. Його слід було запроваджувати на самому початку розбудови незалежної України, або навіть іще раніше — в роки перебудови СРСР. Та досі далі балачок справа не рухалася. Попереднім керівникам держави забракло волі взяти на себе відповідальність за зміни в найбільш соціально чутливій галузі, яка зачіпає фактично всіх. 

Тому медики вдячні керівництву держави за мужність, за початок реформ, що є по-справжньому патріотичним кроком до створення сучасної і дієвої медичної допомоги.

Нещодавно був на парламентських слуханнях. Здивувало, що опозиційні сили використовують складнощі реформування галузі як зброю для нападу на владу. Звісно, це виграшне питання для різного штибу спекуляцій, на якому дуже просто заробити політичні дивіденди, вдаючи із себе псевдодобреньких і до медиків, і до пацієнтів. Легкого старту, як і швидкого виграшу від глибокої системної реформи бути не може, бо це виграш на майбутнє. Користуватися цим, закликаючи нічого не робити, є ведмежою послугою щодо створення в Україні європейської моделі медичної галузі. Це не лише дешевий популізм, а й прояв антидержавності, оскільки здоров’я населення є одним із головних питань національної безпеки.

Невже опозиція щиро хоче, щоб усе в медицині залишалося таким, як є? Невже цього хочуть люди? Чи задоволені пацієнти умовами перебування у лікарнях, якістю лікування, використанням сучасних технологій тощо? Чи задоволені медики умовами праці, існуючими соціальними гарантіями, заробітною платою? В обох випадках радше відповідь: «Ні». То чого говорити про непотрібність модернізації і змін у медичній галузі? Так, це складно. Важко змінювати і змінюватися, бо це напруження і проблеми, аналогічні до того, коли відбувається ремонт оселі. Так і реформа. Попри труднощі реалізації, в кінцевому підсумку вона конче потрібна всім: і пацієнтам, і медикам, і державі в цілому.

— Цей процес об’єднує принаймні дві складові. Одна із них суто медична і стосується організації охорони здоров’я. Вона пов’язана з тим, щоб зробити систему охорони здоров’я та її напрями відповідними до вимог часу та загальноприйнятих у світі стандартів. Коли фінансується не утримання цілого закладу, як це є тепер, а лікування конкретного хворого (принцип «гроші за пацієнтом»), використовуються сучасні технології, забезпечується якісна медична допомога на засадах доказової медицини та наукових алгоритмів лікування, а, з іншого боку, забезпечено належні умови праці та соціальний захист медичних працівників.

У цій же складовій — реформування основних медичних напрямків, зокрема створення центрів первинної медико-санітарної допомоги. 

Однією із основних вимог до медицини була її профілактична спрямованість, яка і залишається наріжним каменем сучасної системи охорони здоров’я. Її форпостом є первинна медико-санітарна допомога (ПМСД). Тому політика держави щодо створення центрів ПМСД — це формування умов для розвитку профілактичної медицини.

На сьогодні центри ПМСД створено в усіх районах Чернівецької області, з 1 липня вони обслуговуватимуть 100% мешканців районів, а до кінця першого кварталу наступного року — населення області в цілому, включно із містом Чернівці.

— Протягом декількох років вивчаю досвід функціонування системи екстреної медичної допомоги в європейських країнах, у складі робочої групи МОЗ мав нагоду ознайомитися з її організацією в Ізраїлі. Створення єдиної цілісної системи екстреної медичної допомоги є надзвичайно складним завданням. Там скрізь якісна, невідкладна й ефективна екстрена медична допомога дає людям гарантію безпеки у житті. Наскільки це важливо, проілюструю на прикладі нашої області. Забезпечені державою необхідним арсеналом ліків, у тому числі дороговартісними препаратами, які раніше мав навіть не кожен стаціонар, бригади «швидкої» вже мають можливість розчиняти тромби безпосередньо в машині. Завдяки цьому у хворих із гострою ішемією міокарда вдається запобігти інфарктам, тож вони виходять із кардіодиспансеру вже за кілька днів після госпіталізації та не мають ризику стати інвалідами.

Реформа «швидкої» змінює сам принцип її роботи. Дотепер фактично службою керував Бюджетний кодекс, адже її фінансування здійснювали за територіальним принципом. Відтак доходило до абсурду, коли на виклик у село, що поруч із містом, їхала машина не з обласного, а зі значно віддаленішого районного центру. Тепер це повинно змінитися. Надання невідкладної медичної допомоги (персонал, обладнання, автомобілі, медикаменти) об’єднано в одну велику обласну комунальну установу — Центр екстреної медичної допомоги. Він діє за загальновизнаним у світі принципом: на виклик їде машина, яка найближча до пацієнта, із нормативом доїзду 10 хвилин — у місті та 20 — на селі. Сьогодні цей науково обґрунтований норматив є високою планкою, виконання якого залежить від оснащеності служби екстреної допомоги, від стану доріг, наявності нумерації будинків, культури водіїв на дорогах і багато іншого. Проте за ним — життя, тому результатом дій повинно стати повсякденне виконання нормативу. Бо всім держава однаково гарантує одержання якісної невідкладної екстреної медичної допомоги.

Нові стандарти роботи служби потребують збільшення кількості бригад, створення нових пунктів базування «швидкої» (на території краю їх слід додати 29), якісного оновлення автопарку. Тому реформа екстреної медицини є показовим прикладом суті модернізації галузі, в основі якої не скорочення, а розвиток, поліпшення захищеності населення та демографічних показників.

Із демографічною ситуацією пов’язане ще одне нагальне завдання — створення мережі перинатальних центрів у рамках реалізації проекту «Нове життя, нова якість материнства і дитинства», який патронує адміністрація Президента України. Такі центри запрацюють у кожній області. Йдеться про створення загальнодержавної системи безпечного материнства. Завдяки підтримці обласної влади, голови Чернівецької обласної державної адміністрації Михайла Папієва, який очолює робочу групу зі створення обласного перинатального центру, ми виграли конкурс і одержали «зелене світло» з фінансування його будівництва уже нинішнього року. Для цього в область надійдуть 68 мільйонів гривень державних інвестицій — сума, яку малобюджетна аграрна Чернівецька область самостійно не змогла б профінансувати. Ці кошти потрібно буде освоїти до кінця року, отож попереду величезна напружена робота.

Чернівецький обласний перинатальний центр запрацює у реконструйованому приміщенні колишнього міського пологового будинку №1. За умовами перебування, оснащеністю та застосовуванням високих технологій він стане закладом світового рівня, який обслуговуватиме всіх буковинок: і з Путили чи Сокирян, і з Чернівців. Створення такого центру в Чернівцях є наочним свідченням реалізації соціальних ініціатив Президента України Віктора Януковича щодо забезпечення рівної доступності до якісних медичних послуг.

— Інша складова — політична та соціально-економічна, вона залежить від волі депутатів Верховної Ради, адже реформування медицини має вивести її і на прозорі фінансові відносини. Медики мають виробляти якісну медичну послугу на засадах науково доказової медицини та обґрунтованої ціни, а держава через впровадження різних механізмів має її купити. Щоб медицина отримувала гроші не від пацієнта, а від певного фінансового фонду за конкретно пролікованого хворого.

Дивуюся, чому опозиція не хоче говорити правду і спекулює на радянській тезі безплатності всього для всіх. Ніде в світі цього нема. Безкоштовною медицина має бути для людини, яка захворіла, та коли вона здорова, одержує заробітну плату, то повинна сплачувати гроші, аби заздалегідь про це подбати. Система, коли громадянин дбає про своє здоров’я, у тому числі через сплату медичного податку, це вулиця із двостороннім рухом, система взаємної відповідальності. Європейський принцип — здоровий платить за хворого, а багатий за бідного — абсолютно соціальний і справедливий, він дозволяє людині під час хвороби не переживати про те, де взяти гроші на лікування. 

Тому ми закликаємо політиків не гратися у популізм і мати мужність прийняти законодавчі рішення, завдяки яким в Україні буде створено систему багатоканального фінансування системи охорони здоров’я для реалізації гасла — безплатна медицина для хворого. Зі свого боку, Міністерство охорони здоров’я робить усі необхідні підготовчі кроки, черга — за законотворцями. Сподіваюся, вони не забаряться.