Що заважає зводити швидко, якісно і дешево
Під час однієї з селекторних нарад, яку проводив віце-прем’єр-міністр Олександр Вілкул, прозвучало: на Хмельниччині успішно діють усі п’ять програм, спрямованих на розв’язання житлових проблем. І це мало б означати, що будівництво йде динамічно. Якщо на квартирному обліку в області перебувають близько п’ятдесяти тисяч черговиків, то успішне розв’язання їхніх проблем мало б означати, що в найближчі п’ять чи хоча б десять років всі вони зможуть отримати свої квадратні метри. Але реалії інші. Статистика свідчить, що протягом останнього десятиліття кількість новоселів за рік, у кращому разі, сягала до тисячі осіб, але найчастіше це число обмежується кількома сотнями.
Отже, маховик будівельної індустрії хоча й повертається, але дуже повільно. Тож нинішнім безквартирним мешканцям краю доведеться простояти в черзі... щонайменше півстоліття. А може, й більше.
Програм — багато, а квартир — усе одно мало
Те, що на квартиру можна чекати понад шістдесят років, добре знає родина одного з ветеранів, котрому нарешті вдалося її отримати. Під час уже згаданої наради область прозвітувала про те, що вона лідирує серед інших за результатами впровадження програми «Забезпечення житлом інвалідів війни».
— Закуплена квартира для інваліда війни. Ми торік на такі цілі до копійки освоїли виділені кошти, і в цьому не буде жодних проблем, — зауважив голова ОДА Василь Ядуха.
Насправді вже й не знаєш, чи дійсно подібні факти можуть бути приводом для гордості. Швидше за все, це — дуже показова ілюстрація того, наскільки неефективними були та й досі залишаються житлові соціальні програми.
Торік, коли кошти надійшли з державного бюджету, для ветеранів краю справді купили понад три десятки квартир. Але найбільша проблема якраз і є в тому, що грошей немає ні в тих, хто хотів би придбати помешкання, ні в тих, хто мав би його збудувати, ні в державному бюджеті, котрий не в змозі нести на собі такий фінансово важкий тягар, як фінансування будівельної галузі. Саме через це не може набрати справжньої сили жодна із запропонованих останніми роками програм підтримки. І стосується це не тільки ветеранського, а й будь-якого житла, що має соціальне спрямування. Було створено свого часу Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву. Здавалося б, він пропонує дуже прийнятні умови: низький кредитний відсоток, довгий термін погашення, а наявність дітей у родині дає право навіть на часткове відшкодування вартості житла із бюджету. Все б нічого. Втім грошей для фонду як було замало з перших років його створення, так і тепер бракує.
Скажімо, вісім років тому молодим сім’ям на Хмельниччині під розвиток цієї програми було виділено з держбюджету близько двох мільйонів гривень. Тоді квадратний метр житла коштував не більш як півтори тисячі гривень. Останніми роками суми з бюджету залишилися приблизно такими, зате ціни на ринку житла зросли в кілька разів. Тож кількість молодих сімей, котрим мала б допомогти програма, за ці роки не тільки не зростала, а навпаки — зменшувалася.
Не можна сказати, що справа зовсім не рухалася. За довгі роки декілька десятків родин отримали своє житло, а загалом пільговими кредитами могли скористатися близько трьохсот молодих родин. Але як важко це все давалось. Приміром, майже сім років тому розпочали будівництво другої черги 72-квартирного дому в обласному центрі через все те ж регіональне управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. Вже було і доручення Президента щодо цього будинку. Залишилося виділити 5,2 мільйона гривень, щоб його здати, але...
А грошей ще менше
Неважко прослідкувати, що майже кожен новий уряд намагався продемонструвати свою активну роботу саме у розв’язанні житлових та будівельних проблем, проголошуючи все нові й нові програми. Так, три роки тому з’явилася ще одна для тих, хто стоїть на квартирному обліку. Суть її така: заплати сімдесят відсотків вартості квартири, а решту компенсує держава зі свого бюджету. Здавалося б, теж доволі привабливо. Але, скажімо, нинішнього року Хмельниччина отримала під неї лише шістсот тисяч гривень. Цих грошей вистачить аж на два кредити. Обіцяють, що й решта охочих отримає свого часу обіцяні гроші. Але коли це станеться?
Між тим, за словами очільника краю, всі програми діють.
Уже відібрано і погоджено 24 об’єкти із 593 квартирами, що підпадають під їх дію. Хоч і поволі, але надають іпотечні кредити. Якщо торік завдяки їм отримали власне житло 55 сімей, то до початку червня вже було 32 такі родини.
«Наразі укладено три іпотечні договори, але це не той показник, що ми хотіли б мати. В області буде вжито додаткових заходів щодо інформування населення про дію програми. Відмовлятися від її реалізації не будемо», — запевняє Василь Ядуха.
З державного бюджету на нинішній рік передбачено і фінансування 1,4 мільйона гривень для програми «Власний дім», і половина цих коштів уже надійшла. І це значить, що з 40 прогнозованих кредитів 19 уже видано.
Якщо аналізувати ці цифри з точки зору ілюстрації роботи уряду над соціальними програмами, то вона, ця робота, таки є. Якщо оцінювати з практичної точки зору, то це — крихта в морі потреб. І вся вона нагадує, швидше, подобу, аніж справжню повномасштабну діяльність. Найпростіше було б звинуватити уряд і владу на місцях у тому, що вони гальмують цю справу. Але річ зовсім не в тому, наскільки активно працюють чиновники. Насправді ні бюджет, ні банківські установи, ні самі черговики не готові до фінансового виконання цих програм. А в результаті будівельна галузь не має за що і для кого будувати.
Прориву не видно
За даними обласного управління статистики, у першому кварталі в області було прийнято в експлуатацію 39 тисяч квадратних метрів житла, що становило лише дві третини від минулорічного показника. Та й загалом за п’ять місяців на кілька відсотків зменшилися загальні обсяги будівництва в краї. Можливо, до кінця року відставання ще вдасться ліквідувати, адже зрозуміло, що нові об’єкти здаються не кожного місяця. Та суть не в цьому. За останнє десятиріччя загальна кількість збудованого житла коливалась у приблизних межах від 250 до 350 тисяч квадратних метрів на рік. І, попри дію старих, впровадження нових програм, жодного прориву у цій галузі так і не відбулося. Те саме стосується і нежитлового будівництва. Держава практично не береться за фінансування потужних об’єктів.
На початку року в області було наголошено, що всі сили спрямують не так на нові будівельні майданчики, як на завершення довгобудів, вік окремих з яких сягає десятиліть. А як тоді розвиватися будівельній галузі?
Товариство з додатковою відповідальністю «Хмельницькзалізобетон» не одне десятиліття було флагманом будівельників у області. Останніми роками на підприємстві вклали у розвиток близько 35 мільйонів гривень. Нещо- давно запустили сучасну лінію для виробництва плит перекриття. Її потужність становить близько 220 тисяч квадратних метрів залізобетонних виробів на рік. А тепер домовляються з німецькими партнерами про спорудження ще однієї лінії, яка дасть можливість майже на двадцять відсотків зменшити собівартість окремих видів продукції.
Тільки торік тут виготовили продукції на сто мільйонів гривень, забезпечивши залізобетонними конструкціями чимало будівельних об’єктів у різних областях країни.
Та й саме підприємство зводить житлові будинки на території області, входячи до складу асоціації регіонального будівництва. Але ось показовий факт: якщо завод готовий нарощувати свої виробничі потужності і збільшувати кількість продукції, то генпідрядники, що безпосередньо будують об’єкти, не спроможні все це використати.
Дієвого механізму, як вивести галузь із глухого кута, поки що не видно. І це при тому, що банки, начебто, готові надавати кредити під будівництво, на ринку житла стоять черги, а будівельні організації готові виконувати будь-які замовлення, аби тільки було фінансування. Але звести всіх разом поки що не вдається жодній програмі в цій галузі.
Хмельницький.
Фото автора.
ФАКТ
Нинішнього року загалом по країні проектна кількість багатоповерхівок, що будуть зведені відповідно до різних програм, становить 77 із загальною кількістю 6,6 тисячі квартир. Урядом реалізується п’ять державних програм доступного житла, в рамках яких за п’ять місяців більше півтори тисячі сімей отримали державну допомогу. Зокрема, у рамках Програми молодіжного кредитування було надано 117 кредитів під три відсотки річних на період до тридцяти років. За програмою будівництва доступного житла підтримкою держави скористалися 144 родини. За програмою «Власний дім» надано 754 кредити. За програмою здешевлення вартості іпотечних кредитів житло придбали 475 громадян. За програмою забезпечення житлом інвалідів війни буде придбано 220 квартир, розподіл яких відбувається на основі заявок облдержадміністрацій.
Стан інвестування будівництва легко оцінити по тому, наскільки активно ведуться роботи на майданчику.
