Перший заступник голови Хмельницької ОДА Олександр Симчишин повідомив, що теплопостачальні підприємства області восени зменшили споживання природного газу приблизно на 36 відсотків. Як було сказано, за рахунок економії у серпні використали менше на 30 відсотків до фактичного споживання за відповідний період минулого року, у вересні — на 35, а у жовтні — аж на 36 відсотків. Такі самі темпи зберігались і в листопаді. Новині варто було тільки порадіти. Але ніхто не у захваті від економії. Хоч як дивно, першими, кого насторожили такі тенденції, виявились ... газівники.

Газ один — цифри різні

У ПАТ «Хмельницькгаз» з цього приводу зовсім не раділи. Лише з тривогою повідомили, що споживання газу в області за десять місяців зменшилося на 13 відсотків.

Насамперед легко зауважити, що ця цифра економії доволі суттєво різниться з тією, що називають в ОДА. Бо, за даними ПАТ, економія втричі менша. Але внесемо уточнення: йдеться про всіх споживачів. Якщо ж конкретизувати витрати саме теплоенергетики, то газівники кажуть, що ця галузь з початку року знизила споживання лише на 17 відсотків. Тобто різниця у даних трохи скоротилась. Але все одно залишається істотною. Тож так і кортить запитати: хто каже правду?

Утім, набагато актуальніше поставити запитання: хто лукавить? Та навряд чи вдасться знайти відповідь. Бо коли навіть урядовці найвищого рівня не можуть точно сказати, хто і скільки газу купив, доставив, спожив, скільки за те сплачено, і чому виникають борги, то на місцевому рівні розібратись у ситуації не вдасться поготів.

Це за хімічними ознаками природний газ — прозора речовина без кольору і запаху. В житті вона виявляється дуже каламутною. Та ще й такою, що добряче пахне грошима.

Втім, це тема іншої розмови. Повернімось до економії.

У «Хмельницькгазі» зазначають про таке: через зменшення споживання відповідно скоротилися і обсяги транспортування. У січні—жовтні спожито 576 мільйонів кубометрів, що на 86 мільйонів менше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Як результат — компанія недоотримала понад 35 мільйонів гривень. Причому не так за газ, як за транспортування, що було закладене в тариф. І це, начебто, має негативно позначитись на фінансовому становищі підприємства та безпеці газопостачання.

Справді, зменшені прибутки нікого не порадують. Але з усього сказаного напрошується один висновок: немає нічого доброго в тому, що теплопостачальні підприємства використали менше газу майже на 23 мільйони кубометрів, бюджетна сфера — на 5,2 мільйона, промисловість — на 1,6 мільйона, а побутові споживачі — на 56,3 мільйона кубів.

Але ж саме цих цифр чекала від усіх країна і уряд. Саме до такої економії спонукали спочатку газові війни, а тепер і реальні бойові дії. Саме цю умову ставить нам об’єднана Європа, до якої йдемо так важко. І зроблені кроки на шляху економії мали б вважатись лише першими і, відверто зізнатися, доволі скромними на тлі світових новітніх технологій енергозбереження. Далі очікувалися активніші й масштабніші.

Та хто ж їх робитиме, якщо за такі новації загрожує покарання. Фінансове. У вигляді підвищення тарифів. Бо у ПАТ «Хмельницькгаз» таки наполягають: 

теперішнє падіння обсягів споживання і транспортування газу підриває фінансове становище компанії. Під загрозою опиняються робочі місця, своєчасні відрахування податків до бюджетів усіх рівнів та Пенсійного фонду, а також заробітна плата трудового колективу.

За все відповість споживач

Применшувати роль «Хмельницькгазу» у житті краю і справді немає як. Але так само не можна не звернути увагу на те, що доволі серйозні фінансові успіхи підприємства пов’язані з сумлінністю і витривалістю споживачів, котрі доволі справно платять за усіма запропонованими тарифами. А вони, як відомо, чималі. То чи варто доводити своїх клієнтів до повного відчаю новим підвищенням цін? Причому заради того, щоб забезпечити власну фінансову стабільність?

Здавалося б, відповідь очевидна, обидві сторони мають не те що з розумінням, а й бережно ставитись один до одного. Натомість довелось почути наступне:

— Єдиний вихід, який ми бачимо з цієї складної ситуації — це лише коригування в бік підвищення тарифів на транспортування та постачання природного газу. Адже, якщо зростає ціна на газ, то, як правило, повинні зростати і тарифи, — зауважує заступник з постачання та обліку газу ПАТ «Хмельницькгаз» Василь Семенюк. — Але бачимо, що ціна на газ зросла в середньому більш як на 50 відсотків, а тариф на постачання був збільшений лише на 6,9 відсотка, на транспортування — на 14,7. Для того, аби компанія могла в повному обсязі виконувати покладені на нас зобов’язання з безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів Хмельниччини, потрібно терміново підвищити тариф на транспортування на 32,2 відсотка.

Труднощі, які переживає газопостачальна компанія, можна зрозуміти. Та хіба тільки вона зіткнулась із проблемами? Всі — від приватного підприємця до великого промислового підприємства, від селянина-одноосібника до потужного аграрного холдингу та й, зрештою, кожен із нас відчув на собі всі негативи кризового стану. Люди і підприємства намагаються виживати, як можуть. І, до їх честі, знаходять можливості ще й допомагати країні та воякам, постійно збираючи кошти на підтримку армії та добровольців. При цьому більшості й на думку не спадає поліпшувати свій фінансовий стан за чийсь рахунок. Бо таке у часи загальної біди вважається просто аморальним.

Натомість у ПАТ переконують: якщо ситуація і надалі так складатиметься, то можуть виникнути реальні проблеми з утриманням газових мереж в належному стані та виконанням інвестиційної програми підприємства. Проведення заходів з модернізації, капремонту, заміні та будівництву газопроводів буде неможливим. Крім того, значно ускладнює ситуацію і постійне підвищення вартості необхідних матеріалів та засобів, які компанія систематично закуповує.

— З початку року відчутно подорожчало газозварювальне обладнання, металеві труби, і навіть ціна газового лічильника виросла на третину. Різке подорожчання пально-мастильних матеріалів спричинило зростання витрат компанії на їх закупівлю, — наголошує начальник управління матеріально-технічного забезпечення компанії Андрій Любицький.

Та подивимось і на зворотний бік медалі, якщо такими швидкими темпами і у таких масштабах, як пропонують газівники, зростатимуть їхні тарифи, то не тільки інвестувати у своє виробництво, а й просто утримувати його не зможе ніхто. А про омріяні плани переходу економіки і комунальної сфери на енергозберігаючі технології і мови бути не може.

Та тепер задумаєшся, а чи насправді нам потрібні всі ті програми, що спрямовані на економію використання енергоносіїв? Бо ж вони призводять до зменшення обсягів використання і транспортування блакитного палива, а значить — до вищої ціни за нього.

За даними газівників, ще три роки тому річний обсяг споживання природного газу на Хмельниччині становив 950 мільйонів кубометрів. Очікується, що цьогоріч ця цифра впаде до 770 мільйонів. Але тепер і не знаєш, вважати таку економію досягненням чи поразкою.

 

Хмельницька область.

Мал. Георгія МАЙОРЕНКА.

Довідка

ПАТ «Хмельницькгаз» — одне з найбільших підприємств області. На обслуговуванні компанії — понад 4,5 тисячі юридичних осіб. Із 487 тисяч домогосподарств клієнтами компанії є 384 тисячі сімей Хмельниччини. ПАТ було визнано кращим роботодавцем області — має 2,5 тисячі працівників. Воно входить до числа сумлінних платників податків. До бюджетів усіх рівнів щорічно сплачує більш як 90 мільйонів гривень.