Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 року у Львові мав надзвичайно важливе значення у національній історії. Він став ще одним кроком у державницькій традиції, у віковічному прагненні українців до відновлення державної самостійності. На цьому 30 червня 2013 року наголосив народний депутат України від Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олександр Сич (на знімку) на вічі в Івано-Франківську під час урочистостей з нагоди 72-ї річниці відновлення Української Держави 30 червня 1941 року та затвердження Конституції України національним парламентом 1996 року.
«УНР, ЗУНР, Карпатська Україна, Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 року у Львові — це відклалося в національній самосвідомості. Все це спало до того часу, допоки не настав по-справжньому зручний момент для відновлення державної незалежності України. Якби цих кроків не було, то, можливо, не було б і 24 серпня 1991 року. І не було б сьогодні українського герба, українського славня!» — заявив Олександр Сич.
За словами націоналіста, сучасна Українська держава значною мірою є черговою заключною ланкою тривалого ланцюжка національного державотворення, який веде свій початок ще з часів Київської Русі. Не менш значущим в контексті цього стало й ухвалення Конституції України. Адже, проголосивши у 1991 році державну незалежність, українці близько п’яти років жили без власної національної Конституції.
«Конституція — одна з головних ознак самостійної держави. Формально, за зовнішніми ознаками Конституція України є однією з найкращих у Європі. Втім, питання в іншому: наскільки нині Конституції дотримуються, наскільки вона відображає саме українські реалії?! У цьому аспекті є достатньо суперечностей», — відзначив свободівець.
Водночас, незважаючи на існуючу потребу удосконалення, робити зміни навіть її окремих норм у чинних суспільно-політичних реаліях надзвичайно небезпечно.
«Конституція є і її необхідно шанувати! Її передусім необхідно дотримуватися. Коли ж ми доб’ємося, що в Україні всі дотримуватимуться Конституції — від Президента, Кабінету Міністрів, членів парламенту і до рядового українця — коли вона стане засадничою цінністю, лише тоді можна буде вести мову про її сутнісне вдосконалення», — резюмував Олександр Сич.