За українськими традиціями отримати молодому парубку гарбуза від дівчини вважалося соромом. А ось у деяких районах Рівненщини, зокрема, Здолбунівському, Рівненському, Острозькому та Корецькому, селяни радіють, що тут взялися на промисловому рівні вирощувати цю культуру. Під гарбузи в цих районах відвели понад три тисячі гектарів. За цю справу взялася австрійська компанія, яка з 2010 року вирощує олійні гарбузи у південних та центральних областях України, а тепер поширила свій бізнес і на Рівненщину. Найбільші площі — тисяча гектарів — під гарбузами в Корецькому районі.

— Іноземні інвестори зареєстрували ТзОВ «Поліський стандарт» в Іванівській сільській раді, — розповідає голова Корецької районної ради Любов Скородько (на знімку). — Господарюють тут з жовтня минулого року на базі збанкрутілого фермерського господарства. Від того мають зиск не лише інвестори, а й місцеві селяни, які отримали в «Поліському стандарті» більше тридцяти робочих місць, матимуть гідну плату за оренду своїх паїв. Нічого не втрачає і сільська рада, маючи на своїй території таке бюджетонаповнююче підприємство.

Олійні гарбузи, стверджують фахівці «Поліського стандарту», вирощувати вигідно: австрійці скуповують усе без винятку насіння і платять за кожну тонну 500 євро. Крім того, місцеві аграрії одержують від них високоякісний посівний матеріал і підтримку для повноцінного обробітку плантацій гарбузів, для чого інвестори нинішнього року придбали всю потрібну техніку.

Представник австрійських бізнесменів — менеджер ТОВ «Голденкерн» Леонід Кононенко запевнив, що місцеві аграрії застраховані від перевиробництва. Адже іноземці зацікавлені в якнайбільшій врожайності, бо гарбузове насіння найвищого ґатунку вони спрямовують у фармакологію, інше — в кондитерську промисловість і для хлібопечення, основну ж масу переробляють на олію. Австрійці постачають у країни ЄС 80 відсотків гарбузової олії, яка коштує доволі дорого: 100 гривень за 250 грамів. Іноземці мають власні потужні склади й переробку, тому зацікавлені в якісній сировині та збільшенні посівних площ. На Рівненщині цьому сприяють ґрунти, погода, а також бізнес-клімат, каже Леонід Кононенко.

— За прикладом австрійців вирощувати гарбузи взялося й місцеве підприємство «Фаворит-Агро» (колишній Корецький цукровий завод), орендуючи під цю культуру паї у мешканців села Гвіздів, — продовжує голова Корецької районної ради Любов Скородько. — Щоправда, цю справу започаткували нинішнього року, тож про результати ще говорити зарано.

Якщо в Корецькому районі сіятимуть втричі більше гарбузів, то є перспектива закупівлі й монтажу сушильного комплексу. Нині для цього підшуковують вільні землі та зацікавлюють одноосібників. Селяни також отримали сортовий австрійський посівний матеріал і вирощують цю культуру на власних городах. Окрім 500 євро за тонну гарбузового насіння, вони ще матимуть бонус — безкоштовну органіку, яка залишиться на їхніх полях.

Корецький район — аграрний. Його розвиток залежить від того, на-скільки успішно йтимуть справи у сільськогосподарських підприємств. Тому тут всіляко стараються сприяти їх розвитку.

— Завдяки повному супроводу українських і закордонних інвесторів вдається залучити до обробітку нові площі, — каже голова Корецької райдержадміністрації Михайло Волинець. — Нині в районі не використовується земля лише у двох сільських радах. Але вже є домовленості з агрофірмами, які готові 1300 гектарів таких площ внести в орний клин. Та й здорова конкуренція між потужними агровиробниками, на мою думку, сприятиме розвитку району, бо людям платитимуть за оренду землі належним чином, селяни матимуть роботу й зарплату, а бюджети всіх рівнів — надходження для виконання соціально-економічних програм.

Фото автора.