Вихованець київського футболу, блискучий у минулому форвард столичного «Динамо» і збірної Союзу Володимир Онищенко має величезний досвід тренерської роботи. Свого часу він готував динамівську команду, котра стала чемпіоном України, і не допрацював до тріумфу лише кілька місяців. Що ж, і таке трапляється в житті тренерів.
Практично всі роки наставницької роботи Онищенка пов’язані з рідним клубом. Але нещодавно Володимир Іванович відгукнувся на пропозицію товариша по зірковому складу киян Михайла Фоменка і тепер працює в національній збірній асистентом тренера.
Після видатної перемоги нашої національної команди в Чорногорії минув певний час, але всі ми не можемо забути той феєричний матч. І, зрозуміло, з інтересом знайомимося з оцінкою тих подій Володимира Онищенка.
— Хотілося б почути ваші думки щодо того славного поєдинку, Володимире Івановичу.
— Саму гру більшість уболівальників спостерігали або на трибунах, або біля телеекранів. Тому вестиму мову про те, що відбувалося після матчу. Вкрай важливо правильно пережити ейфорію, спуститися на землю після такої перемоги та розпочати підготовку до наступних матчів, в котрих вирішуватиметься доля збірної України. Наш тренерський штаб у свою чергу намагатиметься зробити все можливе, щоб допомогти футболістам підготуватися до цих поєдинків якомога краще.
— Перед зустріччю в Подгориці мали травмованих футболістів, а під час самого поєдинку було вилучено Зозулю. Виходить, що всі ці негативні моменти в результаті стимулювали українську збірну до боротьби і допомогли їй досягти дзвінкого результату?
— Не знаю, як тоді склалася б гра. Можливо, якщо все було б інакше, вдалось би вирішити долю матчу вже в першому таймі. Та це лише наші припущення. Є тільки те, що сталося. Щоправда, більшість людей не очікували такого, проте позитивний результат — це найголовніше.
— А самі сподівалися на такий підсумок?
— Якщо відверто, то вірив у перемогу. Ми готувалися, налаштовувалися на серйозну важку гру. Це тепер перемога видається такою легкою. А тоді, під час матчу, гра складалася не на нашу користь — всі це пам’ятають. Добре, що все так закінчилося!
— Що сталося зі збірною Чорногорії? Чи мала місце, на вашу думку, недооцінка нашої команди після матчу на НСК «Олімпійський», який вона виграла з рахунком 1:0?
— Припускаю, що чорногорці й справді думали, що переможуть Україну, як це було в жовтневому матчі торік. Мені здається, що вони не дуже серйозно поставилися до гри на власному полі.
— Тепер, мабуть, дивитеся у майбутнє і готуєтеся до контрольного матчу проти Ізраїлю?
— Треба сумлінно підготуватися до вересневих поєдинків. І не варто думати про рівень суперників: хто сильніший, хто слабший. Маємо красномовний приклад: те, що сталося із Чорногорією, може трапитися з будь-якою командою. Тому необхідно ретельно готуватися до матчів проти Сан-Марино та Англії, нам не можна втрачати очок в наступних поєдинках. Ми отримали чудовий шанс: повернули надію на продовження боротьби, і фінальний турнір ЧС нині видається нам реальністю. Проте квитки до Бразилії бронювати не поспішаємо.
— Більшість матчів, котрі залишилися, збірна України зіграє вдома. Це важливий фактор для нас?
— Інколи трапляється, що домашні матчі грати важче, ніж виїзні — ось у чому проблема. Суперники у нас дуже серйозні, тим більше, що вони спостерігали за нами, вивчали нас. Тепер готуватимуться до ігор зі збірною України не так, як робили б це раніше, бо нині вони оцінюють нас як реальних претендентів на вихід із групи. Тому це будуть зовсім інші матчі. Нагадаю, що права на помилку у нас немає.
На знімку: Михайло Фоменко (ліворуч) і Володимир Онищенко.
Фото Євгена КРАВСА.
