Сьогодні багатьом здається, що адміністративно-територіальний поділ держави цілком реальний, оскільки в цьому справді є необхідність. По-перше, нинішній адміністративно-територіальний устрій країни, що був сформований ще в 1930-х роках, сильно застарів. По-друге, соціально-демографічна, поселенська та економічна картина зазнала значних змін. Формальний адміністративний поділ перестав відповідати реальному стану речей.

Першими цю тему порушили луганські комуністи. Зокрема, їх місцевий лідер Спірідон Кілінкаров заявляє, що реформи спрямовані передусім на майбутній поділ Луганщини та ліквідацію її як територіальної одиниці. «Це не популярна ідея, тому її й не озвучують, — уважає він. — Я не виключаю можливості, що ми станемо свідками відкритих розмов про необхідність проведення такої реформи. Частину Луганщини можуть віддати, скажімо, тій же Харківській області, частину — Донецькій. Такі варіанти на сьогодні в головах у політиків є. У підсумку після проведеної територіальної реформи замість 24 невеликих областей з’явиться 9 потужних територіально-адміністративних утворень».

На підтвердження сказаного наводиться такий аргумент. На 17-й сесії Луганської обласної ради ухвалено рішення «Про завердження Схеми планування території Луганської області». Однак, на думку опонентів, депутатам видали на руки далеко не весь пакет документів. І саме в тому, не виданому доповненні, містилася така собі «Система розселення області», згідно з якою в межах області пропонується сформувати шість міжрайонних систем розселення: «Луганська, Краснолуцько-Свердловська, Лисичансько-Алчевська, Сватівська, Старобільська та Біловодська». Далі в документі значиться, що «розвиток систем розселення» дозволить забезпечити, у тому числі, й «основу для формування пропозицій щодо адміністративно-територіального поділу». Сьогодні керівники обласної ради змушені виправдовуватися, що схема планування території Луганської області — це технічний документ, який визначає насамперед соціально-економічний та інфраструктурний розвиток області, і він аж ніяк не має на увазі об’єднання або ліквідацію регіону.

— Остання містобудівна документація була прийнята ще в 1981 році, — пояснює перший заступник голови Луганської облради Євген Харін. — Є закон України про регулювання містобудівної діяльності. І, згідно з цим законом, у кожному місті, районі має бути план розвитку території: що, де і як ми будуватимемо. Схему планування території розробляв Український державний науково-дослідний інститут проектування міст і програм ім. Білоконя. Це наш основний містобудівний документ, розрахований на 20 років. Усе, що закладено в Схемі, береться в основу для розробки програм соціально-економічного розвитку територій.

— В експертному висновку чітко сказано: територія Луганської області на сьогодні становить 27,6 тис. кілометрів квадратних і через 20 років це теж буде 27,6 тис. кілометрів квадратних, — доповнює начальник обласного управління архітектури і містобудування облдержадміністрації Олена Єременко.

— Навіть реформа місцевого самоврядування, яка передбачає низку підходів, не говорить про те, щоб ламати всю інфраструктуру, — продовжує переконувати Євген Харін.

Проблеми реформатори пропонують вирішувати поступово. Насамперед, реанімувати демократичне самоврядування на рівні місцевих громад, переглянути повноваження й обов’язки місцевої влади, у тому числі — у напрямі міжбюджетних відносин, надати місцевим громадам права на добровільне об’єднання і міжмуніципальне співробітництво. Наступний етап — передача землі за межами населених пунктів у розпорядження місцевих громад, а не райдержадміністрацій. І так далі. Поки що все це теорія.

ДОСЛІВНО

Олександр Єфремов, лідер фракції Партії регіонів у парламенті:

— Є люди, починаючи з першого Президента країни Леоніда Кравчука, які підтримують думку про створення в країні семи адміністративних територій. Але, щоб це зробити, потрібно змінити Конституцію України. На референдумі люди за це не проголосують, а якщо вирішувати питання через парламент, то половина депутатів, вибраних по мажоритарних округах, ідею не підтримають. У них є зобов’язання перед виборцями, які треба виконувати. Взагалі я вважаю, що це питання не треба порушувати, бо, крім негативу, воно нічого не дає.