«Українці покликані насититися взаємним моральним культурним потенціалом, аби вибухнути незабарним повстанням. Іншого способу здобуття волі не існує. Щоб її здобути, треба докладати зусиль, адже життя — це не лише свято, не лише гедонізм, не лише бенкет. Якщо нам зараз вдасться вибудувати ці важливі взаємини між Сходом та Заходом, Північчю й Півднем — станемо дуже сильною монолітною українською нацією, в яку ніхто не прорветься ні через двері, ні через вікно», — ці слова мовознавця, народного депутата від ВО «Свобода» Ірини Фаріон зірвали оплески в донечан, для яких 25 червня 2013 року націоналістка презентувала монографію «Мовна норма: знищення, пошук, віднова».

Візит Ірини Фаріон до Донецька розпочався з відвідин шахти імені Засядька, де націоналістка зустрілася з 600 працівниками установи. Після зустрічі з шахтарями Ірина Фаріон разом із народним депутатом-свободівцем Михайлом Блавацьким та головою Донецької обласної організації ВО «Свобода» Ігорем Славгородським поклали квіти до пам’ятної дошки Василеві Стусу, що встановлена на корпусі Донецького національного університету.

По обіді мовознавець зустрілася з жителями Донецька. Зустрічі, що відбулася в будівлі готелю «Єва» передував нечисельний, проте агресивний пікет російських шовіністів та комуністів із прапорами, на яких було зображено двоголового орла. Провокатори були одягнуті в червоні пілотки й тримали плакати із написами: «Наша родіна — СССР». Вони намагалися зірвати презентацію мовознавчої книжки та зустріч громади з народним депутатом. Показово, що міліціянти виявили повну бездіяльність. Ірина Фаріон зазначила: «Коли мене копали знавіснілі комуністи, я мимоволі згадувала 1929 рік, коли було розстріляно десятки мовознавців і заразом 14,5 тисячі питомих українських слів. Мене ж лише покопали. За 22 роки дуже важко звільнитися від шрамів колоніалізму, тож помагаймо один одному».

«Щойно я повернулася з Одеси, де була переповнена зала. Перед тим — Харків, Суми, Ніжин, Житомир, Мукачеве, Хуст, Ужгород — всюди величезні зали вільних людей, які мають перед собою модель української держави, а не ту, яка витворена сьогодні. Своєрідність нації полягає в тому, що українець, незважаючи на свої історичні падіння, весь час знаходить у собі силу здійматися. І оце вміння знову розкрилитися призводить до шаленого протистояння з боку тих, хто інакше, як повзати, не вміє. Можемо їм лишень поспівчувати і допомогти. Маємо ставати сильнішими й міцнішими, щоб бути взірцем самодостатності. Стус змусить їх переглянути систему цінностей, в яких вони виховувалися 70 років. Це викликає лише жаль та співчуття.

Казав один із філософів Бальтасар Герасіян, що всередині має бути значно більше, ніж назовні. Тому ми з вами покликані насититися взаємним моральним культурним потенціалом, щоб вибухнути незабарним повстанням. Іншого способу здобуття волі не існує, як бачите. Аби її здобути, треба докладати зусиль, адже життя — це не лише свято, не лише гедонізм, не лише бенкет. Це щоденне долання лінощів, витискання із себе раба, це зустріч одного з одним, це взаємини людини з самою собою та межи іншими. Якщо нам нині вдасться вибудувати ці важливі взаємини між Сходом та Заходом, Північчю й Півднем — станемо дуже сильною монолітною українською нацією, в яку ніхто не прорветься ні через двері, ні через вікно. Бо ми всі самі станемо фортецею нашого українського духу. Що Донеччина — це також фортеця українського духу, яскраво підтвердило те, що тільки ваш край здатен був привести в світ унікальні постаті Василя Стуса та Володимира Сосюри».

Мовознавець наголосила, що привезла в Донецьк замало примірників праці про Степана Бандеру. Тому сказала, що наступна зустріч відбудеться в більшій авдиторії та за інших умов, аби мешканці Донбасу могли придбати цю працю.

Запитання слухачів стосувалися слововжитку, совєтизації мови, можливості впровадження абецадла в Україні (абецадлом прийнято називати різновид латинської абетки, яку розробив на основі польського алфавіту і опублікував у Галичині 1834 року Йосип Лозинський. — Ред.), української адаптації запозичених слів. Націоналістка наголосила: «Якщо імунна система мови сильна — їй не загрожує жодне запозичення».

За візит на шахту та в Донецьк Ірині Фаріон подякував заслужений шахтар України. Він попросив частіше і більше проводити зустрічей із шахтарями, трудовими колективами великих підприємств на сході країни та по всій державі, хоча це й викликає такий шалений спротив режиму.

Після завершення зустрічі Ірина Фаріон понад годину роздавала автографи та спілкувалася з містянами. Показово, що 300 примірників монографії мовознавця розійшлося за п’ять хвилин.

Прес-служба ВО «Свобода».

Друкується в рахунок квоти фракції ВО «Свобода».

ДОСЛІВНО

Народний депутат Ірина ФАРІОН: 

«Ми повинні дуже суворо працювати над собою, адже маємо дуже серйозні щоденні внутрішні й зовнішні виклики, породжені зробити нас сильнішими, вільнішими, мужнішими. Я прилетіла сюди як корінна львів’янка, щоб сказати вам: я не вмію, не хочу й не буду жити без Донецька, бо ми — один великий сильний український народ і, незалежно від того, в Ужгороді, Львові, Луганську, ми одержимі мати свою, ніким не керовану зовні українську державу. Саме це прагнення нині сягає своєї кульмінації».