Дівчину на візку не пустили в нічний клуб, але суд відновив справедливість. Частково. Дванадцять років тому Тетяна Гречишникова потрапила в аварію і стала інвалідом І групи. Тепер вона прикута до візка, утім — активна, дасть фору будь-кому! За десять хвилин до мого візиту молода жінка встигає «змотатися» до магазину — збирається на природу з друзями. У сусідній кімнаті грається семирічний син Вова. Дончанка вже два роки займається бальними танцями на візках, та ще й встигає їздити на концерти зірок. Це яскраве життя ледь не зруйнувалося в одну ніч від звичайного хамства.
Не пустили й погрожували розбити фотоапарат
Конфлікт стався в січні цього року. «Вирішили із друзями відсвяткувати Тетянин день у нічному клубі «Лица», але нас туди не пустили, сказали, що не проходимо фейс-контроль. Причина — заклад приватний, не пристосований для таких, як я, мою безпеку не можна гарантувати. Коли ми дістали фотоапарат, щоб зняти конфлікт, почали погрожувати, що розіб’ють техніку», — згадує Тетяна Гречишникова.
Дмитро Горобець, друг Тані й очевидець, додає: «Нас було троє: я, Тетяна та ще одна дівчина. Дозволяли пройти всім, крім Тані. Охорона казала, що вхід інвалідам на візках заборонено наказом керівництва». З’явилися начальник охорони та адміністратор клубу — їм запропонували видати письмову відмову пропустити, у відповідь — нова порція образливих слів.
Наприкінці лютого Тетяна звернулася до Калінінського районного суду Донецька з позовом на клуб. Порушено 24 статтю Конституції України про рівність прав усіх громадян і 17 статтю Закону України «Про захист прав споживачів»: «За всіма споживачами рівною мірою визнається право на задоволення їхніх потреб у сфері торговельного й інших видів обслуговування». Дончанка зажадала відшкодувати моральний збиток — 50 тисяч гривень. «Через цей скандал Таня на якийсь час облишила танці — була в депресії два місяці. Раніше хотіла освоїти гітару, але через стрес бажання пропало. Потім, на щастя, відійшла», — розповідає Дмитро Горобець.
Тепер Таня обходить клуби стороною: «Раніше відвідувала, щоправда, інші заклади. Зазвичай охорона якось підтримувала, хоча б морально. Взагалі буваю скрізь, де мені хочеться, навіть якщо місце не пристосоване для візка: тоді прошу знайомих перенести мене», — хвалиться дівчина. Вона звикла до незручних тротуарів, магазинів, аптек, ображає тільки брутальність людей.
Суд визнав порушення прав Тетяни і 29 травня виніс вердикт: «Стягнути ... моральний збиток у розмірі 2000 грн.». Візочниця подала апеляцію, яку на початку червня прийняли до розгляду. «Для клубу ці гроші — нічого особливого. Виплатять, а потім прийде така дівчина, і її знову проженуть. Не всі підуть до суду: у мене багато друзів, а деякі візочники бояться виходити з дому. Сенс процесу — покарати заклад, змінити ставлення до інвалідів», — пояснює Таня.
«В аналогічних випадках у Європі сума позову — від 500 тисяч євро, подібних ситуацій там дуже бояться. Для наших бізнесменів головне — нагребти грошей, а клієнти на візках нехай удома сидять!» — розмірковує Дмитро Горобець. Тетяна резюмує: «Найстрашніше, що за ці місяці клуб нічого не зробив, щоб туди могли потрапити інваліди. Представник відповідача на суді наполягала, що немає норми закону, яка зобов’язує їх це робити».
Донецьк.
Тетяна Гречишникова із сином Вовою.
Фото з особистого архіву Тетяни Гречишникової.
Коментар
Тетяна Іванова, адвокат Тетяни Гречишникової: «Моїй підзахисній не просто зіпсували свято. Їй показали, що вона — гірша за інших».
Ми згодні із судом у визнанні факту дискримінації, заперечення викликає сума моральної шкоди, тому подали апеляцію. Тетяні не просто зіпсували свято — їй показали, що вона — гірша за інших людей. Відмовка клубу дуже надумана: якщо не можна гарантувати безпеку інвалідів, то чому інших людей — можна?
Власники зайняли двозначну позицію: готові виплатити певні гроші, але не тому, що визнають провину, а просто так. Представник відповідача говорила про компенсацію без судового розгляду, утім обговорювати конкретну суму було не в її повноваженнях. Керівництво клубу на нас так і не вийшло, їхніх контактів у нас немає, тільки на другому засіданні побачили власника закладу. Реакції на апеляцію з боку відповідача ще не було. Вважаю, що навіть 50 тисяч — малі гроші. Така сума прийнятна для нічного клубу, але морального збитку не компенсує.
Подібні позови в нас нечасті: на щастя, до інвалідів ставляться більш-менш нормально. Погано, що багато громадських закладів — клуби, магазини, аптеки, хімчистки — не пристосовані для візочників, хоча в законі прописані особливі вимоги з оснащення таких приміщень. Потім, щоб не брати відповідальність, простіше не пустити людину всередину.
Усі ці питання регулює законодавство: воно добре виписане, але його мало хто дотримується. Санстанцію, захист прав споживачів іноді на поріг не пускають, за порушення не карають. Проблема — глобальна, однією справою її не розв’язати, але ми продовжуємо боротьбу.
