Сьогодні у приміщенні комітетів, на Банковій, 6-8, відбудуться парламентські слухання на тему «Українська трудова міграція: стан, проблеми та шляхи їх вирішення». Ініціаторами виступили парламентський Комітет з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин і Українська всесвітня координаційна рада.
Про прагнення українців знайти щастя на чужині писав свого часу ще Великий Кобзар Тарас Шевченко: «А ви претеся на чужину шукати доброго добра...». 
Серед внутрішніх причин трудової міграції українців науковці називають насамперед незадоволений попит на роботу всередині країни та низький рівень зарплат на національному ринку праці. Середньомісячний заробіток одного трудового мігранта становить 930 доларів США, тоді як середня зарплата найманого працівника в Україні — 380 доларів США. Однак не лише гонитва за «довгим доларом» спонукає українців шукати щастя на чужині — в багатьох регіонах люди взагалі опиняються за бортом ринку праці через відсутність будь-якої роботи, а відтак і засобів до існування. У заробітчанства є і зворотний бік медалі, який нерідко обертається розірваними сім’ями, дітьми, що ростуть без батьків, втратою зв’язків поколінь. А якщо українці працевлаштовуються нелегально, то десятиліттями не можуть приїхати на батьківщину та побачити своїх рідних.
За результатами вибіркового всеукраїнського обстеження трудової міграції, проведеного у 2012 році Державною службою статистики України разом з Інститутом демографії та соціальних досліджень імені 
М. Птухи, число громадян, які в період з 1 січня 2010 року по 17 червня 2012 року працювали або шукали роботу за кордоном, становило 1,2 мільйона осіб (або 3,4 відсотка населення віком 15—70 років). Однак реальна кількість українців, котрі живуть і працюють за кордоном, за різними даними, становить від п’яти до восьми мільйонів осіб.
За статистичними даними, понад 90 відсотків українських заробітчан — це чоловіки. 
Найпоширенішими видами економічної діяльності трудових мігрантів є будівництво (45,7 відсотка), діяльність домашніх господарств (18,3) сільське господарство (11,3) та торгівля (9,1).
Держава, звісно, не може заборонити своїм громадянам вирушати на заробітки та пошуки щастя за кордон, однак повинна створити сприятливі умови для повернення українських трудових мігрантів на Батьківщину. У цьому переконаний і голова парламентського Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Валерій Пацкан (фракція «УДАР»). 
«Той величезний трудовий потенціал, який Україна фактично віддала Росії та країнам Західної Європи, змушує нас по-новому усвідомити важливість проблеми захисту прав та свобод наших громадян, — каже В. Пацкан. — Тим паче що сьогодні більшість наших співвітчизників перебувають за кордоном у статусі нелегальних трудових мігрантів і належать до найбільш дискримінованої та незахищеної категорії іноземців».
Деякі кроки в напрямі законодавчого врегулювання проблеми вже зроблено. Зокрема, у 2011 році указом Президента України схвалено Концепцію державної міграційної політики, Кабінетом Міністрів розроблено проект закону України «Про зовнішню трудову міграцію».
Однак це лише перші кроки, й попереду не менш складна робота. Зокрема, в парламентському комітеті вважають за доцільне утворити окремий центральний орган виконавчої влади з питань закордонних українців, розглянути на спеціальному засідання РНБО проблеми дотримання прав та захисту українських громадян за кордоном, прийняти закон «Про зовнішню трудову міграцію» (в якому законодавчо визначити статус українських трудових мігрантів та членів їх сімей, соціально-економічні, освітні, культурні та інші гарантії для них), скасувати стягнення прибуткового податку із грошових переказів трудових мігрантів; внести зміни до законів щодо пенсійного забезпечення осіб, які працюють за кордоном.