Із виступів представників фракцій

— Поточний тиждень підіб’є підсумок другої сесії Верховної Ради сьомого скликання. Але навіть поверховий аналіз нашої діяльності дозволяє визначити головну тенденцію, що проявилася за цей час. Це неготовність деяких фракцій до нормальної законотворчої роботи. Чинний парламент оновлений на дві третини і в мене складається думка, що деякі люди просто не розуміють, для чого сюди прийшли і чим повинні займатися. Політичні реалії змінюються дуже швидко. Чотири роки тому фракція Партії регіонів теж перебувала в опозиції, але якість нашої роботи була принципово іншою. Ми проводили засідання свого уряду й інформували через ЗМІ про наше бачення розв’язання проблем. Часом жорстко обстоювали свою точку зору, але по кожному законопроекту з кулаками до трибуни не бігали. Вносили серйозні, реалістичні, альтернативні урядовим законодавчі ініціативи. Позиція нашої фракції ґрунтувалася на аргументах, а не на емоціях. Що ж відбувається нині? Через блокування трибуни відкрити другу сесію вдалося на два тижні пізніше від запланованого. Із передбачених календарним планом 39 пленарних днів Верховна Рада відпрацювала 26. 13 днів згаяно на безглузде блокування. Один день роботи парламенту обходиться державі в 2 млн. 300 тис. грн. Помножимо цю суму на кількість днів блокування й одержимо колосальну цифру — 28 млн. 500 тис. грн. Саме стільки коштували платникам податків дні, які депутати прогуляли.

На другій сесії прийнято в цілому 39 законів. Тобто в середньому за один пленарний день парламент ухвалював 1,5 закону. У перерахуванні на кількість робочих днів другої сесії виходить, що кожний із ухвалених законів обійшовся країні в 6 млн. 074 тис. бюджетних грошей. Це занадто висока ціна в період економічної кризи. Президент, уряд, парламентська більшість вносять дуже важливі для розвитку держави законопроекти, а з боку наших опонентів чути лише лемент, стукіт і свист.

Деякі лідери опозиції спочатку блокують трибуну Верховної Ради, вимагаючи зустрічі з главою держави, а потім по-дитячому непослідовно не йдуть на цю зустріч. Тим самим позбавивши себе можливості донести свою точку зору і своїх виборців Президентові країни. Це шлях у нікуди. Тому вважаю за необхідне нагадати колегам, особливо тим, хто вперше опинився в цій залі: парламент — це майданчик для пошуку компромісу на основі чіткої політичної позиції, підкріпленої професійними аргументами. А не арена для біганини по залі.

— Жодних переконливих аргументів на користь асоціації з ЄС в уряду і політичних сил, які ратують за таке приєднання, немає. Крім як загальних заклинань про так звані європейські цінності та стандарти. Підкреслю — брехливі цінності та подвійні стандарти. Це коли говорять про свободу й розганяють демонстрації трудящих, котрі обстоюють свої права, палицями і водометами. Коли говорять про права людини і ведуть тотальне стеження за геть усіма. Чого тільки вартує останнє викриття про таємні програми спецслужб Європи і США. Це коли говорять про боротьбу з тероризмом і продають зброю терористам, що скидають законний уряд. Коли кажуть про мир і бомблять мирні міста в центрі Європи, як це було з Югославією. Європі й транснаціональним корпораціям не потрібна промислово розвинена, освічена і процвітаюча Україна. Європі потрібні українські чорноземи, надра та робоча сила. Щоб на горбі наших трудящих стабілізувати власну економіку і понизити градус соціальних протестів, що охопили всю Європу, та й увесь капіталістичний світ. За найскромнішими підрахунками, прямі втрати Держбюджету України після створення Зони вільної торгівлі з ЄС становитимуть до 10 % ВВП. Джерел ліквідації цього дефіциту, крім нарощування позик, нема, і не передбачається. Україна з рівнем продуктивності праці, одним з найнижчих у Європі, добровільно затягує соціально-економічну петлю на шиї власного народу. Нагадаю, на кінець червня гарантований державою борг України перевищив 68,5 млрд. доларів США. Ще не підписавши Угоди про асоціацію, але дотримуючись вказівок ЄС і МВФ, в Україні реалізується курс на антисоціальні реформи: медичну, пенсійну, адміністративну, житлову, освіти і т. д. За рекомендаціями ЄС скорочуються соціальні програми, не виплачуються й затримуються зарплати і пенсії, у т. ч. учителям, медикам, чорнобильцям, ветеранам, інвалідам і дітям війни.

Особливо хочу звернути увагу на те, що в основі євровибору України лежать не інтереси простих людей, а інтереси української сировинної олігархії і передусім — хімічної та металургійної, а також інтереси компрадорського капіталу, торгашів-імпортерів. Тобто інтереси як влади, так і тих, хто називає себе опозицією.

— Протягом багатьох пленарних засідань ми говоримо про те, що Україна має стати членом Європейського Союзу, про те, що потрібно поважати права і свободи людини і громадянина, про те, як кожна партія і фракція, і, напевно, кожен окремо взятий народний депутат борються за те, щоб в Україні було щастя і добро. Але сьогодні хочу опустити всю риторику і навести кричущі факти знущання з людини, якій 29 років. Яку перевертні в погонах імені міністра Захарченка в Миколаєві зґвалтували, побили, а потім повернулися, щоб убити. Це ті, які по закону, честі й совісті, які носять погони не для того, щоб знущатися з українців, а для того, щоб їх захищати. Ці люди повинні бути передані не просто під суд. Вони мають понести покарання. Бо основне, чого сьогодні вимагають українці в селі Врадієвка Миколаївської області, — справедливості. В Миколаївській області взагалі відбуваються жахливі речі. Це одна з найбільш криміногенних областей.

Сьогодні по всій країні люди бояться міліції, суду, прокуратури. Люди бояться кожного, хто отримав владу від людини, яка має керувати в державі. Шановні Володимире Васильовичу (Рибак) та Олександре Сергійовичу (Єфремов. — Ред.), міністр внутрішніх справ Захарченко — ваш ставленик і Президента. Міністра — в парламент! Цього не можна пропускати. Міністр має звітувати про те, що відбувається в Україні, що відбувається з українською міліцією. Чому міліція покриває тих, хто б’є журналістів? Чому міліція стала ґвалтувати українців? Отож, пане Голово, для того, щоб парламент працював сьогодні, я звертаюся до вас: знайдіть міністра Захарченка і запросіть до українського парламенту. Ми вважаємо, що в Україні не може бути такого міністра внутрішніх справ, який не контролює свою міліцію, яка знущається, б’є і ґвалтує українців. Такої міліції і такого міністра не треба.

— На сьогодні головним завданням парламентаріїв є ухвалення законів щодо підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Про які європейські стандарти ми можемо говорити після того, що відбувається в країні? Про які права та безпеку громадян ми можемо говорити? Четверо депутатів нашої фракції нині виїхали до Миколаївської області, щоб на місці розібратися з ситуацією. Ми вважаємо, що міністр внутрішніх справ має нести персональну відповідальність за дії співробітників правоохоронних органів. Міністр МВС Захарченко має прийти до парламенту і прозвітувати щодо протиправних дій міліції не лише на Миколаївщині, а взагалі в країні. Лише за останні тижні — напади на журналістів, стрілянина, зухвале зґвалтування та ДТП. І все це не через бездіяльність, гірше — за участю міліції. Чи є в країні правоохоронні органи? Тут має йтися не лише про відставку міліцейського начальства. Безкарність породжує нові злочини — більш цинічні і страшні. Правоохоронні органи перетворюються на угруповання бойовиків і тримають у страху мирних людей, прикриваючи один одного. Відповідальність за такі дії має нести міністр внутрішніх справ персонально. І це буде підтвердженням європейських прагнень України.

Шановні колеги, щодо євроінтеграційних процесів. Вимоги ЄС зрозумілі. Перелік питань, які стали каменем спотикання, також відомий кожному з нас. Ці рішення Верховна Рада мала ухвалити вже давно, якби на це була політична воля влади. Ми робимо все, щоб було прийнято всі необхідні для підписання Угоди закони. І ми не дамо жодного шансу зірвати Вільнюський саміт. Тому ми хочемо бачити в парламенті на оголошеному Дні Європи профільних міністрів та керівництво уряду. Щоб отримати відповідь: як готувалися ці законопроекти і чому багато з них написано так непрофесійно, що партія влади відмовляється голосувати за них. Далі профільні комітети парламенту зобов’язані вдосконалити ці проекти для ухвалення їх у цілому. Нагадую, комітет може ухвалити рішення працювати в міжсесійний період. А над європейськими законопроектами треба працювати публічно, із залученням експертів, журналістів, громадськості. Коли закони будуть готові, пропоную зібратися на позачергову сесію й ухвалити їх.

— Країна вступила в новий етап «покращення» вже «покращеного» життя. Індекс реального ВВП досяг від’ємного показника — мінус 1,3. Валютні резерви Національного банку за минулий рік зменшилися на 7,2 мільярда. Зростає від’ємне сальдо зовнішнього торгового балансу, державний борг зріс на 4,7 мільярда гривень. Прибутки підприємств за І квартал 2013-го порівняно з минулим роком зменшилися на 4,2 мільярда гривень, збитки зросли на 3 мільярди. Скарбниця порожня — останні два тижні на скарбничих рахунках немає коштів для зарплат і виплат відпускних бюджетникам. В Івано-Франківську скарбниця блокує майже 14 мільйонів гривень — це невідремонтовані дороги, садочки, школи.

За даними ООН, близько 80 відсотків українського суспільства перебуває на межі злиденності. Водночас 100 олігархів України за попередній рік збільшили свої доходи на 1 мільярд, і вони сумарно досягли 55 мільярдів.

Замість того, щоб займатися поліпшенням економіки, нинішній режим сіє розгул криміналітету в державі і міжнаціональну ворожнечу. Зведення — немов із фронту бойових дій українського суспільства проти владного криміналітету: два п’яні співробітники СБУ в Києві вчинили жахливу аварію, начальник Буського райуправління юстиції у Львівській області, займаючись браконьєрською діяльністю, убив двох людей, у Дніпропетровській області громада перекрила трасу Дніпропетровськ—Київ на знак протесту проти рейдерського захоплення цьогорічного врожаю. Вершиною безкарності є події у Врадіївці Миколаївської області, де співробітники МВС зґвалтували жінку.

У державі зруйновано судову систему, триває знищення місцевого самоврядування в Україні та українського парламентаризму. Суспільство стоїть на порозі революції — це та війна, про яку ви любите говорити. І від нас, всього українського парламенту, всіх без винятку фракцій, залежить: ця війна і ця революція набере кривавого лєнінсько-большевицького характеру, чи ця революція як докорінна зміна всіх царин життя і докорінна зміна постсовєцького, постколоніального криміналізованого державного управління буде мирною і цивілізованою.