Партнери перетворилися на «халявщиків»,

Це так звані пайові внески на розвиток інфраструктури, які перераховували замовники будівництва чи реконструкції нерухомості, в розмірі від двох до десяти відсотків від її вартості. Приміром, у місті Каховці на Херсонщині з 2009-го по 2011 рік міськрада уклала із замовниками 17 угод про це, отримавши від них 111,5 тисячі гривень. А з 2011-го по сьогодні громада не побачила жодної копійчини таких внесків, хоча співробітники Держфінінспекції області підрахували, що вони повинні були становити 2 мільйони 99 тисяч гривень. Тобто майже третину річного бюджету розвитку, з якого йдуть асигнування на ремонт доріг, дитсадків тощо. То в чому річ? Як звичайно — у правових невідповідностях.

Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає залучення замовників будівництва, реконструкції чи добудови об’єктів нерухомості «до участі на паях у розвитку інфраструктури». Воно є обов’язковим, однак закон чітко не визначає, коли і як саме треба стягувати ці внески — органи місцевого самоврядування розробляли власні механізми такої роботи. Зазвичай міськради кошти намагалися брати наперед за відомим принципом «ранком гроші — ввечері стільці». А якщо грошей авансом не давали, то представники міськвиконкомів просто не підписували акти про введення будівель в експлуатацію, без чого неможливо було посвідчити право власності та укласти угоди про надання комунальних послуг з їх підприємствами-постачальниками.

Але позаторік уряд спростив справді дуже забюрократизовану процедуру введення в експлуатацію, позбавивши міськради «права підпису» — тепер це робить Державна архітектурно-будівельна інспекція. І щойно муніципальна влада позбулася ефективного важелю впливу на замовників, як ті масово почали ухилятися від укладання договорів про сплату пайових внесків. Ні, вони не відмовляються остаточно, проте з усіх сил зволікають, пояснюючи, що законодавство чітко не визначає, коли платити — ще до початку будівництва, у процесі виконання робіт чи колись після їх завершення. Одне слово, «партнерство» почало нагадувати не виважений діалог, а якусь гру у схованки.

Каховська міськрада зверталася з цього приводу до районного управління юстиції з проханням не реєструвати право власності на нерухомість без надання довідки про сплату пайових внесків, і просила постачальників компослуг без цього документа не приєднувати будівлі до газових та електричних мереж. Але такі обмеження не передбачені законом, тому звернення бажаного результату також не дали. Вихід у органу місцевого самоврядування залишається тільки один — судитися. Та це не гарантує швидкого припливу коштів до громадської скарбнички, а натомість ще й потребує істотних витрат на юристів, відрядження та судове мито. І така ситуація є типовою не тільки для окремо взятого населеного пунк-ту, а й для всіх міст Херсонщини та, либонь, інших регіонів України також.

Посадовці місцевих рад кажуть: таке «партнерство» забудовників і громади нікого задовольняти не може. І вони наполегливо радять українським парламентаріям або ліквідувати норму, яка не працює, позбавивши міськради марних надій на додаткові фінансові надходження, або вдосконалити правовий механізм збирання пайових внесків із замовників будівництва так, щоб ухиляння від них унеможливлювало початок будівництва. Адже визначатися, так чи інакше, треба.

 

Херсонська область.