Судитися чи не судитися? Краще миритися

 Однією із новел Кримінального процесуального кодексу України є можливість укладення угод про примирення між обвинуваченим (підозрюваним) та потерпілим і про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором. Про впровадження і дію нововведення — розмова нашого кореспондента із заступником прокурора Черкаської області старшим радником юстиції Дмитром Зайцевим.

— Дмитре Васильовичу, коли запрацювала нова норма законодавства,  у чому особливості укладення угод про примирення?

— Інститут угод введено в дію з часу набуття чинності Кримінальним процесуальним кодексом — з 20 листопада 2012 року. Зазначене положення кримінального процесу забезпечує розгляд обвинувачення судом у найкоротші строки, сприяє зменшенню навантаження на систему здійснення правосуддя у кримінальних провадженнях. Що не менш важливо — мінімізує бюджетні витрати, забезпечує швидке відшкодування збитків, заподіяних злочином, та відновлення порушених прав потерпілих.

Менш як за рік з часу дії нового КПК у правовому полі України сталися помітні зміни. За попередніми даними, прокурорами з підозрюваними укладено понад 3 тисячі угод про визнання винуватості і стільки ж угод складено про примирення між потерпілими та підозрюваними. Це, на думку незалежних експертів-правників, позитивний результат імплементації інституту кримінального провадження на підставі угод у правову систему держави.

— Скільки видів угод передбачено кримінальним процесуальним законом?

— Два види. Перший — це про примирення між потерпілим та підозрюваним/обвинуваченим і другий — про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним/обвинуваченим. Таким нововведенням вперше запроваджено процедури погодження сторонами угоди щодо обсягу обвинувачення, покарання за вчинений злочин та інших істотних умов. Такі угоди можуть прийматися і за участі третьої сторони — шляхом медіації.

— Як це відбувається на практиці?

— Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого. Подальші домовленості щодо даної угоди можуть проводитися, крім слідчого, прокурора або судді, й за участю третіх осіб. Запровадження у кримінальний процес процедури медіації — це новий крок у розширенні прав його учасників.

— Однак, не всі правопорушення можна «підвести» до укладення угод.

— Безумовно. Перший вид угод можливий у кримінальних провадженнях щодо злочинів невеликої та середньої тяжкості, а також у кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення. Це стосується, зокрема, фактів спричинення тілесних ушкоджень (13,5 відсотка від укладених угод) та посягань проти власності громадян (42,3 відсотка).

— Раніше часто можна було почути від потерпілих, що відшкодування збитків розтягується на довгий час. А як тепер?

— Завдяки введенню в кримінальний процес інституту угод значно прискорилось відшкодування збитків потерпілим. Ось приклади. В непрацездатної громадянки Б. з Чорнобаївського району 29 листопада 2012 року було викрадено майна на суму майже три тисячі гривень. Провадження за фактом цього правопорушення тривало менше місяця. Вирок суду про затвердження угоди набрав законної сили в січні 2013 року. Права потерпілої відновлено, завдані збитки відшкодовано значно швидше, ніж це було б під час дії КПК зразка 1960 року. Так само оперативно проведено провадження за підозрою громадянина Д. у скоєнні крадіжки приватного майна. Суд виніс вирок менш ніж за місяць від дня вчинення злочину. Права потерпілих відновлено, збитки відшкодовано.

— А як з учасниками численних дорожньо-транспортних пригод?

— Можливий такий вид угод і в провадженнях за іншими категоріями кримінальних правопорушень. Ось типовий випадок. П’ятого березня 2013 року Чигиринським районним судом Черкаської області затверджено угоду про примирення між підозрюваним К. та потерпілим М. за фактом дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої громадянинові М. завдано тілесних ушкоджень.

— А якщо котрась із сторін вирішить оскаржити угоду у вищих судових інстанціях?

— Законодавець значно обмежив підстави для апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції, яким затверджено угоду про примирення. Так, згідно з частиною 3 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку лише обвинуваченим, його захисником чи законним представником. Підстави для цього чітко визначено: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п’ятою—сьомою статті 474 КПК. У тому числі, коли обвинуваченому не роз’яснено наслідки укладення угоди. Потерпілий, його представник, законний представник може звертатися до апеляції у разі призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз’яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК. Прокурор має право оскаржити вирок суду першої інстанції виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 КПК угода не може бути укладена.

— Буває, що у ході судового засідання сторони йдуть на примирення. Чи можна цю домовленість згодом оскаржити?

— Ні. Затвердження угоди не в підготовчому судовому засіданні, а в процесі судового розгляду не може бути підставою для апеляційного оскарження. Узгодження сторонами покарання, яке не передбачене санкцією відповідної статті, також не є причиною звертатися до апеляційних інстанцій. Ці нові правові норми усувають тяганину, забезпечують швидке відшкодовування збитків та відновлення прав потерпілих. Ще раз зазначу, що угоди про визнання винуватості можуть бути укладені в кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, унаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Часто угода про визнання винуватості укладається у кримінальних провадженнях щодо незаконних поводжень зі зброєю. Це становить понад 17 відсотків від загальної кількості угод. У сфері обігу наркотичних засобів — понад 20 відсотків. Як бачимо, угоди про примирення між потерпілим і підозрюваним та визнання винуватості на практиці дають значний ефект у зменшенні термінів розгляду справ у судах, відновленні порушених прав громадян, відшкодуванні збитків, а відтак — заощадженні бюджетних коштів.

— Дякую, Дмитре Васильовичу, за докладне інтерв’ю.

Розмову вела Лідія ТИТАРЕНКО.

Фото надане прес-службою прокуратури Черкаської області.

Факт

У Черкаській області в ході досудового розслідування понад 270 кримінальних правопорушень підозрювані виявили бажання примиритися з потерпілими, визнали вину і уклали про це відповідні угоди. Це становить 20 відсотків від загальної кількості кримінальних проводжень, які направлені до суду.

Із досьє «Голосу України»

Дмитро Васильович Зайцев народився у 1980 році в Харкові. Закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого. Працював помічником прокурора Дергачівського району Харківської області, старшим помічником прокурора Дзержинського району Харкова, упродовж 2005—2007 років — слідчим, згодом — заступником валківського міжрайонного прокурора, заступником начальника відділу прокуратури Харківської області. В 2008—2010 роках працював у Генпрокуратурі України. Протягом 2010—2011 років займав посади прокурора м. Алушти та м. Сімферополя АР Крим. У 2012 році — заступник прокурора Одеської області. 1 березня 2013 року наказом Генпрокурора України Віктора Пшонки призначений заступником прокурора Черкаської області.