Тиск чи контроль

Ділитися кревно заробленим не дуже хочеться. Причому наголос робиться не так на закінченні фрази, як на тому, що дрібний підприємець насправді важко заробляє свою копійку. Віддати частину — це не просто поділитись. Це — стати біднішим. І як з цим миритися, коли на очах у всієї країни виростають, неначе гриби після дощу, вже не мільйонери, а мільярдери?

Та, здавалося б, підприємцям нічого переживати. З усіх владних трибун проголошується одна теза: малому бізнесу — скрізь у нас дорога і сприятливі умови. Та й у Хмельницькій області голова ОДА Василь Ядуха неодноразово наголошував, що тих, хто заважатиме роботі малого і середнього бізнесу, можна вважати злочинцями.

Виробити стратегію того, як підтримати підприємницьку спільноту, мали і керівники правоохоронних та контролюючих органів, які зібралися на спільну нараду в прокуратурі Хмельницької області. І хоча представники різних фіскальних органів намагались розповісти про те, як усіляко уникали тиску зі свого боку, проте перший заступник прокурора області Руслан Мартиненко висловив дещо інші міркування.

На переконання правоохоронців, у більшості випадків перевіряльники втручалися у підприємницьку діяльність. А це означає, що контролери безпідставно проводили перевірки суб’єктів господарювання, зупиняли та забороняли їхню діяльність. Про незаконне застосування фінансових санкцій та невмотивоване притягнення до відповідальності вже й говорити не доводиться. Причому стосувалось це різних галузей діяльності.

Одним із лідерів раптових перевірок стало управлінням ветеринарної медицини. Прокурорів не так стривожила кількість перевірок — а їх було понад вісімсот, як те, що здійснювались вони без належного повідомлення суб’єкта перевірки.

Але перевершили їх податківці. Лише п’ять відсотків перевірок органів податкової служби були планові. Мало того, що з перевірками намагались наскочити зненацька, то ще й, за твердженням прокурорів, припускалися порушень вимог закону щодо застосування штрафних санкцій та незаконно притягували до відповідальності. А в результаті прийняті податковими органами рішення не раз скасовували. Так, упродовж минулого і нинішнього років на користь платників податків суди винесли понад дві сотні рішень про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень на суму майже 150 мільйонів гривень. То про яку стабільність бізнесу можна вести мову, коли йому загрожувало таке серйозне, а головне — несправедливе вимивання коштів? Кого такі дії можуть спонукати до ведення чистої, чесної і прозорої бухгалтерії? І чи можна на таких підвалинах збудувати міцне партнерство малого і середнього бізнесу та влади?

Тим більше, що йдеться далеко не про одне відомство, котре ревізує, перевіряє, контролює і штрафує.

Коли карають саме перевіряльників, а не підприємців, неначе бальзам на душу останніх. Але варто подивитись на проблему і з іншого боку. Хіба немає таких, хто хоче скористатись оголошеним перемир’ям і взагалі відхреститись від усяких платежів та податків?

Останнім часом тривогу забив обласний Пенсійний фонд. Кількість боржників, незважаючи на постійні запевнення влади, що вона таки йде назустріч малому та середньому бізнесу в усьому, чомусь зростає з року в рік. Якщо три роки тому до бюджету обласного Пенсійного фонду не заплатило майже 3,5 тисячі підприємців — фізичних осіб, то за два минулі роки вже понад 10 тисяч. За цей самий час сума боргу зросла від 4,6 мільйона гривень до 27 мільйонів гривень несплаченого соціального внеску.

Миритися із таким станом справ пенсійники не хочуть. Нагадують, що за несплату єдиного внеску боржникам доведеться заплатити десятивідсотковий штраф від заборгованої суми та ще й пеню за кожен день прострочення платежу. Ще десять відсотків треба буде віддати виконавчій службі, котра примусово стягуватиме гроші. Тож виходить, якщо торік підприємець відмовився від платежів, то, окрім боргу в 4,5 тисячі гривень, з нього тепер стягнуть ще й більше тисячі гривень штрафів та пені.

Щоб не доводити ситуацію до крайнощів, представники ПФ готові прийти на робочі місця до підприємців, тобто на базарні ряди, аби там провести всі розрахунки і сплати. При цьому не так лякають штрафами, як нагадують: борги перекреслюють сподівання на трудовий стаж і пенсію у майбутньому. Але ні покарання, ні вмовляння не дають бажаного результату. Чому?

Підприємці наводять свої аргументи. Насамперед ніхто не вірить у справедливість майбутніх пенсій. Адже вирватись за рамки мінімальної практично не вдасться нікому з теперішніх приватників. Тому й не вбачають ні сенсу, ні зацікавленості в тому, щоб десятиліттями платити до ПФ.

Та найголовніша причина — нестабільність їхнього бізнесу. Взимку промтоварні ринки просто завмирають, торгівля падає до критичного мінімуму, багатьом доводиться розпродувати свій товар просто за безцінь, аби не зазнавати подальших збитків. У такій ситуації підприємець залишається сам на сам зі всіма своїми фінансовими проблемами. Жодної підтримки. Ні від кого. Навіть тоді, коли тижнями не вдається нічого продати і заробити. І ніхто не відповідає за те, чи є в такого підприємця мінімальна зарплата, чи немає. Такий показник не проходить у жодних звітах. Ось тут дедалі наполегливіше починає пульсувати у скронях думка: «Чому ж я залишаюсь винний державі?»

Хоч як парадоксально, але в глухому куті неплатежів опиняються не тільки ті, хто не хоче чи не може платити, але й ті, хто змушений збирати ці податки. В області постійно наголошується на тому, що нинішній рік буде доволі непростим щодо наповнення державної казни. То як, за рахунок чого і кого перекривати бюджетний дефіцит?

Ніхто із представників фіскальних органів не вважає себе не те що злочинцем, який свідомо перекриває кисень для малого бізнесу, але й просто вороже чи упереджено налаштованим до нього. Просто перед кожним стоїть планове завдання, яке неможливо не виконати.

За два місяці підприємницький актив Хмельниччини сплатив до казни понад 470 мільйонів гривень, проти 419 мільйонів в аналогічному періоді торік — не без гордості прозвітували податківці.

Вісім із десяти гривень, мобілізованих до державного бюджету, надійшло від сплати 82 мільйонів гривень податків на прибуток і додану вартість. Зате наповнення місцевих скарбниць традиційно залежить від зборів з податку на доходи фізичних осіб. Цьогоріч вони становили 185 мільйонів гривень, що на 15 мільйонів більше, ніж торік.

— Добровільність перерахувань коштів до бюджету має стійкий курс до зростання, — переконує голова ДПС у Хмельницькій області Ігор Сінгаєвський. — У свою чергу, влада постійно працює над вдосконаленням обслуговування бізнесу. Відтепер задля зменшення бюрократичних зволікань та спрощення процедури започаткування бізнесу при реєстрації своєї справи майбутнім підприємцям більше не потрібно звертатися до податкових органів для взяття на облік. Їм достатньо подати відповідні документи лише державному реєстратору.

Не хочеться ставити під сумнів жодне з цих тверджень. Але як тоді бути із прокурорськими оцінками, котрі свідчать про те, що не все так «добровільно»?

Справді, спрощена процедура реєстрації тепер вважається державною підтримкою підприємництва. Хоча тут можна поставити і дещо інші акценти: це не підтримка, це просто усунення недоліків в роботі бюрократичного механізму, котре нічого спільного із реальною підтримкою не має.

До речі, як і удавана заборона перевірок та несправедливих штрафів. Тому що відмовитись від такої системи, коли контролюючі органи змушені перевіряти, не вдавалось ніколи й нікому. Тоді якою ж насправді має бути ця підтримка? І де та реальна золота середина між тиском і дієвим контролем, котра дозволить підприємцям працювати успішно, а бюджету жити безбідно?

Можливо, ідеального варіанта таки немає. Але не тільки теоретик-економіст, а й студент першокурсник може розповісти, як досягають успіху країни з добре збалансовано економікою. Україна, на жаль, такою похвалитись не може. Тому й до рукостискання на золотій межі влади і малого бізнесу, платників і збирачів податків ще далеко. Одними деклараціями пройти шлях назустріч одне одному не вдасться.

 

Хмельницький.