Мала батьківщина одного з організаторів української партизанки на Волині Тараса Бульби-Боровця і першого польського космонавта Мирослава Гермашевського — Березнівський район — подає приклад мудрості і виваженості у взаємовідносинах українців і поляків у контексті цьогорічної підготовки до вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії.

Примітним є той факт, що події, про які йтиметься далі, покликані до життя не політиками, не бажанням сторін ще раз перевершити одна одну в достеменності фактів — «хто більше завинив, і хто більше постраждав», — а прагненням підійти до тієї дати по-християнськи.

23 червня, на День міста Березне, в парку культури та відпочинку заплановано відкриття з ініціативи поляків лапідаріуму — пам’ятного знака на місці колишнього польського кладовища (розміщувалося там із 1765 року до радянських часів) із написом українською і польською мовами: «Рідних людей не забудемо. Залишаться в наших серцях і пам’яті. Земляки». За офіційними даними, на цьому цвинтарі поховано понад трьохсот поляків, у тому числі й Романа Гермашевського.

Уродженець польського поселення Липники, що в Березнівському районі, старший брат першого польського космонавта Мирослава Гермашевського Владислав у своїй книжці «Відлуння Волині» (Echa Wolynіa. — Warszawa, 1995.) зазначає:

«Роман Гермашевскі, мій батько і батько першого польського льотчика-космонавта Мирослава Гермашевського, учасник боїв з більшовиками у 1918—1920 роках, молодіжний і кооперативний діяч, господар у родинному маєтку в Полицях, убитий українцями в 1943 році...».

Голова Березнівського осередку Конгресу української інтелігенції Алла Куц:

— Вивчаючи визвольний рух у нашому районі в роки Другої світової війни, я зустрічалась із старожилами Яринівки, Курган, Полян та Антонівки. Вони розповідали, що в 1943 році фашисти спалили в селі Яринівка багато хат та розстріляли сотні мирних жителів, серед яких були українці та поляки. Участь німецьких поліцаїв польської національності в розстрілі мирного населення села Яринівка призвела до іншої масштабної трагедії. На відплатну акцію пішли бандерівці: «За кров хай кров’ю обіллються поляки», — вирішили вони. Однієї березневої ночі 1943 року запалало польське поселення Липники неподалік від Березного. На жаль, загинули переважно люди похилого віку, жінки та діти. Врятувалася пані Гермашевська з маленьким синочком — майбутнім польським космонавтом. Сутички між українцями і поляками призводили до жертв з обох сторін.

Ранньою весною цього року в Березне за пошуком правдивих свідчень завітали журналісти з Польщі. Їх цікавила тема україно-польських відносин часів Другої світової війни, погляди Тараса Бульби-Боровця на «польське питання».

Голова Березнівського осередку Конгресу української інтелігенції Алла Куц:

— Журналісти записували мої свідчення на камеру, обґрунтовуючи, що ця інформація є важливою, оскільки Сейм вивчає матеріали, пов’язані з Волинською трагедією. Я категорично заявила, що мова може йти лише про примирення і прощення, і цю ганебну сторінку потрібно перегорнути нам із чистою душею. Також подарувала журналістам свою книжку про Тараса Бульбу-Боровця «Своя державність, збройна сила, віра Христова: матеріали німецького архіву командувача УПА Тараса Бульби-Боровця», де наводиться його відкритий лист до членів Проводу ОУН-Б із закликом припинити напади на поляків, бо це на руку Німеччині й більшовикам.

Організатор на Поліссі й Волині «Поліської Січі» (із середини 1943-го — Українська Народна Революційна Армія, УНРА) Тарас Бульба-Боровець:

«Чи правдивий революціонер-державник може підпорядкуватися Проводові партії, яка починає будову держави від вирізування національних меншин та безглуздого палення їх осель? Україна має грізніших ворогів, ніж поляки. Кожна дитина знає, що винищенням кількасот поляків у деяких областях не зліквідується польська небезпека для України. Польський народ все одно існує, і як довго він буде в тій же неволі, що ми, так довго силою обставин він буде не ворогом нашим, а союзником».

Командир «Поліської Січі» був супротивником будь-яких розправ із мирним населенням, незалежно від національності, і закликав: «Українці мають ставитися з повагою до права інших народів на самовизначення».

Березнівський міський голова Олександр Пилипака:

— Два роки тому до мене звернувся Річард Заремба з Товариства шанування культури кресової з пропозицією щодо встановлення пам’ятного знака на місці польського кладовища. Тоді ж надійшов офіційний лист від бурмістра гміни Волув Даріуша Хмури. До речі, там проживає і Мирослав Гермашевський. Після прийняття відповідного рішення сесією міської ради ми спільно погодили проект, напис на пам’ятнику і вже 23 червня, у День Святої Трійці, за участі представників польського консульства в Луцьку, депутата Сейму Міхала Яроса, родичів покійних відбудеться врочисте відкриття пам’ятника. Перед тим у міській раді буде зустріч за участю голови Березнівської РДА Ігоря Мельника, голови Березнівської районної ради Віталія Лашти з представниками польської делегації.

Автор проекту заяви «Про геноцид, вчинений ОУН-УПА щодо польського населення Східних Кресів у 1939—1947 роках» депутат Сейму Францішек-Єжи Стефанюк в інтерв’ю для українських видань, після оприлюднення проекту заяви, зокрема, згадує, що «головою міжнародного комітету відзначення цих трагічних роковин є генерал Мирослав Гермашевський — колишній льотчик і космонавт (на знімку вгорі). Він малою дитиною пережив ці події на Волині. Його матір убили, а він врятувався. І він також не виступає ні з якою агресією, та він хоче помолитися за свою матір».

Хоча матеріали, якими володіють березнівські краєзнавці свідчать, що в серпні 1943 року загинув батько космонавта. А його матір у 90-х роках відвідувала Березне, саме вона (на знімку крайня праворуч) є на світлині біля школи №1 міста Березне.

І досі актуальним є заклик папи Івана Павла ІІ до українського та польського народів, проголошений ним у 2003 році: «Настав час звільнитися від болісного минулого! Нехай прощення — дароване й отримане — розіллється, немов цілющий бальзам, у кожному серці. Нехай завдяки очищенню історичної пам’яті всі будуть готові поставити вище те, що об’єднує, а не те, що розділяє, щоб разом будувати майбутнє, засноване на взаємній повазі, на братерській співпраці та істинній солідарності».

Рівненська область.

Архівні фото надано Віктором ГУДЬКОМ із власного архіву.