Пенсіонер проти ЖЕКу

Поки державні мужі та політики високого рангу ведуть глобальні дискусії про необхідність реформування системи комунального господарства, хмельницький пенсіонер вирішив розпочати зі своїх квартири, будинку та рідного Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об’єднання». Вперше запропонованими тарифами всерйоз зацікавився більше шести років тому, коли відбулось одне з найпомітніших підвищень — одразу втричі. Тоді й узявся за закони, методику розрахунків, порівняв цифри і факти, щоб зрозуміти, чому саме така, а не інша сума з’явилась у квитанції.

Чимало чиновників, у чиїх кабінетах за ці роки побував Голєніщев, зустрічали його скептичною посмішкою, мовляв, дивакуватий чоловік, шукає підступ там, де його бути не може. Адже ось рішення міськвиконкому, ось усі додатки, де визначені тарифи, ось розрахунки управління комунального господарства...

Справді, ніхто з керівників чи економістів ЖЕКу не розробляв самотужки ні формули розрахунків, ні коефіцієнти. Та коли починаєш детальніше вивчати документи, зібрані пенсіонером, розумієш, що його висновки не позбавлені логіки та здорового глузду. Журналісту важко розібратись в усіх економічних викладках. Але деякі факти зацікавлюють.

Для початку Голєніщев узяв надіслані йому свого часу «Розрахунок вартості послуг» та «Перелік послуг». Ці документи мали продемонструвати хмельниччанам прозорість формування тарифу, і більшість споживачів просто взяла на віру ці цифри.

— Але в законі про житлово-комунальні послуги вказано, що підставою для нарахування плати можуть бути тільки розрахунки, зроблені для кожного окремого будинку за затвердженим постановою Кабміну порядком. А не загальні відомості витрат, котрі нам і були запропоновані. До того ж спеціальна постанова Кабміну визначає чіткий перелік послуг, які включені у структуру тарифів і які мають надавати ЖЕКи, причому за згодою мешканців будинків. Та замість цього нам нав’язали якісь незрозумілі послуги, — переконує Голєніщев. — Наприклад, таку, як технічне обслуговування системи протипожежної автоматики та димовидалення. Але такої системи у нас у домі немає. Чи, скажімо, прибирання сміттєпроводу. А як його можна було прибирати, коли на всіх поверхах приміщення біля сміттєпроводів мешканці переобладнали під комірчини, а коридори прибирали самі. Фактично ця послуга не надавалась, але щомісячна плата за неї була закладена в тариф. І список можна продовжувати.

Щоправда, чиновники заперечують: за послуги, які не надавались, плату не стягували. Але хто насправді проконтролював, які роботи були виконані у вашому під’їзді, підвалі чи на даху будинку за ті гроші, що ви заплатили? Більшість мешканців просто не бере на себе клопоти з контролю. Зате результати наданих послуг можемо спостерігати всі і щодня.

Голєніщев не взяв на віру жодної представленої комунальниками цифри і спробував ледь не кожну прорахувати самостійно. Виявилось, претензії є практично до всіх. Узяти хоча б таку, як площа квартири. Не заглиблюватимемося нині у саму малозрозумілу методику формування тарифів, коли практично всі витрати на всі послуги прив’язані саме до цієї константи. Але оскільки це є загальнодержавною практикою, то, зрозуміло, що і споживач, і комунальники зацікавлені у тому, щоб точно визначити її. Так от, залежно від документів, площа квартири Голєніщева коливалась від 46,2 до 47,9 квадратних метра, а ЖЕКівські розрахунки проведені за цифрою 47,35. Напевно, для більшості з нас суперечка буквально за кілька сантиметрів видалася б не вартою уваги, бо вони коштують копійки. До того ж Голєніщеву порахували меншу площу. «Виходить, протестуєте собі на збиток?» — запитую.

Якщо все розрахувати до копійки, то в результаті вийде, що власнику квартири за таку помилку доведеться заплатити додатково більше гривні на місяць. Дрібниця? Може, й так. Але чому помилка має бути у збиток споживачеві? Для Голєніщева це принципово. До того ж такий прорахунок далеко не один. Ось чоловік демонструє три різні документи його житлового товариства, в яких так само різна загальна площа його будинку — від 3,5 до 3,9 тисячі квадратних метрів.

Далі показує кілька різних планів, на яких зображена прибудинкова територія. Всі вони надані офіційними організаціями або тими, хто має стосунок до нарахування квартплати. Але одні — відверто непрофесійні. На других — зображення, що не відповідає реаліям. І знову загальна площа варіює. Та й це все — лише на планах. «А хто виділив цю територію в натурі, позначив її межі? — запитує. — Якщо міська влада бере на себе право визначати тарифи, то ми, мешканці будинку, так само маємо право знати, чим володіємо».

Коли Голєніщев узяв найбільш точний план і порахував, яким має бути тариф за прибирання прибудинкової території, то у нього вийшло 0,12 копійки за квадратний метр загальної площі. А офіційна цифра — 0,135 копійки. Розбіжності знову здаються незначними. Але чоловік переконує: якщо таку похибку помножити на сотні тисяч квадратних метрів житла в місті, то в результаті набігають суми у десятки тисяч гривень. Чому кожен із нас змушений їх платити?

Гроші на ремонт взяли. А про сам ремонт забули

Відповіді на свої запитання Юрій Голєніщев шукає у різних інстанціях, але досі не знайшов. Він так і не отримав пояснення, чому обслуговування двох ліфтів у його будинку оцінено у 850,146 гривні за місяць. Демонструє лист від ліфтового господарства, де інспекцією з цін затверджено суму в 363,22 гривні за один ліфт. Тому вважає, що тільки з його будинку щомісяця безпідставно стягували 120 гривень. Ще наводить такий приклад: свого часу при підвищенні квартплати було вказано:  воно відбувається через зростання заробітної плати на 18 відсотків, що і було закладено в новий тариф. Чоловік не полінувався — попросив у міському управлінні економіки довідку про те, наскільки була підвищена зарплата. І з’ясував, що лише на 12 відсотків. А коли так, то це повністю змінює коригуючий коефіцієнт, за яким проводились розрахунки тарифів.

Для більшості власників квартир усі ці економічні нюанси малозрозумілі. Ніхто не вдається до перевірки кожної цифри. Як правило, на віру беремо те, що записано в наших квитанціях. Але хоч кого-небудь із фахівців чи представників влади все-таки могли б зацікавити підрахунки пенсіонера, котрий поставив під сумнів професіоналізм співробітників не однієї державної установи.

Та, на жаль, у більшості інстанцій, де побував Голєніщев зі своїми сумнівами, його сприймають швидше як нав’язливого скаржника, аніж як партнера, до чийого голосу варто прислухатись. А даремно. Бо якщо перевіряти його розрахунки ніхто не хоче, то деякі очевидні факти просто неможливо проігнорувати.

Спочатку свій протест проти такого свавілля комунальників чоловік вирішив висловити, просто не доплачуючи п’ять-десять гривень на місяць до тієї суми, яка стоїть у квитанціях ЖЕКу. Але потім зрозумів, що таким шляхом несправедливість не здолати, тільки сам опинишся у затятих боржниках. Тому й звернувся до Хмельницького міськрайонного суду із позовом до свого ЖЕО, щоб те визнало низку тарифів економічно необгрунтованими, введеними без погодженням із мешканцями будинку та міськвиконкомом. Просив також провести перерахунок і повернути незаконно стягнені кошти. А ще — провести розрахунок тарифів за методиками, передбаченими чинними нормативно-правовими актами. Але суд вирішив, що письмові докази Голєніщева достовірно не підтверджують правильність розрахунку плати за послуги, а тому посилання на ці обставини не заслуговують на увагу. У результаті жодну вимогу позивача не задовольнили. Натомість дії всіх чиновників, що встановлювали тарифи і нараховували квартплату, — правильні та законні. Залишив це рішення без змін і апеляційний суд. Не маємо на меті оскаржувати чи заперечувати його. Але хіба у кожного із нас хоча б раз не виникала думка про те, що плата за утримання будинку не відповідає тим послугам, яких ми очікуємо від житлових контор? Чи не виникала хоча б раз спокуса не заплатити за такі послуги? Чи насправді ми задоволені всіма умовами, що викладені у ЖЕКівських договорах, які ми без реальної можливості внесення будь-яких поправок підписали?

Спробуйте дати відповіді на ці запитання, і ви зрозумієте, чия позиція вам ближча: дивакуватого пенсіонера, що повстав проти ЖЕКівської системи, чи офіційна владна і судова, котрі оберігають інтереси цієї системи. До того ж у хмельниччан для роздумів є ще одна підстава. З початку червня у місті почали діяти нові, вищі, тарифи на комунальні послуги. Якщо хтось і візьметься перевіряти їх обгрунтованість та правильність, то, думаю, в їх числі знову буде Юрій Голєніщев. Зате переконатись у тому, наскільки ціна відповідатиме якості та обсягам послуг, зможе кожен.

Хмельницький.