Фальшиві листи та «підроблені» доброчинці

У Херсоні городянам уже ніде подітися від дрібних шахраїв, котрі отримують зиск від цинічної гри на найсвятіших почуттях людини — гуманності та милосерді. Якщо раніше сумнівні прохачі грошей «на хворих дітей» на вулицях трохи не під ноги перехожим кидалися, то тепер вони від безкарності знахабніли остаточно і почали щоденний обхід помешкань городян. Причому ходять вони не з порожніми руками — задля переконливості ще й пред’являють підроблені листи від реально існуючих органів влади, лікарень, освітніх закладів. А їх керівники потім дуже дивуються, коли їм телефонують ошукані доброчинці й цікавляться, чи дійшли їхні пожертви до адресата.

— Уже кілька місяців поспіль мені телефонують городяни з розповідями про те, що по квартирах «спальних» мікрорайонів ходять якісь невідомі молодики. Вони представляються старшокласниками нашої школи і просять гроші буцімто на онкохворих дітей, пред’являючи лист від мого імені на бланку нашого навчального закладу. Я вже втомилася пояснювати десяткам людей день у день, що не давала жодних доручень збирати будь-які пожертви, але все марно. Звернулася до Суворовського райвідділу міліції Херсона з проханням розшукати шахраїв і притягти їх до відповідальності за використання фальшивих листів, але в райвідділі нічого вдіяти не змогли: злочинці як ходили по квартирах, так і ходять. Дійшло до того, що вони дісталися навіть до помешкання начальника міського управління освіти Юрія Ніконова — він потім також телефонував і перепитував, хто це уповноважував мене влаштовувати збір готівки, — обурюється директор загальноосвітньої школи № 1 Херсона Наталія Устинова. — Тепер написала заяву до міліції вдруге — вже до міського управління внутрішніх справ. Може, хоч там зможуть зупинити цю вакханалію.

За наявності комп’ютера й кольорового принтера для злочинців нині не становить ніякої проблеми зліпити фальшивий бланк та переконливий лист на ньому від імені будь-якої офіційної установи, і вирушати з ним по хатах на збір «врожаю». Тому шахраї носять листи не тільки від імені окремо взятої ЗОШ № 1. Скажімо, у той само час приватні підприємці отримували такі ж звернення про допомогу для ветеранів Великої Вітчизняної буцімто від Департаменту охорони здоров’я Херсонської облдержадміністрації, що спонукало начальника цього департаменту Віктора Короленка також написати заяву до міліції. Крім того, на різноманітних Інтернет-сайтах (і не тільки в Херсоні) «блукають» аналогічні звернення нібито від імені батьків тяжкохворих дітей із фотознімками, що просять переказати чималі суми нібито на їх лікування за кордоном. Розчулені обивателі надсилають пожертви і бажають малюкам одужання. Та потім з’ясовується, що або хворої дитини з таким прізвищем в природі не існує, а фото належить зовсім іншому малюкові, або ж родина хворого хлопчини чи дівчинки не давала нікому доручень відкривати сайт і збирати для них пожертви, ще й зібраних грошей не отримувала.

Ці махінації нині вже настільки поширені, що починають породжувати у суспільстві стійку недовіру до благодійних акцій узагалі, і можуть дискредитувати саму ідею доброчинності в Україні.

 Хоча задля об’єктивності треба зазначити, що формування у суспільстві атмосфери недовіри до самого принципу благодійної допомоги — провина не лише шахраїв. Адже самі ж українці здебільшого аж занадто довірливі і легко дозволяють себе ошукати. Коли до їхніх квартир дзвонять непрохані гості зі «слізними» листами, мало хто з потенційних кандидатів «на пошиття у дурні» завдає собі клопоту бодай зняти слухавку, зателефонувати до установи, від якої нібито просять готівку, і поставити елементарне запитання: а чи справді тут готували подібний лист. А потім ще й обурюватися починають: як, мовляв, посміли образити їхні найкращі почуття? І з одних крайнощів кидаються до інших: раніше безмежно довіряли всім, нині — вже нікому.

 

Херсон.