Місце з дещо незвичайною назвою Руде Село (Володарський район Київської області) розташоване всього за 43 км від головної південної траси країни Київ—Одеса. Тисячі туристів їдуть до Умані повз непримітний поворот у районі Ставищ. Проте Руде Село може похвалитися не меншою кількістю родзинок, ніж знаменита «Софіївка». Є тут і дивовижний маєток польського магната Залєського, і чудодійна ікона, яка нібито зцілила шляхтича, і церква, що з’явилася завдяки листу діда Михайла Грушевського до російського царя. Одне слово, про це село можна писати і пригодницький роман, і дисертацію, але в газеті ми лише трохи піднімемо завісу цієї історії.

Факти плюс легенди

Незвичайні події в Рудому Селі почали відбуватися наприкінці XVІІI сторіччя. Тоді місцевий магнат Станіслав Залєський захворів на астму і вирушив на лікування. Місцеві краєзнавці кажуть, що він оздоровлявся десь на Західній Україні, а інші вважають, що під священним для поляків містом Ченстохова. Там пан придбав ікону Божої Матері роботи невідомого галицького майстра, у якої і просив зцілення. Чи то ікона, чи ліки допомогли Залєському, сьогодні достеменно невідомо. У будь-якому разі, повертаючись додому, у Руде Село, він вирішив не брати з собою громіздке полотно. І ось якось під час банкету служниця, яку послали в погріб за вином, побачила образ, що світиться. Пан наказав винести неочікувано віднайдену ікону, але робітники не змогли її підняти. Тоді він сам спустився в підземелля, де нібито почув, що образ образився на нього за те, що той молився йому, коли був хворий, і покинув, коли одужав.

Станіслав Залєський був настільки вражений цією подією, що пообіцяв збудувати православний храм для ікони. Але виконати свою обіцянку не встиг — помер, і церква так і залишилася недобудованою. Нащадки пана Залєського нічого нікому не обіцяли, і так би й залишився храм вічним довгобудом, якби у село не направили отця Захарія Оппокова, діда відомого історика й політика Михайла Грушевського. Як розповідає нинішній настоятель Свято-Троїцької церкви отець Ігор Безоглюк, Захарій написав листа цареві Миколі І про те, що поляки, мовляв, пригноблюють місцевих православних. У Санкт-Петербурзі по-своєму вирішили скористатися скаргою. Тоді саме одне за одним спалахували повстання шляхти, і російська столиця відрядила спеціального чиновника, щоб той написав «потрібну» доповідь з ухилом на всі можливі утиски селян, аби потім можна було її використати з політичною метою. Але місцева шляхта теж була, як то кажуть, не ликом шита. Дізнавшись про ревізора, вони швидко зібрали кошти на добудову церкви.

Так у Рудому Селі з’явився великий кам’яний Свято-Троїцький храм, який нині є пам’яткою архітектури ХІХ сторіччя. Хоча статус пам’ятки, як каже отець Ігор, ледь не став причиною її занепаду. Після доби атеїзму, коли церква слугувала колгоспним сховищем, будівельники не хотіли братися за ремонт, бо боялися, що пошкодять історичне надбання і будуть за це покарані. «Але купол провалився, і якщо не робити тут нічого, то храму вже не було б», — розповів отець Ігор. Та якщо для храму меценати знайшлися, то унікальний палац Залєського практично втрачено.

Українська Венеція

Станіслав Залєський знався на архітектурі, будівництві, був гарним інженером, тому і маєток спорудив собі незвичайний — у стилі класицизму. Деякі краєзнавці вважають: планування палацу вказує на те, що будували його за зразками вілл відомого італійського архітектора Андреа Палладіо або під сильним впливом його споруд на околицях Венеції.

Оточував будинок парк, який сьогодні — в занедбаному стані. Від маєтку відходило вісім алей. Під головною, як розповіли автору цих рядків у селі, було закопано трубу, що нагрівалася від спалювання сміття. Тому на алеї ніколи не лежав сніг. Крім того, для утеплення маєтку його спеціально прошили очеретом. Та сьогодні всі зразки енергоефективності пращурів знищено. 1991 року сталася пожежа, й від «венеціанського» палацу залишився лише фасад. За 22 роки він настільки зруйнувався, що сьогодні відновленню не підлягає — дерев’яні балки, які є основою конструкції будівлі, вже повністю прогнили.

Утім, за словами місцевих активістів, пам’ятку ще можна врятувати. Отець Ігор розповів, що в селі працювали архітектори, які ретельно все задокументували. Тож навіть якщо фасад впаде, його можна буде повністю відбудувати за наявними документами. А над погребом, де знайшли ікону і який, на відміну від палацу, дивом зберігся донині, рудосельці хочуть поставити каплицю, вважаючи, що це місце — особливе.

Відчути його унікальність могли б і туристи, якби інформація про такі місця, як Руде Село, була доступною, а палац Залєського — відбудовано. Тут є всі складові для зеленого туризму та туризму вихідного дня — чудова природа, історична та духовна спадщина. Не вистачає лише інфраструктури та бажання відкривати свій край.

Оберіг, що завжди повертається 

Ікона, що перебуває у Свято-Троїцькій церкві, насправді відома зціленням не лише пана Залєського. Місцеві мешканці стверджують, що вона не раз повертала здоров’я людям, які зверталися до неї. Водночас вистачало й тих, хто намагався її вкрасти. Як розповів отець Ігор, після того як за Хрущова церкву перетворили на сховище, хрест спиляли, а ікони, зокрема і Божої Матері, викинули на дорогу, та дорогоцінний образ селяни переховували у своїх господах.

«Уявіть собі звичайний погріб, хіба що краще побілений, а до нього кожної неділі люди сходилися», — каже отець Ігор. У 70-х роках у районі сталося велике пограбування. За одну ніч обікрали дві колгоспні каси. Тоді ж зникла й ікона. Рудосельці думали, що не знайдуть свій скарб, аж поки хтось не прочитав замітку про бравого прикордонника, котрий не спокусився на хабар і затримав контрабандистів. У переліку конфіскату, який чесно передрукувала газета, була й ікона Божої Матері. В іншому селі ніхто б і не подумав їхати і перевіряти, адже ікон з такою назвою — сотні тисяч. Та інтуїція не підвела селян. Це виявилася саме їхня Божа Матір. Потім була ще ціла епопея з тим, щоб повернути образ туди, звідки його вкрали. «Люди із села кидали дітей, господарство і їхали чергувати під управління, щоб ікону не віддали до музею», — розповів настоятель. На жаль, вже й за нинішніх часів були спроби викрасти рудосільську ікону, та, на щастя, вони завершувалися тим, що образ благополучно повертався на своє місце.

 

Руде Село—Київ.

Фото автора.

Рудосільська ікона у Свято-Троїцькій церкві.

Над погребом, де було знайдено ікону, тепер планують збудувати каплицю.

Палац Станіслава Залєського у Рудому Селі.

Дивом збережений погріб, де було знайдено рудосільську ікону.

Алея у парку Залєського, під якою  ще в XIX ст. проклали спеціальні труби.