Дивлячись кінофільми, ми захоплюємося подвигами героїв, нам здається, що вони такі мужні та сміливі. Але чи замислювалися ми про те, хто виконує ці трюки? За кого насправді переживають вдома діти та дружина? Так, це — каскадери.
Народився він у київській робітничій сім’ї, батько й мати працювали на авіазаводі. Родина була великою, батько та старші брати захоплювалися мотоспортом, тож пристрасть до швидкості перейняв і Володимир. Уперше він сів на мотоцикл, коли йому було 5 років.
— У батька був мотоцикл із коляскою, я ще до педалі не діставав, тому сидячи на баку, керував грізною машиною разом із татом, але відчуття вже тоді сподобалися (посміхається). Коли виріс, професійно займався мотокросом та став майстром спорту, після школи перейшов і в автоспорт.
Починалося все з роботи водієм, потім потрапив на кіностудію імені О. Довженка в піротехнічний цех. Коли познайомився із майбутніми колегами, досвід мотогонок став у нагоді. Тоді знімали військову картину, з цеху було задіяно три мотоцикли з візками (кольору хакі) і я стежив, щоб вони добре працювали.
Так і познайомився з відомими каскадерами Олександром Філатовим, Михайлом Даніловим, В’ячеславом Дубініним, Віталієм Васильком.
Вони робили перевороти на мотоциклах, а я допомагав їм під час виконання трюків. Так і сам навчився засадам каскадерського мистецтва.
І почалося бурхливе життя: зйомки, відрядження, стрибки, перевороти, падіння. Мій перший серйозний трюк був таким: потрібно було розігнатися на авто і вскочити у фургон іншої машини. А режисера тоді більше хвилювало, чи не розіб’ю я машину, адже іншої не було.
Постановка починається зі сценарію, який каскадери вивчають, потім з режисером і оператором обирають техніку виконання. Деталі продумуємо уже самі.
За тиждень до зйомок розбираємо машину, ставимо дуги безпеки (це обов’язково), анатомічне сидіння, ремені. Ризик є завжди, ми намагаємося передбачити все, та неможливо знати, як поведе себе та чи інша техніка, тому травм уникнути вдається не завжди.
На час роботи у кінопроекті я оформлюю страховку на 25 тисяч гривень. Це найбільша страхова сума для України у разі летального випадку. Найвідповідальніше для нас — спільна робота із акторами, бо від тебе залежить їхнє життя.
Володимир важко зітхнув і перевів подих. А потім зізнався, що одного разу через брак часу на підготовку трюку він знехтував усіма правилами безпеки. На відео показав той переворот на «Мерседесі», де життя залежало лише від звичайнісінького автоременя.
Випадало відчайдуху виконувати також трюки на висоті, з вибухами та вогнем, то доводилося збивати перехожого на машині, то самому бути в ролі жертви. Тому й не дивно, що універсального каскадера запрошують і в закордонні проекти. Він уже знімався в стрічках в Італії, Чехії, Польщі, Німеччині, Китаї, Фінляндії та Норвегії.
— Звичайно, за кордоном більше коштів витрачається на зйомки, тому й умови кращі, — розповідає про істотні відмінності між країнами Володимир Строкань. — Нещодавно я зі своєю дочкою, Аліною (26 років), виконував трюк на висоті. Знизу ми поклали коробки, деінде був батут, що унеможливив би серйозні травми. Але для порівняння наведу приклад: якщо в Канаді зйомка у масовці коштує 10 доларів за годину, то в Україні з ризиком для життя за один трюк заплатять 200. Так у Канаді людина може зовсім без хвилювань за 20 годин отримати ті ж 200 доларів
У професіонала дуже щільний графік, але попри все (чотири години сну на добу) він тішить телеглядачів новими «фокусами», а також згодився на зустріч з нами.
— Коли я знімався у двох проектах — у Ялті (серіал «Пончик Люся») та в Києві (на кіностудії О. Довженка), — буквально жив у потязі «Київ—Ялта». Можна було б і на літаку (і швидше, і комфортніше), але можуть зашкодити погодні умови, і зйомки могли б зірватися. У нашій професії нині можна зустріти представниць прекрасної статі, хоча іноді жіночі ролі доводиться виконувати й чоловікам. Тоді, звісно, ми з’являємося у кадрі в перуці. Мені, приміром, довелося маскуватися під Інну Гомес, коли ми працювали над рекламним роликом пепсі-коли. У російському фільмі «Злодії в законі» над постановочними каскадерськими трюками я працював із Наталією Дорієвою. Я грав бандита (замість Акопяна), а вона була нещасною жертвою, яка переходила дорогу з дитячим візочком. Моїм завданням було збити коляску, не зачепивши жінку. Зазвичай такі трюки виконують на швидкості не більше 60км/год.
Володимир також показав, як живуть каскадери. Нині він мешкає у приватному секторі Святошинського району столиці. Будинок йому дістався у спадок від батьків. Впадають в око специфічні деталі: поламані машини та ляльки, дуже схожі на людей.
— Я сам роблю манекени для зйомок, якщо потрібно, — пояснює каскадер. — Зазвичай, це — жертви нещасних випадків на дорозі (посміхається). Мені подобається знаходити такі матеріали, які б нагадували живу істоту. І хоча на роботі мені доводиться розбивати машини вщент, мені їх шкода, і я... забираю їх додому. Може комусь знадобляться запчастини...
У щільному графіку легенда вітчизняного кінематографу ще й знаходить час, щоб передати досвід молодому поколінню — працює викладачем у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв, знімається в новому військово-пригодницькому фільмі «Доставити за будь-яку ціну» і погодився на участь у проекті Володимира Зеленського «Пороблено в Україні»...
Ось така вона — романтична професія каскадера, іноді — без шансу на другий дубль і без гарантії безпеки, зі своїми плюсами та мінусами. І такий стиль та ритм життя витримують лише сильні особистості...
Фото надане автором.
Фото з сайту livejournal.com.
