В Одесі триває планова перевірка магістральних і позабудинкових трубопроводів. Рідину в мережу подають під підвищеним тиском.
Гідравлічні випробування тривають, доки не встановиться нормативний тиск в 16 атмосфер. Тепловики переконують, що навіть невеликий ремонт теплотрас і котелень — дуже витратний процес. Не кажучи вже про капітальний ремонт, якого трубопроводи потребують уже не перший рік. Тому нині своєчасна оплата комунальних рахунків просто необхідна. Тим часом наприкінці квітня заборгованість споживачів перед підприємством становила близько 470 мільйонів гривень, а юридичних осіб — близько 53 мільйонів.
А борги самого комунального підприємства сягнули, за інформацією заступника голови Одеської обласної державної адміністрації Валерія Матковського, 1 мільярда 53 мільйонів гривень. Це найвищий показник заборгованості підприємств ЖКГ не тільки в Одеській області, а й в Україні.
Валерій Матковський, компетентність якого не викликає сумнівів, на нещодавньому засіданні колегії облдержадміністрації за присутності першого заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Олександра Аліпова, зробив похмурий прогноз, що опалювальний сезон 2013—2014 може й узагалі не розпочатися.
— Проаналізувавши ситуацію, ми визначили, що Одеську область на дно рейтингу тягне стан справ на комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси». Ситуація там критична!
За його словами, в області заборгованість за газ становить 525 мільйонів гривень, з яких 364 мільйони припадає на Одесу. На думку Олександра Аліпова, бракує нормального менеджменту.
А на традиційне запитання про відновлення подачі у квартири гарячої води звучить традиційна відповідь одеських тепловиків: «Щойно буде погашено заборгованість з оплати за тепло, гарячу воду одразу ж почнуть подавати споживачам». Востаннє гаряча вода в кранах радувала одеситів (повірити в це навіть важко) 2000 (!) року. І вона не з’явиться в найближчі десять років — така компетентна думка фахівців.
Проблема наявності гарячої води в Одесі виникла одразу після реформаторської сверблячки чиновників, що намагаються, як їм здається, перехитрити державу. Марні потуги. Протягом багатьох років постачанням тепла у квартири займалося комунальне підприємство «Одестеплокомуненерго». Не навчившись працювати в умовах ринкової економіки, воно накопичило величезні борги за спожитий газ. І тоді провели організаційні заходи — з’явилися АТЗТ, ЗАТ з аналогічною назвою. Не виключаю, що вони є на папері й донині. І що вони загрузли в боргах, які ніколи не буде погашено.
На світ з’явилося нове підприємство — «Одестеплоенерго». Успішно наробивши боргів перед постачальниками газу, і воно наказало довго жити. У 2006 році Одеська міськрада приймає рішення про реорганізацію цих комунальних підприємств, на базі яких було створено нове — «Теплопостачання міста Одеси». Було затверджено акти передачі, згідно з якими всі зобов’язання «Одестеплокомуненерго» і «Одестеплоенерго» перед кредиторами, всі зобов’язання дебіторів перед комунальним підприємством, а також усі активи і пасиви перейшли до правонаступника — комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси».
Це підприємство змогло залучити кредит комерційного банку «Надра» для модернізації та капітального ремонту тепломереж. Але й у «Теплопостачання міста Одеси» через кілька років виникли фінансові проблеми. До слова, 2012-го комунальне підприємство сплатило банку «Надра» 50 мільйонів гривень відсотків за кредитом і погасило всього один мільйонів його основної суми (тіла).
У 2009 році комісія під керівництвом депутата міської ради Олексія Гончаренка вивчила ситуацію на комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси». З’ясувалося, що 10 мільйонів гривень йшли як оплата комісійних послуг МЄРЦу (міському єдиному розрахунковому центру), фонд заробітної плати 3200 працівників становив 92 мільйони гривень, а прибуток комунального підприємства за рівня рентабельності в 12 відсотків досяг 54 мільйонів 257 тисяч гривень. Звідки тоді взялися борги? Як цей прибуток було витрачено і на що? На модернізацію виробництва або виплату премій за ударну працю? На закордонні відрядження або на організацію фуршетів?
На сесії міськради торік прийняли рішення дозволити «Теплопостачанню міста Одеси» продовжити кредитні договори з банком «Надра» і сплачувати кредити за рахунок коштів, які КП отримує з міського бюджету як компенсацію витрат на пільгове обслуговування соціально не захищених верств населення.
Крім того, перелік об’єктів, які отримає банк, якщо тепловики не зможуть розрахуватися з боргами, поповнився чотирма будівлями на проспекті Добровольського та вулиці Космонавтів загальною вартістю 4,5 мільйона гривень. Нині заставою охоплено нерухомість на 100 з гаком мільйонів гривень.
Тепловики стверджують: постачаючи теплову енергію, вони не отримують жодного прибутку і виходять на так званий нуль, а населення, в кращому випадку, сплачує лише за поточні витрати підприємства. Тобто фантастичних збитків у підприємства бути просто не повинно, адже воно не витрачає кошти на модернізацію тепломереж, закупівлю нового обладнання, ремонт котелень.
Нагадаємо, що в 2009 році Кабінет Міністрів прийняв рішення про те, що платежі населення за тепло і гарячу воду можуть надходити тільки на банківські рахунки зі спеціальним режимом використування. З цих рахунків кошти можна витрачати тільки з єдиною метою — для закупівлі газу та погашення боргів перед газовими компаніями.
В «Теплопостачання міста Одеси» вкотре схитрували — спецрахунок відкрили, але в договорах зі споживачами вказали старі банківські реквізити. У результаті простої махінації значна частина фінансових потоків потекла в іншому напрямку.
У держави поцупили 260 мільйонів гривень. Ці кошти витрачали на консалтингові послуги, 850 тисяч пішло на ремонт фасадів, закупівлю бензину тощо. Прокуратура Приморського району за фактом розкрадання коштів порушила кримінальну справу.
По суті, комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» перетворилося на гігантську «чорну діру», в якій безслідно зникали сотні мільйонів гривень, що їх населення міста сумлінно сплачувало за спожиті комунальні послуги.
Схоже, однак, реформаторську сверблячку до кінця ще не вилікували в Одеській міській раді. 8 липня 2011 року було створено чергове «теплове» комунальне підприємство — «Одеська паливно-енергетична компанія» (ОПЕК). Йому передали котельні та мережі «Теплопостачання міста Одеси». Останнє при цьому ліквідовувати не збираються — на ньому так і висітимуть борги, що дозволить новій компанії почати роботу з чистого аркуша. Фінансові проблеми в «Теплопостачання міста Одеси» з’явилися не сьогодні й навіть не вчора. Уперше про них заговорили в 2006—2007 роках. Пояснювали наростаючі, немов снігова куля, борги, як правило, трьома чинниками: невідповідністю затверджених тарифів реальній ринковій вартості послуг, поганою платіжною дисципліною одеситів і специфікою розрахунків у цій сфері (газ треба купувати на початку місяця, а споживачі розраховуються в кращому разі до середини наступного). І для підтримання підприємства на плаву знадобилися банківські кредити.
Порожній кран і дірява кишеня
Гаряча вода в крані не з’явиться, якщо цього не захоче міська влада, яка керує комунальними підприємствами Одеси. Скаржитися на відсутність води марно. Первинна інстанція, яка розглядатиме заяву, — ЖЕК, будинкоуправління, ЖКС. Саме ці організації уклали договір про постачання тепла і гарячої води з комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси». Відсутність прямого договору споживачів з комунальним підприємством позбавляє їх права домагатися елементарної побутової послуги — гарячої води. Комунальники не проявляють ентузіазму, коли йдеться про укладення прямих договорів з населенням про постачання тепла і гарячої води. Чому? Процедура підготовки та укладання прямих договорів з населенням ще, так би мовити, детально не відпрацьована. Для цього необхідно підготувати нормативну базу, в тому числі, отримати ліцензії на такий вид діяльності, провести локальний енергоаудит, встановити прилади обліку теплової енергії. Ці етапи сьогодні відпрацьовують у Києві. Перші результати експерименту можна буде побачити лише наприкінці року, після чого можна робити відповідні висновки.
До речі, в багатьох європейських містах, де є централізоване опалення, наприклад, Варшаві чи Амстердамі, немає такої проблеми як виконавець послуг. У них немає прямих договорів з населенням, і при цьому немає проблем з теплопостачанням. Там просто проведено модернізацію мереж, і це дозволяє надавати якісні послуги.
Специфіка тарифоутворення по гарячій воді полягає в тому, що з 6,5 тисячі будинків, які перебувають на балансі міської ради, тільки 15 відсотків оснащені тепловими загальнобудинковими лічильниками. Вони — не дефіцит, і встановити їх нескладно. Проте в Одесі їх практично немає. Чому? Мешканці платять за метри квадратні або кубометри, а рахунки будинку виставляють у гігакалоріях. І навіть якщо у квартирах є лічильники на гарячу воду, то вони можуть рахувати тільки водометри. Вони не вимірюють тепло на вході та виході, а відповідно і не рахують гігакалорії. Багатомільйонні борги ЖЕКів за комунальними платежами, крім боргів за спожиті одеситами послуги, ще накопичуються і через надання рахунків за спожиту гарячу воду. Так, якщо взяти середньостатистичний одеський житловий будинок, то на місяць він приблизно споживає 1500 кубометрів гарячої води. Якщо цю кількість розділити на 22,5 кубометра (1 гігакалорія нагріває саме 22,5 куба води до температури 55 градусів згідно з діючими нормами), виходить, що в середньому середньостатистичний будинок має платити за 60 Гкал. Однак, як правило, ЖЕКам виставляють рахунок значно більший, ніж фактично спожитий обсяг води. Це відбувається через значні втрати тепла на шляху від виробників до кінцевих споживачів. Ця схема видається досить прозорою тільки на перший погляд. А всі втрати на теплотрасах і водогонах перекладаються на ЖЕКи і, врешті-решт, — на звичайних споживачів.
Тож виходить, що ситуація вигідна для всіх сторін: монополістів, ЖЕКів і міської влади. Для всіх, крім пересічних споживачів, яких зазвичай просто ставлять перед фактом про чергове підвищення вартості тих самих послуг. У цій ситуації крайніми виявляються не ЖЕКи, в яких теж вистачає проблем, а звичайні городяни, котрим приходять платіжки за комунальні послуги. Проте, як правило, саме ЖЕКи як замовники низки комунальних послуг зобов’язані надавати послуги громадянам якісно і в повному обсязі. Цього, через низку причин, не відбувається. Часто-густо маємо випадки, коли вода з гарячого крана в багатоповерхових будинках у квартирах стікає від 15 до 30 хвилин у нічний і ранковий час. Навіть якщо у квартирі немає лічильників на воду, будинкові лічильники все одно рахують спожиту воду. А
ЖЕКи розбивають цей обсяг на всі квартири, надсилаючи мешканцям відповідні платіжки з надавання послуг. При централізованому постачанні гарячої води нормативи температури води в точці розбору мають бути не менш ніж 50 градусів і не більш як 75 градусів. За температури води 45—49 градусів споживач має право на зменшення оплати за весь період відхилення на 10 відсотків. За температури 40—44 градусів оплата зменшується на 30 відсотків за весь період відхилення. Якщо температура води нижча, ніж 40 градусів, оплата не здійснюється за весь період відхилення. Якщо температура гарячої води не відповідатиме встановленим показникам, споживач запрошує представника виконавця для складання та підписання акта-претензії. Представник має з’явитися до споживача не пізніше, ніж протягом двох робочих днів. Якщо він не з’явиться в зазначений термін або відмовиться підписати акт, той вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Крім цього, необхідно звернути увагу споживачів на те, що в акті, який складається в довільній формі, має бути вказано параметри порушення якості, а також дата початку відсутності послуги або надання її неналежної якості, а також період порушення. Акт-претензія є підставою для перерахунку розміру оплати за комунальні послуги. Його складають у двох примірниках для кожної зі сторін. Споживач передає акт-претензію виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або вручає споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні пред’явлених вимог. У разі необґрунтованої відмови виконавця від проведення перерахунку споживач має право звернутися до суду. Нагадуємо споживачам, що за позовами, пов’язаними з порушенням прав споживачів, вони звільняються від сплати державного мита.
Одеса.
Із досьє «Одеського життя»
Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» — монополіст у забезпеченні населення та юридичних осіб тепловою енергією. До систем централізованого тепло- та гарячого водопостачання підключено 3 тисячі 414 житлових і 695 інших об’єктів. Загальна теплова потужність комунального підприємства — 1 тисяча 778 Гкал/год. Загальна протяжність магістральних мереж — 166,4 км, розподільних — 600 км.
Інформація для роздумів
За даними Держстату, за підсумками минулого року, втрати води, поданої споживачам, становили 1,2 млрд. куб. м, або 23,26 відсотка від загального обсягу, що надійшов до мережі. При цьому в окремих регіонах цей показник ще вищий. В Одесі ця цифра сягає
40—45 відсотків, тобто труби — суцільне решето. Щодня під землю в Одесі потрапляє 300 тисяч кубометрів гарячої води. Не кращі справи і з опаленням: так, якщо обсяг втрат води в 2010 році залишився на рівні попереднього періоду, то втрати тепла порівняно з 2009 роком зросли з 12,3 до 13,4 млн. Гкал. Це становило 13,91 відсотка від усієї кількості тепла, наданого споживачам, включно з населенням.
Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.
