Якщо минулий опалювальний сезон пройшов без зривів, це зовсім не означає, що у галузі немає проблем. Ледь вистигли батареї після зими, як на місцях одразу почали підготовку до наступної зими. Тема може видатися геть неактуальною з огляду на те, що літо вже настало й надворі з кожним днем дедалі спекотніше. Однак комунальники і господарники добре розуміють: чим швидше вдасться розв’язати цілу низку технічних, а головне — фінансово-економічних проблем, тим легше буде зустріти наступні холоди.

Вмовлянням постачання послуги не відновити 

У виграші, тобто у теплі, з газом і водою мав би бути той, хто не має боргів за енергоносії. Але саме зі своєчасною попередньою оплатою та ліквідацією минулорічних заборгованостей і виникає найбільше проблем.

За словами заступника голови ОДА Вадима Гаврішка, розрахунки за спожитий теплопостачальниками газ у середньому по області становлять близько 60 відсотків. Проте в Полонному і Шепетівці цей показник сягає менше 30. І тут починаються серйозні проблеми. Адже вже тепер і комунальники, і очільники міст отримали серйозне попередження від НАК «Нафтогаз»: з боргами ніхто не розпочне новий опалювальний сезон. І в тому, що це не порожні погрози, компанія спробувала переконати вже зараз, закривши на кілька днів у котельнях області газові засувки. Отож після закінчення опалювального сезону тисячі помешкань, а разом із ними десятки освітніх та лікувальних установ опинилися без гарячої води.

Хоча на місцях намагались наводити свої аргументи, мовляв, значна частина боргів виникла через те, що заборгував бюджет, проте такі пояснення не спрацювали. І хто знає, скільки часу міста залишалися б без гарячої води, якби в активний переговорний процес із урядовцями та представниками газопостачальної компанії не вступили хмельницький міський голова та очільник ОДА.

 

Цього разу все обійшлось. Але усім зрозуміло: надалі, якщо будуть борги, жодні вмовляння та дружні переговори результатів не дадуть. Тому вже тепер з кожного міського керівника намагаються спитати, чому виникають проблеми із вчасними розрахунками за газ.

Дивна арифметика розрахунків

Загалом арифметика комунальних розрахунків така складна, що за будь-якого намагання підвести загальний баланс, виникає більше запитань, аніж точних відповідей.

У Славуті три роки тому комунальники використали 3,5 мільйона кіловат електроенергії і заплатили за це 2,8 мільйона гривень. А торік, заощадивши близько 400 тисяч кіловат, заплатили на 400 тисяч гривень більше.

На підставі чого такими шаленими темпами зростає вартість електроенергії, що виробляється буквально за порогом їхнього міста, славутчани не розуміють. Не раз чули про те, що блоки Хмельницької АЕС працюють не на повну потужність, бо надлишок електроенергії просто нема куди дівати. Та одночасно вартість її постійно зростає, ставлячи виробничників і комунальників у глухий кут неплатежів. І не знайдеш жодного, хто б зрозумів таку складну арифметику формування тарифів.

Підтримує колегу і міський голова Старокостянтинова Микола Мельничук. Торік місто теж зуміло зекономити 600 тисяч кіловат електроенергії, а заплатило більше, ніж зазвичай. Виходить, що наздогнати тарифи і при цьому бути фінансово успішним підприємством просто неможливо?

Загалом борги, розрахунки, попередні оплати і субвенції у цій сфері так закручені в такий вузол, що не піддаються жодному логічному аналізу. Бо як може бути таке, що область, займаючи одні з кращих позицій у розрахунках за газ, опиняється без нього через те, що вчасно не розрахувався за надані послуги бюджет? А погашення різниці в тарифах — це ще крутіша головоломка.

— Старокостянтинів вчасно і сповна розраховується за спожиті енергоносії вже не перший рік, — продовжив Микола Мельничук. — Це непросто. Адже комунальні підприємства змушені віддавати практично всі кошти, не маючи резерву для свого розвитку та оновлення. А при цьому ми жодного разу не отримували відшкодування різниці в тарифах. Виходить, той, хто платить, ще й втрачає право на підтримку із державного бюджету?

На початку квітня Хмельниччина отримала субвенцію у понад 81 мільйон гривень. Гроші з державного бюджету виділені переважно для того, щоб якраз ліквідувати різницю між реальною собівартістю наданих комунальних послуг і тими тарифами, що були сплачені споживачами за них. Але насамперед отримають кошти ті теплопостачальні підприємства, що мають борги за спожитий газ. А тим, хто розрахувався вчасно, вже й не залишиться нічого.

Складається враження, що бюджетні мільйони йдуть насамперед на те, щоб стабілізувати фінансову ситуацію НАК «Нафтогаз». Та, витрачаючи у такий спосіб гроші із державної казни, навряд чи можна сподіватися на те, що на місцях вдасться зробити енергозберігаючу революцію та технологічний прорив у комунальній галузі, без чого важко уявити їх подальше успішне існування. Висновки прості: не зробивши цього, ми так і перекачуватимемо бюджетні гроші з одного рахунка на інший, залишаючись із проблемами та боргами у тисячах окремо взятих котельнях та ЖЕКах.

Голова обласної ради Микола Дерикот уже виступив із пропозицією, аби державні відшкодування ділилися не тільки між боржниками, а між усіма господарюючими суб’єктами пропорційно. Його підтримали господарники на місцях. Однак чи прислухаються до такої ініціативи в уряді? Хочеться сподіватись. Бо інакше вічне коло боргів та неплатежів ніколи не вдасться розірвати.

Ірина КОЗАК.

Хмельницький.

БЕЗ ІНВЕСТИЦІЙ КОМУНАЛЬНИКАМ НЕ ОБІЙТИСЯ

Господарники на місцях, не скидаючи з себе провини за неповну оплату спожитих послуг з боку споживачів, вбачають у проблемі значно глибші корені. Ось і славутський міський голова Василь Сидор (на знімку) не може погодитись, що борги виникають тільки через погану роботу комунальників:

— Наших чотирнадцять котелень опалюють силу-силенну приміщень райцентру, переносячи тепло більш як по сорока кілометрах тепломереж. Господарство велике, а зважаючи на те, що значна його частина дуже застаріла і через це доволі енергозатратна, розуміємо: без технічного оновлення успіху не досягти.

Тож лише за минулий рік придбали до десятка модульних котелень для закладів освіти, утеплили дві школи, замінили два старих котли. Для усього цього тільки міський бюджет виділив близько восьмисот тисяч гривень, отож економія — захід не з дешевих.

Та коли підрахували, скільки газу витратили на опалення минулої зими, з’ясувалося, що дотягнули до цифри у 441 тисячу кубометрів, перегнавши показник позаминулої зими на 60 тисяч кубометрів. Виходить, усі старання та витрачання бюджетних коштів були марними?

Міський голова так не вважає. Переконаний, без нових, ще більших інвестицій комунальній службі просто не обійтись. Але при цьому сподіватися, що вже завтра можна буде отримати бажаний економічний ефект, теж неможливо. Галузь була у занедбаному стані десятиліття. Тож тепер розв’язати всі її проблеми одним махом навряд чи вдасться.

До того ж у Славуті виникли сумніви щодо якості газу. 

Придивилися: обладнання те саме, режим використання палива — старий, а при цьому газу витратили   на 15—20 відсотків більше від звичної норми. Чому? Ось тут і виникла підозра в тому, що одні й ті самі кубометри блакитного палива можуть давати різну тепловіддачу. Але як це перевірити і довести?

На місцях такої можливості немає. Доводиться покладатись лише на порядність газопостачальних компаній. І хоча зазвичай в останніх претензій завжди більше через борги, проте і роботу газопостачальників навряд чи можна назвати ідеальною.

— Газівники примушують своїх споживачів, зокрема комунальні служби, підписувати такі угоди, де технологічні витрати газу перекладають на плечі комунальних підприємств, — веде далі Василь Сидор. — А це означає, що за рік місто додатково мусить сплатити п’ять мільйонів гривень. Але чому?

 Питання резонне. Адже тепер комунальники добре розуміють, що свої збитки можуть зменшити тільки завдяки зниженню різних технологічних втрат, а тому  не просто зацікавлені в нових технологіях, а й усіляко стягуються на їх впровадження, то чому ж таке правило не діє для газівників?

 

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.