Президент країни Віктор Янукович на засіданні Комітету з економічних реформ закликав уряд збільшити бюджет на рік нинішній — про конкретні потреби і обмежені можливості.
Міністерство доходів і зборів пропонує повернути збір із купівлі безготівкової валюти до Пенсійного фонду — про нове, як ще не забуте старе.
Уряд відклав розгляд проекту Програми з розвитку і будівництва метрополітенів до 2020 року — про вагон, як застряглий ліфт.
Потреби конкретні — можливості обмежені
Грошей не вистачало завжди, сказав глава держави, це — не причина, щоб утримуватися від перегляду бюджету в бік зростання. А ще, від себе додам, то слушна нагода звірити свої номінальні потреби з реальними можливостями, щоб разом зі зростанням бюджету не збільшувався його дефіцит.
Промисловість продовжує стагнувати: ціни на метал на зовнішніх ринках падають, попит на імпортні авто скорочується, підприємства легкої промисловості скаржаться на низьку конкурентоспроможність на ринку. Підтримку промисловим цінам, які прискорились у травні на 3,1 відсотка, надало здебільшого подорожчання поставок енергоресурсів. Про парадокси: попри те що середня імпортна ціна на газ у травні проти квітня знизилась на 10 доларів США, внутрішні ціни на енергоресурси на 12 з гаком відсотків зросли. На тлі різкого погіршення платіжної дисципліни в енергосекторі це залишилося непоміченим.
Далі. Умови для запозичень на внутрішньому і зовнішньому ринках уже не такі сприятливі, як у першому кварталі. За п’ять місяців від державних запозичень у бюджет надійшло майже 71 мільярд гривень, при цьому майже 40 мільярдів країна витратила на обслуговування боргу. Якщо влітку зовнішні ринки запозичень «підуть у відпустку», а уряд не порозуміється з МВФ, матимемо чергові проблеми з платіжним балансом і додатковий тиск на гривню.
...Але девальваційні очікування жевріють — під матрацами, в доволі привабливій доходності валютних депозитів, у висновках міжнародних рейтингових агентств, які не вірять, що уряд утримає курс від зростання до 9 гривень за долар США, навіть у згадках про те, що платіжний баланс зазвичай має проблеми восени.
Підсумую. Збільшення бюджету ще не гарантує появи підкріплених товарною масою доходів, про що свідчить стагнація промислових, передусім експортно орієнтованих, галузей і мізерний обсяг кредитування реального сектору. Потреби конкретні: насамперед «закрити» різниці в тарифах на енергоносії (читай попередній «Баланс» під заголовком «Неплатежі в енергосекторі — це виклик усім споживачам»), а можливості — обмежені з огляду на зростаючий дефіцит, проблеми Пенсійного фонду. Зате недолуга боротьба за доходи може спричинити неабиякі проблеми на товарних ринках і загальмувати розвиток валютного.
Стара пісня на новий лад
Для прикладу згадаю лише одну ініціативу Міністерства доходів і зборів, яку почали обговорювати минулого тижня як законопроект. Ідеться про збір на обов’язкове державне страхування з купівлі безготівкової валюти в розмірі 1 відсотка. Одразу скажу: це дещо урізаний ремейк старої «пісні», адже вперше такий збір, як тимчасовий, разом з аналогічними зборами на купівлю автівок, коштовностей та мобільного зв’язку запровадили ще 1998 року. Рішуче проти виступив МВФ, бо суттєве зниження обмінних операцій унаслідок цього ускладнювало перехід до гнучкого курсоутворення. У 2010 році дію цього закону зупинили, а з 2011-го — скасували. Намір збільшити бюджет за умов зростання його поточного дефіциту посилює шанси запровадження такого збору вдруге. Експерти вже підрахували, що обсяг цього збору за півроку може становити 10—13 мільярдів гривень. Але, як на мене, це доволі сміливе передбачення. Адже хто купував валюту по-дорослому, а це металурги, машинобудівники банкіри, той, згадайте, дуже справно обходив цей збір раніше (приміром, проводячи розрахунки за кордоном). А може статися й інше: за нинішніх фінансових недоборів у бюджетах усіх рівнів виручку від цього збору Пенсійний фонд так і не побачить.
Їхали ми їхали...
— Нам не можна зупинятися, — застеріг урядовців глава держави.
...Очевидно те саме думали пасажири столичної підземки, яка раптом зупинилася в годину пік на одній із ліній. Стояла так довго, що я встиг згадати про те, що цей рухомий склад фізично вже зношений на 75—80 відсотків, хоч обслуговує понад 2 мільйони пасажирів за добу. Дехто з машиністів стверджує, що, трапляється, відмовляють гальма та електронне начиння, тоді як на оновлення рухомого складу, мовляв, потрібні час і гроші. Їх, як запевняють у Київській міськдержадміністрації, віднайдуть за кілька років, але хвилюватися нічого — несправний поїзд на лінію не випустять.
Виходить, що дорогі кредити для бізнесу і хронічні бюджетні недобори становлять загрозу безпеці руху.
Але чому тоді в киян не запитати, чи згодні вони доплатити гривню за проїзд для посилення гарантії своєї власної безпеки на лініях метрополітену? Судячи з дискусії, яка розгорталася в нерухомому вагоні, людей ніхто про це не запитував. А що, як вони не проти, за прикладом харків’ян, їздити на роботу і з роботи за три гривні?! Тільки за умови, що їздити в більш-менш нормальних умовах, а не стояти один в одного на голові, гадаючи, добре чи ні вчинив машиніст поїзда, зупинившись? Ситуація була доволі типова, бо таке трапляється і в харківській підземці, і в ліфтах наших багатоповерхових будинків, коли підйомники раптово застрягають між поверхами. Стояли так довго, що згадали все, про що чули, користуючись сповна свободою слова в замкненому просторі: і про відсутність грошей для добудови метро на Троєщину, і про кредит ЄБРР на будівництво метро у Дніпропетровську, і про те, що уряд ось-ось затвердить цільову державну Програму з розвитку та будівництва метрополітенів до 2020 року, в якій нібито заплановано побудувати підземки у Львові та Запоріжжі...
Затвердження Програми з розвитку метрополітенів уряд, виявляється, відклав на більш пізній період. І це також прикмета обмежених можливостей.
Мал. Костянтина КАЗАНЧЕВА.
МОВОЮ ЦИФР
НБУ продав на міжбанківському ринку за січень—травень на 625,5 мільйона доларів США більше, ніж купив, тож на 5 відсотків посилено курс гривні.
