Нещодавно натрапила мені на очі тоненька книжечка з невеликими розповідями-притчами для дітей. І була серед них одна притча, яка найбільше запам’яталася. Про трьох маленьких мурах, які вихвалялися батькові-мурасі, що принесуть додому, хто більшу ягоду, хто соломинку, хто листочок. Та тільки повернулися всі троє голіруч. І тільки четвертий, котрий мовчав увесь час, на ділі показав, на що здатний. Хоробрий мураха не тільки ягоду та соломинку приніс, а ще й брата врятував.Так, гадаю, правильна розповідь. Адже часто у людей так: на словах — герой, а як до справи доходить — то і сліду нема...
Те саме стосується й політиків. Хоча краще сказати: особливо це стосується політиків. Адже наш народ уже не проведеш: колись вірили гаслам і виступам з трибун, а тепер уже дивляться на конкретні справи. І правильно роблять! Тому що, як виявилося, деякі кримські політики говорять одне, а роблять зовсім інше.
Так, нещодавно у Верховній Раді України народні депутати-мажоритарники від автономії вирішили відродити тимчасову спеціальну комісію зі справ Автономної Республіки Крим, що, треба справедливо відзначити, досить успішно працювала в парламенті шостого скликання. Увійти до складу цієї комісії виявили бажання представники всіх депутатських фракцій і політичних сил. Адже політика політикою, а мета у народних обранців одна — захищати інтереси регіону, лобіювати права кримчан, домагатися преференцій і додаткових фінансових вливань в економіку Криму.
І от, коли питання про створення такої необхідної автономії парламентської структури вже пройшло всі необхідні етапи обговорення в комітетах, опозиція в черговий раз заблокувала трибуну. Прийняття проекту постанови про створення тимчасової спеціальної комісії з питань АРК знову зірвано! Але якщо до таких неконструктивних дій опозиційних сил кримчани вже звикли, то інша новина спричинила набагато більший подив. Керівник фракції Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» Арсеній Яценюк письмово відкликав з її складу народних депутатів-кримчан Людмилу Денісову та Андрія Сенченка.
Кримчани губляться в здогадках, що ж це було: протест фракції чи власне рішення народних депутатів? Виклик політичним опонентам чи особиста позиція опозиціонерів? Чому тоді свою участь у комісії обстояв Мустафа Джемілєв, член усе тієї ж фракції ВО «Батьківщина»? Запитань, справді, багато.
Але, ви знаєте, хочеться в народних обранців запитати одне: коли політичні гасла стали важливіші за інтереси людей? Як сталося так, що обіцянки фракційного лідера затьмарили ті обіцянки, що півроку тому давали вони своїм виборцям? Як людям потім в очі дивитися? Та тільки запитувати — даремно старатися... Завтра знову обіцятимуть принести, хто більшу ягоду, хто соломинку, а ввечері обіцянки свої відкликати. У людей так можна. Особливо в політиків.
Віталіна ДЗОЗ, народний депутат України.
Матеріал друкується в рахунок квоти фракції «Партії регіонів».
