Знайомство з агротехліцеєм, що в селі Бугрин Гощанського району на Рівненщині, почали з дитсадка «Пташенятко».

— Не дивуйтеся, бо повна назва закладу, який ми скорочено звикли називати Бугринським агротехнічним ліцеєм, — комунальний заклад «Бугринський навчально-виховний комплекс: дитячий навчальний заклад — загальноосвітня школа І-ІІ ступеня — агротехнічний ліцей». Тож дитсадок теж у віданні директора закладу Степана Миколайовича Сондака, — пояснив голова Гощанської районної ради Степан Гречич. — Фактично він за підтримки батьків відродив його у приміщенні колишнього пришкільного інтернату, яке не використовувалось і занепадало. Тим часом потреба у дитсадку була нагальною. Та й нині, з уведенням дитсадка, проблема не розв’язана повністю: заклад може прийняти поки що 60 малюків, а на черзі — ще 80.

На території дитсадка батьки цементують доріжки для малечі.

— Сусіднє підприємство розібрало стару будівлю, хотіли викинути розбиту цеглу, а ми використали її, щоб вимостити доріжки, прикупивши для цього лише пісок і цемент, — пояснює хазяйновитий Степан Сондак.

У середній групі малюки саме малювали. Безпосередні і щирі, показували свої малюнки, одночасно знайомлячись. Один із хлопчиків, назвавшись «Денисом Дмитровичем», чим викликав нашу усмішку, сказав, що в дитсадку йому дуже подобається, як, зрештою, й іншим малюкам. Вихователь-методист Тетяна Музичук розповіла, що дитсадок відвідують не тільки малюки з Бугрина, а й з ближніх до нього сіл. Батьківська плата — 3 гривні на день. Батьки, сказала вихователька, охоче спонсорують на потреби закладу картоплю та овочі, не відмовляються допомогти і з ремонтом, бо хочуть, щоб дітям у садочку було затишно й комфортно.

— А навіщо вам було брати на себе відродження дитсадка? — не втрималася від запитання до Степана Сондака. — Хіба не вистачало клопотів із школою та ліцеєм?

— Ми, педагоги, у цьому дуже зацікавлені, бо в дитсадку дітей гарно готують до школи, — почула у відповідь. — Це наші майбутні ліцеїсти.

До речі, на території дитсадка є невеличкий зоокуточок, в якому маленька кізка, вівця, куріпка, хом’яки та інші дрібні тваринки. Малята дуже люблять бувати тут, годують тваринок. А ось для старшокласників-ліцеїстів є невеличке фермерське господарство «ЗУБР», де вони, хоч і не надовго, можуть відчути себе фермерами. Є тут кілька корів, свині, кози, вівці, троє коней, кури, кролі. Щоб усю цю живність було чим годувати, ліцей має 20 гектарів землі, а також техніку для обробітку. Адже юнаки-ліцеїсти опановують тут професію тракториста, а хто бажає (вже за плату), — ще й водія.

— А куди фермерську продукцію діваєте? — цікавлюся.

— В ідеалі було б використовувати її для харчування малюків у дитсадку та в шкільній їдальні, — каже Степан Сондак. — Бо вона хорошої якості — без хімії та преміксів. Але законодавець розпорядився за нас: її ми повинні продавати, а отримані кошти зараховуються на спеціальний рахунок, їх ми маємо право використати тільки на потреби фермерського господарства (закупівлю техніки, будматеріалів, насіння тощо), але ні в якому разі не на придбання комп’ютерів, приладдя — казначейство просто не дозволить.

До речі, щодо навіть «дозволених» законодавством попередніх оплат, то із січня вони йдуть, образно кажучи, зі скрипом.

— Відтак ми змушені продавати фермерську продукцію за дешевими цінами, а купувати для потреб дитсадка продукти майже удвічі дорожчі, — продовжує наболілу тему директор Бугринського ліцею. — Аж душа болить від такого марнотратства.

— Можна зрозуміти Степана Миколайовича, — долучається до розмови голова Гощанської районної ради Степан Гречич, який постійно опікується Бугринським навчальним закладом. — Адже він, як господар, рахує кожну копійку. Бо, хоча й заклад у районній комунальній власності, наш Гощанський район — дотаційний, тож на велику фінансову підтримку ліцей розраховувати не може. Звичайно, з огляду на фінансові можливості, стараємося допомагати закладу. Але навіть за скромного фінансування керівник ліцею вміє по-господарськи розпорядитися коштами. У нього багато чудових ідей, які він за підтримки батьків та ліцеїстів уміє реалізувати. Тож такій людині, переконаний, треба допомагати.

Методом толоки «виросли» біля корпусів ліцею медпункт; приміщення, де займається духовий оркестр; хата народного побуту, де старшокласниці вчаться секретів української кухні; швейна майстерня; капличка, де проходитимуть уроки християнської етики, а також музей освіти Гощанського району. В ньому зібрані матеріали про тих, хто чесно й самовіддано у різні роки працював на освітянській ниві. Багато хто із педагогів уже відійшли у вічність, як, скажімо, повний георгіївський кавалер Лавро Дереш, кавалери орденів Леніна Георгій Журахівський, Олександр Зінькевич та інші, але про них не дають забути матеріали освітянського музею.

Взагалі-то у Бугринському агротехліцеї моральному вихованню дітей приділяють дуже велику увагу. Є тут куточок народознавства, музей села, алея трудової слави, галерея з колективними фотографіями випускників усіх років, а також портрети колишніх учнів, які прославили свій навчальний заклад, зокрема, семи колишніх ліцеїстів, які стали кандидатами наук.

— А це ж звичайний навчальний заклад у глибинці, — зауважує голова Гощанської районної ради Степан Гречич, — а не ліцей, де навчаються обдаровані діти з усього району. Це свідчить про високий рівень викладання (п’ять учителів — відмінники освіти), уміння педагогів зацікавити дітей до навчання. Багато дітей охоче відвідують факультативи, гуртки. Є й такі, що займаються дослідництвом, як, скажімо, восьмикласниця Світлана Сидорець, яка не один рік досліджує якість води у своєму рідному селі.

Іще одна особливість ліцею. Його директор і педагоги змогли налагодити контакти з батьками, використовуючи для цього шкільну телестудію та газету, які ліцеїстам допомагає випускати випускниця Національного університету «Острозька академія» Марія Сапальчук (вона ж веде і факультатив «Основи журналістики»). Діти приносять додому газету, тож дорослі в курсі, чим живе агротехліцей.

Рівненська область.

У дитсадку «Пташенятко». 

Ліцеїстка Оксана Попіка, яка поглиблено вивчає біологію, висаджує розсаду квітів біля ліцею.

Голова Гощанської районної ради Степан Гречич (ліворуч) з директором агротехліцею Степаном Сондаком обговорюють проблеми закладу.

У кабінеті інформатики вчитель Володимир Яремов і десятикласниці Іванна Мазаренко та Наталія Дем’янчук.

Фото автора.

Суб’Єктивна думка

Мені завжди імпонували розумні, небайдужі люди, які переймаються дорученою їм справою, які не вміють працювати упівсили. До таких віднесла б директора Бугринського агротехліцею Степана Миколайовича Сондака. Маючи освітянський досвід і досвід роботи у сільському господарстві (свого часу він був головою колгоспу у селі Посягва Гощанського району), підхід до дітей і батьків, він разом з бугринськими педагогами не лише дає знання дітям, а й виховує у них людяність, порядність, повагу до старших, до свого родовідного коріння. Тому-то не забувають доріжки до закладу його випускники, не буває тихо тут навіть у дні літніх канікул. Тож дивно, що ця віддана дітям і своїй справі людина не має жодних нагород.

Рядком про ліцей

2010 р. — ліцей став лауреатом конкурсу «Кращий навчальний заклад Рівненщини», переможцем щорічного рейтингу популярності «Гордість Гощанського району».

2011 р. — розпочато експериментальну роботу всеукраїнського рівня за темою: «Формування особистості суспільства європейського типу в умовах реалізації нової моделі «Акме-школа».

Ліцеїсти захистили 24 роботи у Малій академії наук.

Сім випускників ліцею — кандидати наук.

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Ромашка» при ліцеї — найкращий на Рівненщині.

Команда ліцею «Живчик» протягом семи років стає призером всеукраїнських та міжнародних змагань школи безпеки і виживання.

Команда ліцею здобула друге місце на першому всеукраїнському чемпіонаті з юнацького багатоборства юних рятувальників.

 

Газета ліцею «Педагогічний вісник» — лауреат ХV національного конкурсу шкільних газет.