Учасники слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації на тему: «Впровадження цифрових стандартів мовлення в Україні», що відбулися 15 травня 2013 року, відзначають таке:
16 червня 2006 року Україна, як член Міжнародного союзу електро-
зв’язку, підписала міжнародну угоду — Регіональний план цифрової наземної радіомовної служби у смугах частот 174—230 МГц та 470—862 МГц, відому як «Женева-2006». Цей документ регламентує порядок переходу ефірного наземного телевізійного мовлення на цифрові стандарти та встановлює граничний термін перехідного періоду, що закінчується 17 червня 2015 року. Після зазначеної дати всі записи щодо аналогових присвоєнь у Міжнародному реєстрі частот скасовуються.
Наразі майже всі європейські країни уже мовлять у цифрі. Наші західні сусіди — Польща, Словаччина і Румунія у липні нинішнього року вимикатимуть аналогові передавачі.
За інформацією Державного комітету телебачення і радіомовлення України та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Україні у 2011 році завершено будівництво національної цифрової мережі стандарту DVB-T-2 (MPEG-4) у складі цифрових мультиплексів МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5. Телеглядачі отримали можливість приймати 28 загальнонаціональних каналів та по чотири регіональних і місцевих.
Згідно із Планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору наприкінці 2012 року мав розпочатися процес відключення аналогового мовлення, проте його відкладено до 2014 року.
Провайдер і оператор цифрових мультиплексів ТОВ «Зеонбуд» стверджує, що станом на початок травня нинішнього року близько семи мільйонів українців мають можливість дивитися цифрове ефірне телебачення високої якості, а покриття цифровим сигналом сягає понад 95 відсотків домогосподарств.
Утім, оптимізму владних інститутів щодо успішного впровадження цифрового наземного телевізійного мовлення не розділяють представники індустрії, експерти телевізійного ринку, численні громадські організації, що переймаються проблемами медіа. Українська цифра від початку супроводжується резонансними скандалами, звинуваченнями у зловживаннях та нехтуванні інтересами громади. Реалізація цього масштабного інфраструктурного проекту, який зачіпає інтереси кожної української родини і є важливим чинником інформаційної безпеки держави, на думку учасників слухань, є досить проблемною і потребує зваженого, об’єктивного аналізу та адекватних дій законодавчої і виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України на виконання зобов’язань по угоді «Женева-2006» розробив і ухвалив Державну програму впровадження цифрового телерадіомовлення, затверджену постановою КМУ від 26.11.2008 року.
Ця програма є чинним документом. Однак викладені в ній директиви щодо побудови цифрової мережі у складі 81 синхронної зони телерадіомовлення з використанням стандарту MPEG-4, що давало б змогу передавати в одному частотному каналі до 10 телевізійних каналів і забезпечити максимально високий ступінь покриття всієї території, не стали «дорожньою картою» для координаторів проекту — Державного комітету телебачення і радіомовлення України та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Мережа збудована в інший спосіб.
Державна програма передбачала, що засоби прийому сигналу (декодери, чи так звані сет-топ-бокси) вироблятимуться на українських підприємствах, а Національна рада розробить комплексну програму забезпечення населення України цифровими декодерами. Утім, ці завдання також не виконано.
Учасники слухань відзначають, що в Україні належним чином не виконуються і «цифрові» директиви Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасницям, зокрема Рекомендації Rec (2003) Про медіа плюралізм та розмаїття медіа-контенту; Рекомендації Rec (2003)9 Про заходи щодо сприяння демократичній та соціальній ролі цифрового мовлення; Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про присвоєння і управління цифровим дивідендом та про суспільний інтерес від 20 лютого 2008 року та інші.
Відтак процедури підготовки конкурсів на багатоканальне мовлення у цифрових мультиплексах МХ-1, МХ-2, МХ-3, та МХ-5, підбиття підсумків, визначення переможців не були достатньо прозорими і зрозумілими, почасти суперечили вимогам чинного законодавства.
Національна рада знехтувала вимогами ч. 3 ст. 9 Закону «Про телебачення і радіомовлення», яка встановлює, що «один суб’єкт господарювання може мати лише одну ліцензію на наземне ефірне мовлення в кожному територіальному сегменті телерадіоінформаційного ринку».
Переможцями конкурсу стала низка компаній, які були зареєстровані після його оголошення, тоді як за бортом цифрового мовлення опинилися мовники з тривалою та успішною ефірною істо-рією, як от ТРК «Ера», ТРК «Малятко», ТВі, «Перший діловий», ТРК «Чорноморка» та десятки регіональних та місцевих телекомпаній.
Концентрація обмеженого частотного ресурсу в руках кількох медіа-груп не сприяє розбудові телебачення на засадах плюралізму та об’єктивності, суперечить інтересам громади та принципам інформаційної безпеки держави.
Учасники слухань звертають увагу влади і суспільства на виклики, які несе монополізація важелів управління мульти-
плексами, оскільки функції оператора, а фактично контроль над усіма телеканалами передано приватному провайдеру з офшорною пропискою і невідомими кінцевими власниками.
Тарифи на послуги ТОВ «Зеонбуд», обґрунтованість їх тривалий час є предметом гострих дискусій та аргументованої критики. Утім, належної реакції на це немає з боку Антимонопольного комітету України та Національної ради.
Тенденції до монополізації чітко простежуються і на ринку технічних засобів забезпечення прийому сигналів цифрового телебачення. Низка рішень, прийнятих Національною радою, зокрема щодо необхідності кодування ефірного цифрового сигналу, сприяла витісненню вітчизняних виробників, таких як ВАТ «Меридіан», з ринку цифрових декодерів, здачі його китайським компаніям. Додаткові витрати за істотне подорожчання сет-топ-боксів покладено на рядових споживачів, які змушені будуть купувати САМ-модулі по 400—380 гривень навіть до найсучасніших телевізорів із вмонтованими тюнерами DVB-T-2.
Уряд за кошти державного бюджету, виділені в минулому році (450 мільйонів 120 тисяч гривень) спромігся закупити й надати громадянам із числа інвалідів першої і другої груп, сім’ям, які виховують дітей-інвалідів, а також громадянам, які отримують субсидії на комунальні послуги, лише 792 250 декодерів, тоді як обласні державні адміністрації торік подали до Державного комітету телебачення і радіомовлення України 1 384 907 заяв від громадян, яким держава має забезпечити ці пристрої відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення населення засобами приймання сигналів цифрового телерадіомовлення» №245 від 21.03. 2012 року. При цьому забезпечення населення декодерами ще не гарантує можливість прийому сигналу за відсутності сертифікованих для «цифри» ефірних антен. Проте уряд не передбачає виділення коштів на такі досить дорогі антени для пільгових категорій громадян.
У державному бюджеті на 2013 рік видатки на декодери взагалі не передбачено. Водночас державної допомоги на придбання сет-топ-боксів потребують мільйони громадян із числа пенсіонерів, безробітних, сільських жителів, що опинилися за межею бідності і ризикують втратити останню розкіш спілкування зі світом за допомогою телебачення.
Досі незрозумілою залишається позиція уряду України щодо використання цифрового дивіденду — радіочастот, які звільнятимуться у процесі відключення аналогового мовлення.
У контексті реалізації цифрового проекту чомусь замовчуються проблеми щодо перспектив стратегічного державного підприємства — Концерну РРТ, над яким нависла загроза неминучого банкрутства. Адже частка коштів, отриманих за поширення аналогового телесигналу, у структурі доходів РРТ сьогодні становить 67 відсотків.
ТОВ «Зеонбуд» за оренду веж, інженерно-технічне обслуговування передавачів, використану електроенергію щороку платитиме РРТ лише 87 мільйонів гривень. Це при тому, що лише технічне обслуговування антенно-щоглового комплексу, заміна зношених елементів, тросів-утримувачів тощо щороку стає Концерну в 15 мільйонів гривень, а річний фонд зарплати колективу РРТ — 200 мільйонів. Отже, стратегічне державне підприємство може бути знищено, а 4,5 тисячі висококласних фахівців опиняться на вулиці.
Є й велика вірогідність того, що основні фонди Концерну, які недооцінювались останніх 20 років і мають балансову вартість 200 мільйонів гривень, за ринкової в кілька мільярдів, відійдуть за безцінь приватному монополісту.
Учасники слухань зауважують, що інформаційно-роз’яснювальна робота серед населення обмежена лише соціальною рекламою на телеканалах, яка вчить абонентів підключатися до цифрової мережі, проте не інформує людей щодо відключення аналогового сигналу. Досі не розпочато роботи зі створення в населених пунктах мереж консультативних пунктів та сервісних центрів із обслуговування сет-топ-боксів.
Попри надзвичайну важливість питання впровадження цифрових стандартів телевізійного мовлення для національної безпеки, законодавчу неврегульованість багатьох аспектів переходу на цифрові стандарти, воно, на жаль, жодного разу не обговорювалося в українському парламенті.
Проаналізувавши й обговоривши проблеми, пов’язані з переходом ефірного наземного телебачення на цифрові стандарти мовлення, учасники слухань рекомендують:
1. Верховній Раді України, Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації:
провести парламентські слухання щодо стратегії розвитку телерадіомовлення на період до 2015 року;
створити при Комітеті з питань свободи слова та інформації робочу групу з числа народних депутатів, експертів, медіа-юристів, фахівців у галузі телекомунікацій, науковців з напрацювання законопроекту щодо врегулювання комплексу проблем із забезпечення виконання зобов’язань за міжнародною угодою «Женева-2006» та успішного завершення переходу на цифрові технології наземного ефірного телевізійного мовлення;
узагальнити пропозиції та зауваження учасників комітетських слухань, ухвалити відповідні Рекомендації та скерувати їх органам центральної виконавчої влади та органам місцевого самоврядування.
2. Кабінету Міністрів України:
ініціювати внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та передбачити виділення коштів на закупівлю цифрових декодерів для соціально вразливих верств населення України, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення населення засобами приймання сигналів цифрового телерадіомовлення» №245 від 21.03. 2012 року;
забезпечити виконання Державної програми впровадження цифрового телевізійного мовлення в частині організації виробництва на базі діючих підприємств України засобів цифрового телерадіомовлення, цифрових телевізійних приймачів та цифрових перетворювачів сигналу (сет-топ-боксів) комплектуючих виробів та сприяти доступу на ринок цих пристроїв вітчизняних виробників;
оприлюднити плани уряду щодо використання цифрового дивіденду — радіочастотного ресурсу, який вивільняється у процесі переходу ефірного наземного телевізійного мовлення на цифрові технології;
створити Державний реєстр радіочастот України.
3. Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації:
розробити державні стандарти зон покриття (обслуговування) цифровим наземним ефірним телевізійним сигналом;
оприлюднити на офіційному веб-сайті інформацію щодо цифрового дивіденду, який отримала України в результаті переходу наземного ефірного телевізійного мовлення із зазначенням кількості звільнених радіочастот на відповідних територіях нашої держави.
4. Державному комітету телебачення і радіомовлення України:
розробити комплексну програму забезпечення населення засобами прийому цифрового сигналу;
організувати перевірку фактичного покриття території України цифровим сигналом мережі ТОВ «Зеонбуд».
5. Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення:
невідкладно напрацювати та оприлюднити План поетапного відключення аналогового сигналу на території України;
скасувати рішення про кодування наземного ефірного цифрового сигналу як таке, що порушує конституційне право громадян України на доступ до інформації, суперечить світовій практиці впровадження цифрового мовлення, унеможливлює вільну конкуренцію на ринку обладнання для прийому цифрового сигналу;
завершити ліцензування цифрового регіонального мультиплексу МХ-5. Забезпечити право загальнонаціональних та регіональних телекомпаній мовити в цифрі, гарантоване ст. 25 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Розглянути можливість проведення додаткового конкурсу на резервні частоти у мульти-плексах МХ-1, МХ-2, МХ-3, та МХ-5;
спільно з Державним центром радіочастот розглянути можливість виділення додаткових частот для розбудови та розширення (збільшення) зон покриття шляхом встановлення малопотужних передавачів та ретрансляторів, доручивши цю роботу Концерну РРТ за держзамовленням;
розглянути можливість ефективного використання метрового діапазону 174—230 МГц для впровадження цифрового телемовлення (на прикладі 9 телевізійного каналу в м. Києві), доручивши організацію мовлення Концерну РРТ.
6. Раді національної безпеки та оборони України:
невідкладно розглянути на своєму засіданні питання інформаційної безпеки у зв’язку з переходом наземного ефірного телебачення України на цифрове мовлення, суттєвим звуженням сфери діяльності державного Концерну РРТ, перспективами банкрутства цього стратегічного підприємства та концентрацією у власності та управлінні суб’єктів іноземних юрисдикцій з невідомими кінцевими власниками єдиної з 2015 року національної мережі розповсюдження українського телебачення. Внести відповідні пропозиції з означеного питання Президентові України, поінформувати Верховну Раду України;
ініціювати проведення незалежного (міжнародними компаніями) аудиту обґрунтованості тарифів ТОВ «Зеонбуд» та незалежного аудиту (міжнародною юридичною компанією) дотримання чинного законодавства при організації переходу на цифрове мовлення (проведення конкурсу на визначення провайдера і конкурсів на мовлення у цифровій мережі).
7. Антимонопольному комітету України:
провести перевірку дотримання провайдером цифрових мультиплексів МХ-1, МХ-2, МХ-3, та МХ-5 ТОВ «Зеонбуд» вимог законодавства України про захист економічної конкуренції в частині обґрунтованості встановлення тарифів на послуги;
розглянути питання про надання ТОВ «Зеонбуд» статусу природної монополії з передачею повноважень щодо регулювання його діяльності Національній комісії з питань регулювання зв’язку України (НКРЗ).
8. Органам місцевого самоврядування:
долучитися до інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення, сприяти організації мережі сервісних центрів та мобільних груп із надання консультативної допомоги громадянам у зв’язку із впровадженням цифрового мовлення.
9. ТОВ «Зеонбуд»:
оприлюднити на офіційному веб-сайті компанії інформацію щодо фактичного покриття території України цифровим сигналом із зазначенням населених пунктів з упевненим якісним прийомом ефірного наземного цифрового сигналу;
оприлюднити план інформування населення щодо переходу на цифрове мовлення на 2013—2015 роки. Скорегувати змістовне наповнення інформаційно-рекламних роликів із зазначенням термінів відключення аналогового мовлення.
