Під прикриттям наукових програм та з благословення київських чиновників браконьєри по-хижацькому винищували багатства Азов’я просто в розпал нересту риби.

Обдирали море вдень і вночі

Мешканці численних сіл і містечок на чорноморському й азовському узбережжях Херсонщини, котрі живуть з «голубої ниви», не один раз зауважували: у нерест через заборону рибного промислу більшість човнів і баркасів стоїть на березі без руху, а окремі «привілейовані особи» ставлять сітки і тягають неводи, наче так і треба. А Держрибінспекція цих привілейованих наче й не помічає — у них, бачте, наукові лови! І так в Україні тривало десятиліттями, поки херсонські УБОЗівці не розкрили схему легалізованого браконьєрства за участю київських чиновників від Державного комітету рибного господарства України, відомчої науки та власне промисловців.

Усе почалося ще позаторік, коли оперативники УБОЗу почали стежити за малим флотом та посадовцями найбільшого рибколгоспу «Ревхвиля» і прослуховувати їхні телефонні переговори із закупівельниками-оптовиками. Причина для цього була вагома: у розпал нересту бичка, себто в середині квітня, в Азовському морі «днювали й ночували» два сейнери підприємства — СЧС-1059 та «Генічанин». Рибу, що готувалася принести потомство й забезпечити виживання виду, на відмілинах вигрібали механічними драгами з дна дощенту!

Щодня сейнери поверталися із 10—20 тоннами бичка у трюмі — його продавали трьом приватним підприємствам. Штабелі ящиків риби з ікрою негайно складали на вантажівки і вони вночі рушали до Криму.

Підсумувавши докази, оперативно-слідча група за участю прокуратури поставила крапку — перехопила сейнери «Ревхвилі» саме в той момент, коли вони привезли на базу черговий вилов. 

Для бичка настав геноцид

Отже, механізм узаконеного браконьєрства був такий. Держкомрибгосп України своїм наказом №592 виділяє Науково-дослідному інституту Азовського моря (НДІАМ) «для проведення науково-дослідних робіт» квоту на вилов бичка у розмірі ста тонн (!). Колосальна кількість риби, яку належить принести в жертву науці, чомусь не спантеличує управління Азовдержрибоохорони, яке охоче погоджується надати дозвіл на проведення лову. Для цього НДІАМ укладає договір з рибколгоспом «Ревхвиля» про надання знарядь лову, сейнерів та людей.

Але навіть сотнею тонн бичка апетити браконьєрів не обмежилися. Суд Генічеського району Херсонщини визнав доведеним той факт, що під приводом наукових досліджень один сейнер лише за кілька тижнів виловив 105,1 тонни бичка на 75,1 тисячі гривень, а другий — 126 тонн на 90,1 тисячі гривень (тут і далі всі факти й цитати — з тексту вироку райсуду від 31 травня нинішнього року). Якби браконьєрів не зупинили, до кінця нересту суми збитків могли щонайменше подвоїтися, і хтозна, чи залишилося б щось у морі біля Генічеська після такого геноциду.

Покарали стрілочників

Після скандалу з науковим браконьєрством квоти на такі дослідницькі лови в розпал нересту різко зменшили. Але чи можна сказати, що всіх винних у нахабному розграбуванні природних скарбів Азов’я покарали як належить? Навряд. Хоча під час слідства та на суді учасники браконьєрського промислу відверто заявляли: перебір квоти здійснювали за прямими вказівками керівників рибколгоспу. Керівники підприємства разом з посадовцями Держкомрибгоспу та горе-науковцями з НДІАМ у справі проходили тільки як свідки. На лаві підсудних опинилися лише капітани сейнерів, та й ті не поїхали до виправної колонії. Хоча їх визнали винними у зловживанні службовим становищем і незаконному промислі, однак лишень зобов’язали сплатити штраф — по 8,5 тисячі гривень на кожного.

До речі, на час винесення вироку капітани браконьєрських сейнерів так і залишилися працювати на суднах «Ревхвилі» — їх тільки  перевели з капітанів у матроси. 

 

Херсонська область.

Мал.Олексія КУСТОВСЬКОГО.

Факт

Прикметно, що на борту обох колгоспних сейнерів під час виходів у море перебували відповідальні за хід реалізації програми досліджень «з вивчення екологічних засад відтворення азовських бичків та збільшення біопродуктивності шельфу» — інженер-гідробіолог та молодший науковий співробітник НДІАМ. На слідстві вони визнали, що для проведення досліджень їм було достатньо аж ніяк не сто тонн, а всього... 5—10 кілограмів бичка.