На вулицю — «за власним бажанням»

«За два дні з «бігунками» для розрахунку прийшли 197 осіб. Заяви на звільнення пишуть або за власним бажанням, або за згодою сторін. Усе вирішилося за один день. На першому наряді людям сказали: мовляв, пишіть заяви. Загальних зборів не було, директор не виступав. Але із розмов можна зробити висновок, що в шахтоуправлінні залишиться близько 200 осіб — із майже тисячі працюючих», — сказав профспілковий лідер.

Офіційна причина масових звільнень, яку озвучив підлеглим керівник підприємства Павло Моїсеєнко, — відсутність збуту палива. На складі накопичилося 53 тисячі тонн вугілля — це п’ятимісячний обсяг видобутку. У травні шахтоуправління не відвантажило споживачам ані тонни. А 6 червня зупинили видобуток узагалі. Передбачається, що незначна частка персоналу, який залишиться, підтримуватиме виробки та працюватиме на водовідливі.

«Ситуація з реалізацією вугілля на шахтах загострилася в листопаді минулого року, — пояснив голова Шахтарського територіального комітету профспілки працівників вугільної промисловості Максим Паршин. — Ми тримали питання під контролем постійно, особисто я регулярно телефонував директору «Благовіщенського» і цікавився справами. Той запевняв, що все гаразд, підприємство працює, зарплата виплачується. Боргів у зарплаті на шахті справді не було й немає. Виробництво розвивалося, обладнання працювало, не було схоже, що готуються до закриття. Але буквально за два дні щось різко змінилося. Припускаю, що це несподіване рішення власника».

Шахтоуправління «Благовіщенське» входить до складу компанії Coal Energy S. A., яка володіє низкою шахт та збагачувальних підприємств. «Голос України» надіслав запит до прес-служби компанії із проханням прокоментувати ситуацію із масовим звільненням персоналу. На момент підготовки матеріалу до друку відповіді ми не отримали. Автор публікації також зателефонувала до Шахтарської міської ради. У приймальні міського голови Олександра Наумовича повідомили, що керівник на виїзді. Дізнавшись про мету дзвінка, секретарка повідомила: «Ми не готові нічого коментувати», — і відіслала до відділу внутрішньої політики.

«Я був у відрядженні, коли саме сказали людям писати заяви на звільнення. Профспілкова організація придбала путівки на море, готувалися до літнього відпочинку. Повертаюся з відрядження, привіз путівки — і тут як обухом по голові. Який там відпочинок! У нас працювали гірники з різних міст: із Шахтарська, Тореза, Сніжного, Іловайська, Макіївки. Іти їм немає куди. На найбільшій шахті «Шахтарська Глибока» прийому немає. До того ж люди втрачають пільги: кому належить безплатне побутове паливо, за друге півріччя його не отримає», — розводить руками Олександр Павленко.

У цій ситуації вражає навіть не стрімкий розвиток подій, а повна готовність працівників звільнятися з шахти за власним бажанням. Обурених зборів, пікетів чи мітингів ніхто не влаштовував. І оприлюднювати свої проблеми у пресі викинуті на вулицю люди не захотіли. Максим Паршин також не приховує здивування: «Приїжджаю в понеділок на шахту — а там повний комбінат людей, усі пишуть заяви. Що ж ти робиш, кажу одному, навіщо пишеш? А той відмахнувся». На думку голови теркому, власники підприємства повинні були заздалегідь готувати шахтоуправління до консервації, попередити робітників за два місяці і розрахуватися з ними із дотриманням закону.

Масовими звільненнями на «Благовіщенському» стурбований народний депутат України, лідер профспілки працівників вугільної промисловості Віктор Турманов, до якого звернувся голова теркому. Тривожить ситуація і місцеву владу: якщо врахувати, що в 2012-му шахта заплатила 33 мільйони гривень податків, а з початку цього року — 12,5 мільйона гривень, то тепер бюджет залишиться без цих коштів. Найближче селище очікує невесела доля «депресивного» куточка. Болючим питанням залишається працевлаштування вчорашніх гірників. Роботи за спеціальністю для вугільників у місті практично немає. Навіть «копанки», порівняно з минулим роком, згорнули діяльність — і теж через кризу збуту.

Вугільна галузь стала заручницею загальної економічної тенденції. Попит на коксівне паливо й електроенергію в Україні знизився, і гарантований збут мають лише шахти, які входять до вертикально інтегрованих компаній. Державним підприємствам трохи легше — їм допомагають міністерські квоти. А от приватні шахти, не пов’язані виробничим ланцюжком із металургами чи електростанціями, опинилися в найскладнішій ситуації. 

«Торік, коли не було реалізації з січня по березень, ми були змушені зупинити підприємства із видобутку, — заявив на нараді в обласній державній адміністрації генеральний директор державного підприємства «Дзержинськвугілля» Дмитро Житльонок. — Із січня цього року знову не вантажимо. Накопичилося 90 тисяч тонн вугілля — це двомісячний запас. Є ще одна небезпека — самозаймання маси, яка зберігається на складах. Виживаємо винятково за рахунок державної підтримки, 75 відсотків коштів ідуть на зарплату. Є проблеми з виконавчою службою, підрядниками, загроза відключення питної і технічної води».

За п’ять місяців 2013 року споживання електроенергії в Україні впало на 4,5 відсотка. Запаси вугілля на складах електростанцій становили 2,2 мільйона тонн — нечувана за всю історію цифра. Після аварії на Вуглегірській ТЕС у березні цього року втрачено ринок збуту близько 2 мільйонів тонн палива на рік. Потерпіли насамперед державні підприємства «Макіїввугілля» і «Селидоввугілля».

Умови, в яких сьогодні працюють українські металурги й шахтарі, вже порівнюють із кризою 2008—2009 років. За словами голови обласної держадміністрації Андрія Шишацького, ціни на металопродукцію впали за рік більш ніж на 20 відсотків. Тож на милості від ринку гірникам очікувати не доводиться. На цьому тлі вщухає ажіотаж навколо приватизації підприємств галузі, про яку активно говорили наприкінці минулого року. До кінця 2013-го до галузі передбачається залучити 500 мільйонів гривень інвестицій. Та чи радітимуть шахтарі новим власникам, дивлячись на «оскал капіталізму» на приватних вугільних підприємствах сьогодні?

Донецька область.