Практично увесь народ України, всі громадяни незалежно від національної приналежності, релігійних поглядів, рівня освіти, соціального статусу хочуть бачити Україну могутньою, процвітаючою, вільною, демократичною, а головне — щасливою для всіх державою. У цьому ми єдині. І єдині абсолютно. А ось на запитання: як побудувати великий український дім, де будуть створені максимально комфортні умови для проживання кожного члена нашої великої багатонаціональної української родини — єдиної, простої, підтримуваної усіма, — відповіді немає.

Президент запропонував програму глибокої модернізації країни

З одного боку, нічого страшного в цьому начебто й немає. У демократичній державі, в принципі, і не повинно бути загального «одобрямсу». Та з другого боку, в державі має бути вироблена єдина стратегія досягнення поставленої мети, яка повинна реалізовуватися завдяки політичній волі влади в поєднанні з величезною роз’яснювальною роботою серед населення послідовно і наполегливо, крок за кроком, долаючи всі труднощі. Тільки це і саме це може гарантувати успіх.

На превеликий жаль, доводиться констатувати, що протягом останніх двох десятків років неодноразово робилися спроби розробити таку стратегію, але не було політичної волі для її реалізації. І тільки у 2010 році, коли народ за правом повернув Віктору Януковичу вкрадену в нього у 2004 році в незаконному третьому турі перемогу на президентських виборах, стратегічна програма розвитку України була розроблена і в поєднанні з твердою волею лідера держави почала реалізовуватися.

Це програма глибокої модернізації країни, образно кажучи, величезного капітального ремонту нашого великого українського дому. Практично кожен з нас знає: щоб провести ремонт у своїй квартирі, потрібні як мінімум дві складові. Перша — це ресурс, гроші, і друга — власне бажання починати ремонт. Іноді буває так, що й ресурсні можливості дають змогу розпочати ремонтні роботи. Але коли подумаєш, що протягом кількох місяців, а то й року через відсутність тимчасового житла доведеться жити в квартирі, що ремонтується, та відчувати дискомфорт: пісок, цемент, відсутність електрики, іноді води, то й бажання робити ремонт зникає.

У державі ж рішення про життєво необхідну модернізацію ухвалює Президент. А багаторічний дискомфорт відчуває кожен з нас. Тому й природно, що таке рішення не додає ані рейтингу, ані популярності тому, хто його приймає, тобто лідеру країни. Певно, тому ніхто з попередніх лідерів держави, думаючи про свої майбутні вибори, не зважувався на таке рішення. По суті, тільки у Віктора Януковича вистачило політичної волі, твердості характеру і громадянської мужності на шкоду своїй популярності, можна сказати, граючи проти самого себе, але в інтересах держави і народу, ухвалити доленосне для країни рішення. Що робить йому честь як справжньому національному лідерові. Адже далі відкладати це рішення було вже неможливо. Держава просто руйнувалася. А враховуючи глобальну економічну кризу, катастрофічна небезпека була подвійною. Але для успішної і мінімально болісної для людей модернізації країни потрібні єдність народу, консолідація суспільства та політична стабільність. Саме на цих засадах і ґрунтується успіх. Будувати й творити можна тільки в умовах політичної стабільності. Хаос, як показав «помаранчевий» період, — це стихія для руйнування.

У своєму черговому щорічному Посланні до Верховної Ради Президент Віктор Янукович зазначив, що 2012 рік вчергове продемонстрував суперечливість та мінливість сучасного світу. Непевні тенденції відновлення світової економіки після жорсткої кризи 2008—2009 рр. змінилися загостренням кризових проявів у провідних країнах, і насамперед — на Європейському субконтиненті. Економічні негаразди зазвичай супроводжуються підвищенням рівня соціальної напруженості, а прагнення країн світу віднайти оптимальні шляхи антикризових дій формують непрості геополітичні тенденції.

Хочу ще раз нагадати, що ми започаткували грандіозні перетворення, на які не вистачило політичної волі у наших попередників. Приступати до реформ нам довелося з дуже низького старту. Важкий спадок, що дістався нам від колишньої влади, як гирі тягнув нас до економічної прірви.

Повернути країну на шлях динамічного розвитку нам вдалося завдяки формуванню чітко працюючої вертикалі влади від центру до регіонів. Відновивши керованість держави і зберігши громадський спокій, ми заклали надійний фундамент для комплексних реформ.

Курс на Європу не суперечить тісній співпраці з сусідами

Стабільність і передбачуваність дій української влади приносять країні реальні дивіденди на зовнішньополітичній арені. Україна активно веде пошук не просто інвесторів, а надійних і постійних партнерів у світі. Політична стабільність у нашій країні дала змогу відновити конструктивні відносини з Росією, відродити довіру з боку США і Євросоюзу.

У своєму посланні до Верховної Ради Глава держави визначив чітку мету зовнішньої політики України — курс на інтеграцію в структури об’єднаної Європи.

Альтернативи цьому курсу, законодавчо закріпленому в Законі України «Про основні засади зовнішньої і внутрішньої політики», немає. Набуття членства в Євросоюзі є амбітним політичним завданням, над вирішенням якого працює чинна українська влада. Помітно активізувався переговорний процес зі структурами ЄС. На завершальній стадії перебуває підготовка до створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Водночас зовнішня політика сучасної держави в глобальному світі не може бути одновекторною. Прагматизм команди Віктора Януковича і акцент на економічній проблематиці виправили допущені нашими попередниками перекоси та надали нову якість відносинам України з усіма без винятку стратегічними партнерами.

У сучасному світі принципове значення для будь-якої країни набуває вміння захищати свої національні економічні інтереси в усіх напрямках, незалежно — Захід це чи Схід. Це головне завдання для будь-якої країни, і ми тут не виняток.

Тому дуже важливо те, що ми відмовилися від практики ігнорування нашого найближчого сусіда — Російської Федерації. Понад те: нормалізація відносин з Росією стала невід’ємною складовою європейського вибору України. Адже рух до Європи не суперечить активній взаємовигідній роботі з нашими традиційними сусідами і партнерами.

Нещодавній візит Президента України Віктора Януковича до Астани і його переговори з російським колегою Володимиром Путіним дали змогу більш рельєфно позначити напрямки економічного співробітництва, які цікавлять обидві сторони. Зокрема, наша країна зацікавлена в співпраці у таких галузях, як космос, авіапром, ядерна енергетика, машинобудування, сільське господарство та низці інших.

Одним з найважливіших питань є ціна російського газу для нашої країни. Нагадаю, що проблема завищеної вартості «блакитного палива», що поставляється до України, виникла внаслідок провальної діяльності «помаранчевого» уряду, який у січні 2009 року підписав договір на купівлю та транспортування газу між «Газпромом» і «Нафтогазом» на десять років на вкрай невигідних для України умовах.

Існуючі умови закупівлі російського газу згубні для вітчизняної економіки. Тому ми перебуваємо в постійному переговорному процесі з російськими партнерами про зниження ціни на газ. Іншого виходу у нашої країни просто немає. І результат буде.

Сприяти цьому має і набуття Україною статусу спостерігача в Митному та Євразійському економічному союзі. Формула успіху України на зовнішньополітичній арені дуже проста і зрозуміла. Суть її полягає в наступному: розумної альтернативи курсу на європейську інтеграцію просто не існує. Але для того, щоб мінімізувати часові і фінансово-економічні втрати на цьому шляху, ми повинні максимально використовувати потенціал нормальних добросусідських торговельно-економічних і політичних відносин з нашим головним стратегічним партнером і вічним сусідом — дружньою Росією.

Шлях непростий, але маємо його пройти

Світова економіка на початку 2013 року не подолала стагнацію. Провідні економічні центри демонструють нестабільне зростання або залишаються у стані рецесії. Глобальний попит на ключові товари українського експорту також залишатиметься низьким.

При цьому конкурентна боротьба на світових ринках стає дедалі жорсткішою. За таких умов, як підкреслюється у Посланні Президента Віктора Януковича до Верховної Ради, для того, щоб забезпечити усталений соціально-економічний розвиток, Україні необхідно активізувати пошук внутрішніх резервів, прискорити модернізацію виробництва, підвищити його конкурентоспроможність.

Цього року необхідно прискорити структурні реформи в національній економіці й водночас знайти відповідь на нові виклики, породжені глобальною економічною кризою. Найближчий період стане значним випробуванням для України, важливим тестом політики реформ і розвитку.

Використовуючи державне фінансування та стимулювання конкретних економічних програм і проектів, необхідно підтримати національного виробника, допомогти експортерам, реалізувати політику імпортозаміщення. В умовах кризи і скорочення попиту украй важливо прискорити процес оновлення виробничих фондів, стимулювати впровадження технологічних інновацій та енергозберігаючих технологій. Це єдиний шлях до підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Резюмуючи викладене вище, можна впевнено стверджувати, що обраний нами шлях руху вперед, до вершин світової цивілізації, непростий і складний. І простих рішень, які нам належить прийняти, теж немає. Але й розумної альтернативи обраному шляху також не існує, якщо ми справді щиро хочемо бачити Україну вільною процвітаючою державою. Простими можуть бути тільки голий популізм, пусті балачки і демагогія опозиції. Але нам з нею не по дорозі.

Як гласить народна мудрість, дорогу здолає той, хто йде. А давньогрецькі філософи зауважували: не вколовшись колючками, троянду не зірвеш.

СТРАТЕГІЧНА ЛІНІЯ

Усі ці процеси мають об’єктивний характер. Відсторонитися, уникнути цих змін не зможе жодна країна. Яким шляхом має рухатись Україна, щоб зайняти гідну позицію у цих глобальних трансформаціях, зберегти й наростити динаміку соціально-економічного розвитку? Відповідь одна: наша держава має продовжувати стратегію реформ, спрямованих на модернізацію всіх сфер суспільного життя.

Факт

Досить згадати сумні рекорди, поставлені за минулого «помаранчевого» уряду: падіння ВВП країни на 15 відсотків, зниження промислового виробництва майже на 22 відсотки. Дефіцит бюджету в той період сягав 90 мільярдів гривень, дефіцит Пенсійного фонду — 40 мільярдів. Майже удвічі знизився курс гривні. Практично всі світові експерти передрікали тоді Україні повний дефолт і соціальну катастрофу.

Михайло ЧЕЧЕТОВ, народний депутат України, перший заступник голови парламентської фракції Партії регіонів.