Аналізуючи стан вітчизняної медицини, дедалі частіше виникає запитання: а чи варто все докорінно змінювати в цій системі? Під час медреформи розвивається первинна ланка надання медичної допомоги. Роль вузькопрофільних фахівців у цьому процесі вторинна. Їх скорочують, перепрофілюють. А відновлювати потім такий кадровий потенціал набагато складніше, ніж втрачати. Професіоналів треба берегти. У цьому переконаний Рафік Камалов, начальник Центральної стоматологічної поліклініки МО України, заслужений лікар України (на знімку).

Він прийшов у цей медзаклад 1989 року після служби в Афганістані. Військовий лікар зрозумів — управління треба міняти. Тільки на бюджет розраховувати неправильно. Уже тоді тут стали скорочувати бюджетну складову й переходити на самооплатність. Такий механізм господарювання давав змогу, залишаючись у бюджетній сфері, розвиватися медзакладу. І сьогодні в поліклініці триває процес реорганізації.

— Стоматологія — це виробництво. У багатьох країнах ця галузь вважається не зовсім медичною. Наприклад, зубні техніки в Німеччині — технічна спеціальність. Ми їх теж виводимо з бюджетного сегмента, — пояснює співрозмовник.

Реалії змушують професійного менеджера Камалова організовувати виробництво по-новому. Головне, щоб воно працювало ефективно й без збоїв, на благо пацієнта. Ви-правдовуючись за помилки, допущені під час реформи, у МОЗ нарікають на нестачу кваліфікованих керівників у системі охорони здоров’я. І тут цивільній медицині є чого повчитися у військової.

У стоматполіклініці Міноборони зберегли обсяг безплатної допомоги. І розширюють його. Головний стоматолог МО України переконаний: завдання платних послуг — заробити гроші для надання безплатної допомоги ветеранам.

Тут уже понад 20 років впроваджують метод дентальної імплантації в щелепно-лицьовій хірургії. Це дає змогу на беззубій нижній щелепі відновити коефіцієнт жувальної ефективності.

Матеріали для проведення таких операцій дуже дорогі. Домовилися з однією із зарубіжних фірм про виділення півтори сотні імплантатів. І ось нещодавно вже вчетверте провели Всеукраїнську благодійну акцію «Якість життя для наших батьків» з безплатного встановлення імплантатів і протезування ветеранів.

— Ці імплантати не вживляються, а адаптуються. Адже формально це неживий матеріал. Адаптація полягає в тому, що кісткові клітки з усіх боків обплітають імплантат. Потім виготовляється протез і людина може посміхатися й жувати їжу. Ми робили такі операції людям старше 86 років. І все проходило вдало, — каже Рафік Камалов.

Він вважає: не можна сьогодні нехтувати можливостями військової щелепно-лицьової хірургії в умовах надзвичайних ситуацій.

— За статистикою, під час ВОВ було 3—5 відсотків щелепно-лицьових поранень. У мій час в Афганістані — 10—11 відсотків. А тепер в період воєнних дій фіксується 25—30 відсотків таких ушкоджень. Адже змінилась якість і «начинка» снарядів. Такі травми й поранення нині можна отримати не тільки в «гарячих точках», а й під час катастроф техногенного і природного характеру, — розмірковує фахівець. — Американці, наприклад, передбачаючи ризик техногенних катастроф, ще на початку століття втричі збільшили кількість профільних фахівців, задіяних у ліквідації їх наслідків. А в нас за двадцять років різко зменшилась кількість лікарів щелепно-лицьової хірургії.

Співрозмовник розповів, як після цунамі в Таїланді 90 відсотків загиблих ідентифікували за рентгенівськими знімками щелеп. Через кілька днів у цих фахівців виникли психологічні проблеми. І тоді прийняли рішення, що всі лікарі, незалежно від спеціалізації, зобов’язані пройти відповідну підготовку, щоб бути готовими в таких надзвичайних ситуаціях проводити впізнання людей...

— Військовий лікар готовий до виконання завдань у надзвичайних умовах. Його цивільний колега не завжди морально і професійно може та й повинен працювати в екстремальних умовах. Треба не чекати, а заздалегідь бути готовими до таких можливих НП. Згадаємо, трагедію у Скнилові на авіашоу. Тоді поранених розміщували в усіх можливих медзаладах. Але не повезли в госпіталі армії, СБУ або міліції, які готові були їх прийняти, -згадує Рафік Камалов.

На його думку, необхідно задіяти військових медиків у системі медицини катастроф. Мовляв, є організована й керована структура, і неправильно, що вона не використовується в системі надання екстреної медичної допомоги.

— Замість того, щоб просто так скорочувати військово-медичні установи, треба розумно їх задіяти. Це реально й дешевше, ніж створювати структуру заново, з нуля. Є приклади, коли військові об’єкти передавали на «громадянку», де вони швидко зруйнувалися й не використовувалися надалі. Так, в одному місті продали за 40 тисяч госпіталь. А потім за мільйон його відновлювали, тому що з’ясувалося — він таки потрібен. До будь-якої реорганізації слід підходити стратегічно продумано.

Фото з архіву Рафіка КАМАЛОВА.