Ставку на розвиток молочарства роблять ентузіасти

Бучного святкування під час відкриття доїльного залу на реконструйованій фермі в селі Юрівка, що в Білогірському районі на Хмельниччині, вирішили не влаштовувати. Товариство «Перлина Поділля», що тут орендує землі, запросило найближчих друзів, партнерів і тих, хто своїми руками зводив і продовжує будувати цей тваринницький комплекс. Але так сталось, що у цій компанії опинились не просто кращі аграрні виробники, а люди, котрі, без перебільшення, тримають на своїх плечах молочну галузь краю. 

Масштабам загрожують ризики

Попри святковий настрій, котрий панує на таких заходах, пролунала тривожна фраза: «Цей комплекс — добре. А що ж за ним?». Уже поповзли чутки, що один із потужних інвесторів, який минулими роками встиг збудувати і відкрити дві сучасні ферми в області, зупинив будівництво третьої, що була у планах. Мало того, земельний переділ, котрий триває між потужними компаніями, вперто виключає таку галузь, як тваринництво. Нові орендарі готові брати вже оброблені землі, але категорично відмовляються від ферм.

І хоча офіційна статистика твердить: на початок травня в області налічувалось 309 тисяч голів великої рогатої худоби, що майже на 15 тисяч більше, ніж торік, проте молочне стадо приростити не вдалося. Навпаки, за цей час воно поріділо майже на тисячу голів. І це при тому, що діяли такі дотаційні програми, як виплата грошової компенсації за утримання телят та часткове повернення коштів за будівництво та реконструкцію тваринницьких ферм.

«Перлина Поділля» з її новими фермами і перспективними планами —швидше, виняток, ніж правило теперішнього життя. Тому й запитую у генерального директора Сергія Іващука, чи справді вирішальну роль у цих планах відіграє державна підтримка. На що той відповідає:

— Звичайно, ще жодному господарству не завадили додаткові кошти, тим більше, коли мова заходить про будівництво та розвиток. Однак переконаний, справжня підтримка полягає не в тому, що комусь із спритніших чи наближених до влади вдається отримати бюджетні гроші. Для аграрного бізнесу було б набагато кориснішим скористатись доступними кредитами. Єдина дієва підтримка — це кредитування під три — п’ять відсотків, що, схоже, у нашій країні є нереальним.

Та досі попри масштабність планів «Перлині Поділля» доводиться покладатись в основному на власні фінансові можливості, а це — не просто надзвичайно велике навантаження на господарство, а ще й серйозні ризики. Серед орендарів не так багато охочих, готових відважитись на них.

Заради об’єктивності варто зазначити, що близько мільйона гривень держава відшкодувала господарству за закуплену для нової ферми худобу. Але це — лише мала частка того, що було витрачено.

У планах нові ферми

Юрівецький сільський голова Олександр Начичко розповідає, що тамтешні землі до цього обробляло кілька інвесторів, але жоден не брався за відновлення місцевих ферм. Приміщення давно опустіли і почали руйнуватись. А два роки тому, коли селяни уклали договори із «Перлиною Поділля», ситуація повернула на краще.

Сьогодні територія колишніх юрівецьких ферм нагадує великий будівельний майданчик: одні приміщення зносяться, інші — розбудовуються. Тож поки що частину худоби доводиться утримувати у старих, не дуже презентабельних приміщеннях. Але з початком роботи першої черги реконструйованої ферми картина починає змінюватись.

Тих, хто насправді цікавиться молочарством, технологічними новинками вже не так просто вразити. Безприв’язне утримання худоби, приміщення, де замість стін — відкритий простір, доїльний зал із автоматизованими системами доїння та обліку і обстеження корів — все це уже працює на території області. Однак в Юрівці є свої технологічні родзинки та технічні знахідки. Ферма по-справжньому світла і простора. Добре підібраний раціон дає можливість доїти до 30 літрів молока від корови у день. А потужне устаткування охолоджує видоєне молоко із 35 до 4 градусів буквально за лічені хвилини. Все це дозволяє вже тепер отримувати молоко екстракласу. Тепер у господарстві націлені на серйозне розширення виробництва.

Хоча і нині у «Перлини Поділля», окрім юрівецької, є ще одна ферма. Разом утримується дві тисячі голів великої рогатої худоби, з яких 750 — корови. Але вже за п’ять років у товаристві хочуть наростити поголів’я до п’яти тисяч голів і збільшити молочне стадо до двох тисяч. Вже до кінця нинішнього року в Юрівці планують запустити другу чергу ферми, де утримуватимуть півтисячі корів. Паралельно йде будівництво телятників для худоби різного віку.

Якщо додати, що до цих робіт має приєднатися будівництво ще однієї ферми на тисячу голів у селі Болівці, стане зрозумілим, що господарство робить ставку саме на молочне тваринництво. І це при тому, що в його користуванні перебуває лише 3,3 тисячі гектарів орної землі. Тобто продукція тваринництва має зайняти вагому частку в загальному валовому виробництві. В області таке співвідношення не дозволяють собі навіть значно потужніші аграрні корпорації. Тож закономірно виникає запитання: як наважилось самотужки зробити такий крок нехай і доволі сильне, але одне господарство.

Буде стабільність — буде і перспектива

Напевно, чималу роль відіграло те, що збіглась низка обставин. Одна із вагомих — це добрий спадок минулого. Адже «Перлина Поділля» виникла не на порожньому місці. Її засновником і багатолітнім керівником був Петро Іващук, котрого за вміле господарювання удостоєно звання Героя України. А тепер все те, що умів, знав, чого навчився на власному досвіді та помилках, передав синові. Поєднання батьківського досвіду і нових знань, котрі збирав по всьому світу син, дає свої результати.

— Перш, ніж взятись за відбудову ферм, ми разом із фахівцями об’їздили не один десяток кращих і українських, і багатьох зарубіжних господарств, — розповідає Сергій Іващук. — Шукали оптимальний варіант, коли затрати відповідали б віддачі, нові технології — якісним показникам, а нинішнє інвестування — відкривало би майбутню перспективу для господарства.

Якщо порівнювати молочну галузь із рослинництвом, то рентабельність останнього буде вищою. Це факт. Але не варто забувати, що ферми дають значно швидшу оборотність коштів. А за відсутності банківського кредитування це надзвичайно важливо для господарства, — переконаний керівник. — До того ж рентабельності виробництва, вищій за двадцять відсотків, а саме так нині працюють обидві наші ферми, може позаздрити чимало промислових підприємств. Тож скаржитись на те, що молочарство — невигідна і неперспективна галузь, нелогічно.

Навіть вкладаючи чималі кошти в будівництво нових приміщень та не економлячи на кормах для худоби, в хазяйстві отримують молоко із середньою собівартістю 2,8 гривні за літр. Тож за теперішніх закупівельних цін у межах 3,8 гривні за літр, господарство ні за що не буде у збитках. Звідси виникає запитання: чому ж за прибуткове виробництво, продукція якого завжди має попит на ринку, так неохоче беруться аграрні інвестори? Певне, проблеми не в окремій галузі, а в загальних принципах побудови державної економічної стратегії.

Керівники подібних до «Перлини Поділля» господарств наголошують: найголовніша підтримка для них — це стабільність. Тоді кожен зуміє пристосуватись навіть до найгірших умов і знайти власні резерви для розвитку. Усе це вже не роками, а десятиліттями демонструють ті місцеві господарства, яким вдалось втриматись попри всі зміни та реформування. Нічого більшого не просять і в «Перлині Поділля». Кошти — зароблять, нові технології — відшукають, худобу — виростять, молоко — надоять... Якби ж то так працювала кожна ланка вітчизняної економіки, більшого і бажати не потрібно.

Хмельницька область.

З відкриттям нової ферми генерального директора ТОВ «Перлина Поділля» Сергія Іващука серед інших привітав і голова Білогірської РДА Олександр Мельничук.

Фото автора.