Охороні здоров’я поставлено діагноз: непридатна до життя в нових ринкових відносинах. Другий рік в країні впроваджується шокова терапія в медичній сфері. Вона не була б така болюча, якби мала чіткі формуляри лікування. Перші підсумки показали: йшла реформа без попередньо затвердженої чіткої стратегії, не супроводжувалась інформаційною кампанією, була відсутня мотивація тих, хто мав адаптувати запропоновані згори зміни на практиці тощо. Недоліків чимало. Хоча вітчизняний МОЗ відповідальність на себе за ці помилки не бере, а списує їх на рахунок місцевої влади, недолугого менеджменту та браку часу.
Так чи інакше, а робити революцію в галузі можливо лише за підтримки кадрів. На жаль, ані розуміння того, що відбувається, ані завзятого втілення прогресивних ідей у практику не спостерігалося. З’ясувалося, що та реформа (в тому вигляді, в якому вона є) болить не лише пацієнтам, а й лікарям. Проте симптоми різняться.
— Нерозуміння змін з боку медиків, особливо вузьких спеціалістів, через відсутність інформації щодо їхнього майбутнього спричинило спротив. Страхи і спротив лікарів змінам швидко ретранслювалися в побоювання населення стосовно реформи, — коментує експерт Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій. — Непоодинокими стали випадки, коли педіатри «попереджали» своїх пацієнтів, щоб вони не йшли з дітьми до перенавчених із терапевтів сімейних лікарів. Чи повідомляли про плани піти з медицини, що частково пояснюється побоюваннями цих лікарів втратити пацієнтів. Зокрема, в пілотних регіонах було змінено підхід до оплати праці сімейних лікарів, які почали отримувати її залежно від кількості прикріпленого населення (норматив визначено у 1200 осіб в сільській місцевості та 1500 — в містах).
Перший етап нововведень на первинному рівні вже розпочався, а його основу — сімейних лікарів не встигли підготувати. У пілотних регіонах перенавчання педіатрів, терапевтів на «сімейників» відбувалося за принципом «зліт-посадка». Утім, короткострокові курси, що вони пройшли, дадуть змогу лише оновити теоретичні знання, але не дають необхідних практичних навичок та кваліфікації.
Цей поспіх у підготовці кадрів викликає недовіру в населення. В те, що сімейні лікарі готові надавати якісну медичну допомогу, не вірять і пацієнти, які звикли самі шукати допомоги у вузьких спеціалістів, кажуть аналітики реформи. Як повідомили в МОЗ, для розв’язання цієї проблеми в Дніпропетровській області почали відкривати методичні центри для подальшого навчання сімейних лікарів більш практичних навичок. Із цією ж метою в окремих закладах проходить консультування сімейних лікарів лікарями вторинного рівня, зокрема отоларингологом, офтальмологом, гінекологом тощо.
Проте не всі люди у білих халатах хочуть перенавчатися. Окремі представники професії кажуть про своє небажання розширювати сферу діяльності, адже це призводить до зростання відповідальності. Олександра Бетлій розповіла, як під час спілкування з лікарями деякі з них обурювалися: «Заберіть свої надбавки, але й додаткові зобов’язання заберіть також». Вона зазначила, що під час змін обов’язки та відповідальність, які покладають на медиків первинної ланки, зростають, збільшуються обсяги паперової роботи, але мотивація залишається вочевидь недостатньою. Мовляв, лікарі кажуть, що їм підвищили заробітну плату лише до 3—3,5 тисячі гривень, а заробітна плата на рівні 5—6 тисяч гривень є винятком. Зокрема, щоб отримати таку, потрібно обслуговувати близько 3 тисяч пацієнтів. Водночас рівень оплати праці головних лікарів та немедичного персоналу центрів первинної медико-соціальної допомоги в багатьох випадках залишився незмінний, хоча навантаження істотно зросло.
У процесі задекларованих змін у медичній галузі здебільшого людей обурювало закриття лікувальних закладів, особливо в сільській місцевості. Народ протестував, бо казали, що «смертний вирок» медзакладу підписала реформа. І тільки тепер у профільному відомстві дотепно сформулювали причину ситуації. Мовляв, закриття таких лікарень пов’язано з неефективністю фінансування стаціонарних ліжок. За словами начальника управління медичної допомоги МОЗ України Костянтина Надутого, ці заклади часто не завантажені, що призводить до розпорошеності кадрів і фінансування, втрати кваліфікації та погіршення якості наданої допомоги. До того ж, стверджує чиновник, лікарні на селі часто виконують не
властиві їм функції. Зокрема, у стаціонарі, особливо в зимовий період, перебувають одинокі пенсіонери, які потребують не так медичної допомоги, як соціальної опіки.
Проте аналітики не заперечують, що за відсутності доріг і регулярного транспортного сполучення з районними центрами доступність медичної і соціальної допомоги в окремих випадках погіршилась.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
Думка експертів
Спротив населення можна знизити роз’яснювальною роботою. Адже йдеться не про повне закриття медзакладів, а їх реструктуризацію. Зокрема, перепрофілювання лікарень в амбулаторії сімейної медицини з денним стаціонаром. В окремих випадках у великих селах може бути створено пункти базування «швидкої допомоги» при амбулаторіях. Такі питання вирішуються індивідуально та виважено.
