Ідеологія прав, свобод людини і народу, демократизація виборчого права

На відстані десятиліть становлення незалежності України на основі вільних демократичних виборів як дороговказ веде до пізнання її справжнього творіння народу в історії віків й тисячоліть. Відбувається кристалізація чесних й справедливих дій громадян, народу і суспільства. Настає розуміння правди про їх демократичне минуле в ім’я майбутнього, яке виборювали батьки і зберегли предки в древніх правових пам’ятках.

Із досліджень і знань історії права розкриваються скарби демократичної мудрості прадавньої спадщини людини і народу, їх поваги й шанування звичаїв, традицій як споконвічного природного права людини і суспільства створювати вільними виборами владу для гарантії розвитку народу. А в суперечностях життя людей — справедливість, яку забезпечує судова влада.

В інтелектуальних пластах історії життя криється мудра спадщина для нашого навчання й усвідомлення, що попередні покоління зберегли нам природу, навколишнє середовище, суспільство і його способи передачі досвіду своїм дітям з невід’ємними від людини правами і свободами. А з ними — вміння захищати ці скарби життя, які становлять правову історію.

Роки пошуків, роздумів та висновків лягли спресованими пластами досліджень про долю людей, які посвятили себе боротьбі за право бути вільними, мати свободу й здобути незалежність свого народу. Без цих гідних людини надбань не досягнути основ правових реформ сучасності, вільного життя громадян, демократичного суспільства і правової держави.

Нескорені особистості діяли самовіддано і не заради власного та родини матеріального благополуччя. Їх тернистий шлях покритий драмами, трагедіями, розлукою з рідними і друзями. Найактивніші борці нерідко втрачали свободу через позбавлення волі, витримували знущання і віддавали життя за Україну з її вічними звичаями і традиціями, природними правами людини, без яких неможливо зрозуміти й оцінити давнє минуле, сучасність та отримати на вільних виборах демократичне майбутнє.

Названі елементи демократії як земне тяжіння утримують в орбіті суспільства усі життєво важливі зв’язки. У додержавний період люди самостійно й мирно забезпечували в суспільстві свої права і свободи та визначали обов’язки таким чином, щоб поважати права і свободи інших співгромадян. Виправдані часом і життям звичаї ставали публічними традиціями, формуючи історію природного і писаного права та правосуддя.

Справді там, де виникали спори, поради давали мудреці, а справи мирно вирішували судді, яких демократично вибирали громадяни, а судді звітували перед ними за неупереджений і об’єктивний розгляд справ шляхом дослідження істини і встановлення справедливості. Діяльність суду забезпечувала завершальну стадію спору, а виконання судового рішення — це незаперечне, публічне та суворе дотримання вимог суду.

Наукові дослідження засвідчують, що для правильного розуміння соціальної ролі права громадянами та суспільством необхідне формування нової ідеології й їх правосвідомості з метою інтелектуального впливу на демократичне виборне становлення влади під контролем народу. Тільки безпосередньо й публічно обрана і контрольована народом влада стає гарантією стабільності судової системи, яка теж має бути виборною. Так вона існувала тисячоліттями і забезпечувала захист прав та свобод людини, народу і демократію в суспільстві, допоки політика і держава не стали над людьми і суспільством, руйнуючи історичні устої демократії.

Достовірність досліджень і розуміння важливості практичного впровадження нової ідеології призведе до вищого рівня пізнання громадянами і народами, що їх суспільства мають свої власні традиції, які не заперечують загальнолюдських цінностей, а доповнюють такі рівноправними історичними надбаннями кожного народу. Тоді не буде поверхового запозичення, скажімо, пріоритетів римського права, особливо часів його дії в рабовласницькі часи, і настане послідовне поєднання історичних правових систем всіх народів. Це прогресивний напрям розвитку права, що є вивченням історичних правових систем народів на рівні ООН зі створення міжнародної правової інформатики.

Народи Європи на основі Всезагальної декларації з прав людини разом з використанням правових ідей інших декларацій, конвенцій та документів стосовно прав і свобод людини розпочали формування важливих структур для гарантій і захисту прав і свобод людини і громадянина. При Раді Європи було започатковано функціонування Страсбурзького суду з прав людини, а Європейському Союзі — Лісабонський суд з прав людини, які розглядають справи відповідно за зверненнями громадян країн, які входять у ці міжнародні структури.

Поки що це досить повільний розгляд судових справ, але з дотриманням процесуальних прав людини і громадянина. Повільний розгляд справ у певній мірі спростовується чіткою процедурою виконання ухвалення рішень вищеназваних судів. В Україні стан справ є ще набагато повільнішим і забюрократизованим національною судовою системою, яка стала закритою для громадян України. Окрім цього, представники від України по забезпеченню порядку у здійсненні виконання судових рішень Європейських судів перебувають під впливом тих органів влади, з вини яких створена всередині країни тяганина з розглядом справ або виконанням судових рішень, що набрали законної сили.

Європейський Союз, починаючи з 1957 року, започаткував конституційний процес демократизації гарантій і захисту основоположних прав і свобод громадян. Це з часом стало логічним історичним етапом зосередження інтелектуальних зусиль для створення і прийняття Конституції для Європи, який неможливо втиснути в рамки старих ідеологій з суперечливою і тенденційною попередньою політичною діяльністю.

Тому цей документ існує лише як відкритий шлях для приєднання країн до Лісабонського конституційного договору. Основна ж увага в проекті Конституції і Лісабонського договору приділена регулюванню прав та свобод людини і громадянина на принципі верховенства права, який є одним із наріжних каменів нової науки — правології та її ідеології.

Україна науково та інтелектуально не відділена від цих процесів. Про це свідчать її досягнення в науці та багатьох галузях народного господарства. Гідним внеском в європейську і світову скарбницю є досягнення народу України, який здійснив демократичні вибори і мирно здобув незалежність проголошенням і прийняттям 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України та постанови Верховної Ради України про День незалежності України.

Це знаменний для громадян, народу і суспільства історичний етап. Для державного устрою він мав стати переломним демократичним перетворенням на становлення правової держави. На жаль, цього не відбулося через політичний супротив партійної номенклатури та допущення тодішніми керівниками держави правопорушень, пов’язаних з невиконанням вимог Декларації і Конституції України з внесеними у цей основоположний Закон України змін і доповнень на основі Декларації.

Протистояння демократичним перетворенням названі суб’єкти чинили завжди, але реальні дії супротиву демократії, яку обстоювали у Верховній Раді України прогресивно налаштовані комуністи й члени Народного Руху України (саме ці депутати 357 голосами прийняли Декларацію), розпочався з травня 1991 року після проведення в сесійній залі парламенту науково-практичної міжнародної конференції з конституційної тематики.

На сесійному засіданні відбулося детальне обговорення народними депутатами, з урахуванням пропозицій депутатів і науковців у виступах на міжнародній конференції, Верховна Рада 19 червня 1991 року постановила:

З цього етапу і розпочалися активно-агресивні позакулісні й таємні від народу й демократично переконаних народних депутатів (членів Народного Руху і комуністів) політичні маніпуляції з проведенням реформ в Україні. Справа дійшла до вчинення правопорушень конституційного значення та інших такого рівня протиправних дій.

Для корумпованих партійних політичних керівників як державою СРСР з УРСР треба було щось вчинити архіефективне з психологічним раптовим впливом, у першу чергу на народи України та Росії, і це було вчинено — розпочалася підготовка до великого ГКЧП в Москві й малого ГКЧП в Україні з пультом гекачепістського управління в Форосі на чолі з М. Горбачовим і кагебістською союзною системою.

Багато відомостей про події, пов’язані з ГКЧП, відомі, ще інші обставини досліджуються. Відомо, як вони закінчилися в Москві і які наслідки мали і мають для України. В цілому український парламент вистояв у ті часи і не допустив військового конфлікту, як це сталося в Москві. Проте це не лише заслуга Кравчука, Плюща і Юхновського, а тих 354 народних депутатів України, які проголосували за Декларацію і Концепцію нової Конституції України, а й тих особистостей, які створили проект нової Конституції України, обговорювали його з народом України.

Є зрозумілим, що це наслідок низької правосвідомості керівників держави і ще нижчого її рівня у членів тих політичних сил й ідеологів, які брали участь у вчиненні названих й інших жорстоких й примітивних правопорушень. Вони знехтували не тільки Декларацією, зміненою на її основі Конституцією України, діючою і до цього часу Концепцією нової Конституції. Тобто зупинили розвиток демократії, реалізація якої закріплена у зазначених важливих документах про демократичні реформи в Україні.

Визначена когорта ретроградів потопталася вкотре над терпимістю народу України і робила все, щоб не дати можливості продовжити та вдосконалити сучасними досягненнями історичні традиції демократії Козацтва України, реалізувати ідеї Конституції Пилипа Орлика, які були базовими і для закріплених 16 липня 1990 року положень Декларації, доповнених проголошеною 24 серпні 1991 року в Акті незалежності України на виконання Декларації.

Вжиті законодавчі заходи допоможуть і владній більшості, і опозиції відновити демократичний розвиток України про формування системи народовладдя, громадянського суспільства і правової держави з метою конституційних гарантій та захисту прав і свобод громадян і народу України.

Тоді буде спільним, але мирним і демократичним лозунг абсолютної більшості народних депутатів усіх рівнів, громадян і народу України не тільки вставай, а «Вперед Україно!».

ІсториЧнІ аргументи І юридиЧнІ факти

Історія країн Європи знає чимало випадків, коли країни та їх суспільства і держави відновлювали дію та застосування законів й інших нормативних актів, що були зупинені, втратили чинність або скасовані з тих чи інших причин. Є переконливі приклади.

Австрія після краху Австро-Угорської імперії (1918) скинула імператора і проголосила республіку, а в 1920 і 1929 роках прийняла федеральний конституційний закон. У 1934 році Австрія приймає Конституцію країни, а в 1938 році внаслідок аншлюсу (поглинання Австрії фашистською Німеччиною) втрачає свою державність. Із закінченням Другої світової війни Австрія в травні 1945 року відновлює чинність і дію федерального конституційного закону. Після розподілу Австрії на окупаційні зони, зайняття їх окупаційними військами і виведення їх з країни в 1955 році з території країни Австрія в жовтні цього ж року приймає федеральний конституційний закон про нейтралітет. До складу Конституції Австрії включено нормативні акти ХІХ століття, що сприяли розвитку країни, зокрема, основний закон держави від 21 грудня 1867 року про загальні права громадян австрійського королівства і земель (областей) суспільства, що мали представництво в імперській раді.

Польща і Румунія після неодноразових переділів їх суспільств і держав теж неодноразово відновлювали національне законодавство в інтересах розвитку країни. Про ці факти засвідчують нормативні акти з цивільного й цивільно-процесуального законодавства та практика їх застосування.

В Україні з позиції законотворення все простіше з точки зору юридичної техніки відновлення законодавчих й інших норм та правозастосування. Декларації про державний суверенітет України ніхто не скасовував.

 

У цьому контексті варто відновити й доповнити виборче конституційне право зразка 1989-1990 років, главу схваленого обговоренням народу проекту нової Конституції в редакції 1994 року — «Суспільство і держава» та дев’ять статей, обговоривши їх на сесії парламенту в установленому порядку. Переглянути норми про делегування, а насправді обмеження діяльності органів місцевого самоврядування тощо.

 

Олександр Коцюба.