Село Борбин Млинівського району на Рівненщині із майже тисячею мешканців — одне з небагатьох в Україні, де кожен господар — одноосібник. Тобто тутешні селяни не кооперуються, не здають земельні паї в колективну оренду, а на всі сто відсотків ведуть господарство індивідуально.
— Борбин — дружне село, — каже Уїздецький сільський голова Анатолій Троцюк, до якої належить Борбин. — Коли необхідно, люди збираються на толоку, допомагають один одному. Але отримавши земельні паї, не стали кооперуватися, уже давно самостійно обробляють землю. Це вже своєрідна традиція для села мати власний, чесно зароблений, шматок достатку.
Причини одноосібництва слід шукати в історичній минувшині, коли у 1949 році на тутешніх землях створювався колгосп. Цей процес у Борбині та сусідніх з ним селах Пісники, Богушівка йшов дуже туго: місцевих господарів партійне начальство спочатку агітувало писати заяви до колгоспу, а потім почало змушувати до цього. Ще й донині у декого з борбинців незагойною «пам’яткою» про цей період є викручені в одвірках дверей пальці...
— Мої дід і батько завжди казали, що на землі сильно не розживешся, але якщо їй віддаватися серцем і душею, то без хліба ніколи не залишишся, — розповідає Уїздецький сільський голова, уродженець Борбина Анатолій Троцюк. — У цьому переконався на власному досвіді, бо на чиновницьку зарплатню такої сім’ї, як у мене (дев’ятеро дітей), не утримаєш. Отож гуртом обробляємо 12 пайових гектарів, маємо в господарстві корову, три бики, двадцять свиней. Встаю удосвіта, до восьмої години пораюся по господарству, а далі естафета переходить до сім’ї... Головне, що у кожного є бажання працювати. А от із зиском від роботи на землі якось не завжди так, як того хотілося б...
— Особливо з молоком, — долучається до розмови Петро Устимчук, котрий живе на околиці Борбина і має шість гектарів поля, утримує три корови. — Торік щодня здавав по сто і більше літрів молока. Ціну заготівельники спочатку обіцяли в межах двох з половиною гривень за літр, а при розрахунку виявилася гривня сімдесят копійок. Обдурили нас, селян. Нинішнього року молока ще не здавав, бо за такими цінами невигідно. Молоко не пропаде, звичайно, є у нас його кому пити: з дружиною Тетяною виховуємо дванадцятеро дітей... Зиск маю від садівництва, яким я плідно займаюся. Люблю щеплювати дерева, вирощувати нові сорти. Цього року чекаю рясного врожаю від спарених яблунь-персиків, яблунь-груш. Сім років їздив на будівництво в Німеччину і навчився там не тільки будівельної справи, а й картопляної. Привозив звідти елітне насіння картоплі, розводив, збирав непоганий урожай, маю чим обробляти її й надалі, бо власними руками склав два трактори, зробив усіляке обробіткове причандалля.
— Картопля — то, мабуть, основна сільгоспкультура, на якій тримається наш Борбин, — каже Наталія Луцюк (має десять гектарів поля, дві корови, чотири бики, три з половиною десятка свиней), яка ставку робить на дві культури: пшеницю та картоплю. — Раніше мали також чималий клин цукрових буряків. Але за таку ціну — 50 кілограмів цукру за тонну буряку -стало геть невигідно його сіяти й обробляти. Картопля теж дещо примхлива у ціні. Торік її заготівельники брали у селі і по шістдесят, і по вісімдесят копійок за кіло. А ось той, хто дотримав її до весни, зміг продати майже по дві гривні. Причому проблем із збутом не було — у село понаїжджали десятки заготівельних автомобілів. Друга цікава картопляна ситуація для Борбина — господарі вирощеною бараболею годують свиней. Доволі зачасти у сирому вигляді. Пускають її разом із буряками на тертку, виходить такий ось кормовий рецепт. Пробували його застосувати й ми у власному господарстві. Але зрозуміли, що все-таки більший ефект від вареної картоплі, приправленої зерновою обмішкою. За сім-вісім місяців свині виростають до 140—150 кілограмів. А головне — продукція екологічно чиста. Будемо й далі йти таким шляхом... А що залишається робити в селі — тільки шукати достаток від землі, від господарювання. Цього року обробити десять гектарів поля буде легше, бо придбали трактор МТЗ. Старший син Максим (а всього у нас п’ятеро дітей) освоїв техніку, дуже допомагає нам. На зиму переорав увесь наявний лан, восени посіяли чотири гектари пшениці...
До речі, у Борбині практично в кожного господаря є якась моторизована техніка для обробітку землі. Так, лише за останніх півроку тут придбали з десяток тракторів. Тільки зернових комбайнів у селі понад двадцять. Отож навантаження на руки, як стверджує борбинець Юрій Козак, який якраз обзавівся тракторцем, значно меншає, але поряд із цим пропонує порівняти паритет цін. За «беушного» трактора йому довелося заплатити 25 тисяч гривень, а худобу нині можна продати від сили по 12 гривень за кілограм живої ваги. Тож скільки треба виростити цих кілограмів селянинові, щоб мати якусь техніку?..
Петро Іванович і Тетяна Віталіївна Устимчуки вважають, що ціни на молоко занадто низькі.
Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.
