Гаражні поневіряння

Можливо, знаючи тепер, у що обходиться така процедура — маються на увазі не тільки фінансові, а й часові та ще й чималі моральні затрати, — ніколи не брався б за неї, якби не обставини. Доля розпорядилася так, що тепер переїздить до Білорусі.

— Важко порівнювати життя і порядки в різних країнах, але не можу втриматись, щоб не зробити цього, — розповідає чоловік. — Я без жодних перешкод і проблем зумів буквально в лічені дні оформити всі документи з купівлі квартири в сусідній державі, а в той же час з минулорічного серпня справа щодо продажу гаража в Хмельницькому ні на крок не зрушила з місця.

Тоді він звернувся до приватного підприємства «Поділляземінвест», котре має необхідні ліцензії і дозволи на проведення подібних операцій, аби фахівці швидко виконали все необхідне. Завдання було не таким вже й складним — провести заміри ділянки під гаражем, оформити відповідний протокол і подати його в Держземагентство Хмельницького району. Якою б елементарною не видавалася ця справа на перший погляд, вона не така вже й проста та швидка у виконанні. Бо спочатку потрібно було отримати рішення міськвиконкому на проведення землеустрою, що теж вимагає чимало часу. Та потім, коли був зібраний весь необхідний пакет документів, здавалось, уже ніяких проблем не повинно виникати.

Далі вже в згаданій державній структурі повинні були зробити відповідний висновок, завірити його печаткою та підписом керівника, і знову передати приватній фірмі, котра на завершення і провела би процедуру присвоєння кадастрового номера. Бо саме відсутність останнього стримала всі операції з купівлі — продажу. Здавалося б, жодних складностей, але... Документи на пару місяців застрягли у Держземагентстві.

Представник «Поділляземінвесту» Сергій Борисюк, котрий взяв на себе відповідальність перед клієнтом за виконання робіт з присвоєння кадастрового номера, коментує ситуацію так:

— Спочатку гальмівним чинником стали зміни в законодавстві, що відбулися минулорічного грудня. Тоді чиновники на місцях не знали, які механізми повинні спрацьовувати при використанні нових правил. Після нового року нарешті розібрались, але ж все це теж добре затягнуло час. В квітні документи у цій справі я передав у Держземагентство, де відповідно до Земельного кодексу, вони мають бути розглянуті і опрацьовані в десятиденний термін, тобто я давно міг би отримати необхідний для подальшої роботи висновок. Але саме там справа застопорилась. Спочатку пояснювали це тим, що організація переїздить в інше приміщення, потім тим, що працівниця пішла у відпустку, а врешті-решт тим, що справ багато, а виконавців мало, тому все затягується на невизначений термін.

Якби ж йдеться лише про згадану земельну ділянку. Борисюк переконує, тільки у його впровадженні знаходиться близько сорока справ, і жодну не вдається завершити через те, що всі документи застопорились у районному представництві Держземагентства.

Аби зрушити ситуацію з місця, замовник звернувся до керівництва обласного представництва цієї структури:

— Яким же було моє здивування та обурення, коли один із чиновників на моє зауваження, що я буду скаржитись, сказав: 

«Не влаштовує робота — ми можемо повернути кошти, які ви вже заплатили». Але для чого мені гроші? Мені потрібний кадастровий номер на ділянку. Невже це така проблема, яку вирішувати потрібно протягом року? Складається враження, що подібне затягування відбувається не випадково, а навмисне, бо так чиновники спонукають людей до того, щоб вони платили хабарі. Бо людям потрібні ті чи інші документи, а другого шляху для їх отримання, ніж пройти через вже згадані структури, просто немає.

Прямо під час нашої зустрічі ми зателефонували керівнику обласного Держземагенства Олександру Зенчуку з проханням пояснити, в чому причина такого затягування конкретної справи. Той відповів кореспонденту, що наразі їхня структура працює чітко, і немає прострочених справ. Проблеми ж виникають лише з тими, що проходять через приватні підприємства. Мовляв, ті понабирали чимало замовлень, з якими не можуть справитись. Тут-таки запросив скаржника прийти до нього, аби розібратись у причинах затримок.

Сподіваємось, що після зустрічі Мечеславу Селіцькому нарешті вдасться отримати кадастровий номер, продати гараж і нарешті переїхати в іншу країну. Але невже для того потрібне втручання газети?

До речі, це вже не перший випадок, коли ми допомагаємо людям вирішити їх земельні проблеми. З подібною зіткнувся пенсіонер із Старокостянтинова. Ми розповідали про те, що майже рік він не міг продати хату тільки через те, що з вини чиновників у його документах, що засвідчували право на земельну ділянку, на якій розташована ця будівля, виникла помилка. Виправити на місці її ніхто не брався, посилаючись на те, що не знають, як це зробити.

Однак вже за кілька днів після публікації в «Голосі України» скаржника навідали чиновники, а невдовзі він зателефонував до корпункту і повідомив, що всі помилки виправлені, документи оформлені, і він нарешті може оформити продаж хати у нотаріуса.

Для цієї сім’ї ця подія стала справжньою життєвою перемогою. Бо гроші, які нарешті отримала родина, тепер можна буде використати на лікування важко хворої дружини. Приємно, що хоча б ці люди завершили свої земельні поневіряння.

Але ж газета не може кожного разу втручатись у подібні справи. Тим більше, коли вони непоодинокі. Адже мова йде не так про прикрі випадки, як про системність. Тож, розповідаючи про окремі факти, ми прагнемо привернути увагу до болючих проблем тих, хто може вирішити її на державному рівні.

Хмельницький.