Людина-епоха — таким багато хто вважає Олександра Васильовича Гіталова, Хлібороба з великої літери, ім’я якого вдячні земляки занесли до Алеї Героїв.

У селі Комишувате Новоукраїнського району на Кіровоградщині, на його малій батьківщині, тутешні хлібороби відзначили 98-му річницю з дня народження Гіталова.

Шлях від простого хлопчика з бідної сім’ї до знаного в країні та за її межами хлібороба і державного діяча залишається багато в чому загадкою й сьогодні.

Двічі Герой Соціалістичної Праці, член Президії Верховної Ради СРСР, член ЦК Компартії України, лауреат премії імені Ярослава Галана, член Радянського комітету захисту миру, друг Брежнєва... Аж не віриться, що ця людина все життя прожила в звичайному українському селі, в селянській хаті. Для нього найважливіше було — не поїздка на сесію Верховної Ради СРСР, а наряд в очолюваній ним тракторній бригаді, яка стала ініціатором Всесоюзного змагання за комплексну механізацію в рільництві, школою передового досвіду, зачинателем колективного наставництва для молодих механізаторів. Через цю бригаду (Всесоюзна школа передового досвіду) пройшло навчання до 12 тисяч механізаторів з усього СРСР. А Комишувате називали «Степовою Академією».

Два ордени Леніна, ордени Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, дев’ять медалей, дві Золоті Зірки Героя... У 1975 році Гіталов став лауреатом Державної премії СРСР, був депутатом Верховної Ради СРСР семи скликань (!).

Сутужно було після війни з технікою. Коли новому бригадиру Олександру Гіталову дали два старі поламані тракторці, він пообіцяв, що й ці полагодить, й третього сам збере. З купи залізяччя та запчастин від підбитих німецьких танків разом з фронтовими товаришами Петром Перчуном, Іваном Гаращенком, Дмитром Кульчицьким, Петром Курченком, Іллею Кравчуком зібрали три «напівхетезе-напівтигри». На тих машинах Олександр Гіталов зі своїми механізаторами досяг рекордного на ті часи виробітку — по 1216 га м’якої оранки на п’ятнадцятисильний трактор. Так починалося сходження Гіталова до вершин хліборобської слави. Гіталовці стали першими в районі — й по виробітку на трактор, і в процентах до річного плану.

У 1947 році гіталовці вступають у змагання з бригадою Паші Ангеліної, слава про яку гриміла на всю країну. І — перемогли: трьома колісними тракторами ХТЗ виробили 5616 га м’якої оранки, зберегли на 13,2 тис. карбованців ремонтних засобів, перевершили власний довоєнний рекорд з врожайності. У лютому 1948 року за великий внесок у розвиток сільгоспвиробництва кілька чоловік з бригади Гіталова отримали ордени Леніна, а сам бригадир — звання Героя Соцпраці. Через 10 років це звання йому присвоєно вдруге.

Його хвилювала проблема повільного зростання врожайності зернових культур. Гіталов придивляється до кращих сортів, пробує вирощувати їх у себе. Біля польового стану закладає дослідне поле. Зростає результативність праці. А постать Гіталова викликає інтерес вже й за кордоном. Відомий американський фермер Гарст запрошує механізатора попрацювати у нього на вирощуванні кукурудзи. Славетний комишуватець вражає Гарста знанням техніки. За уміння швидко усувати поломки, що під силу було лише інженерній службі, американці називають його радянським інженером.

Гіталов побував на Кубі, у Франції, Бельгії, Чехословаччині, Болгарії, майже в усіх союзних республіках. За тисячі кілометрів у Комишувате, в тракторну бригаду Гіталова приїздили делегації з усіх куточків Союзу. По науку, досвід. Множилися ряди його послідовників, багато з них стали прославленими механізаторами-гіталовцями.

Гіталов — це ціла епоха переведення сільського господарства на індустріальні рейки. Він був ініціатором комплексної механізації сільськогосподарського виробництва — вирощування врожаю без затрат ручної праці. А очолювана ним тракторна бригада була своєрідною лабораторією і полігоном з випробовування новітніх технологій вирощування культур та нової техніки — тракторів, комбайнів, причіпних машин.

П’ять основних гіталовських принципів: кадри — техніка — насіння — добрива — агротехніка і сьогодні можуть слугувати ключем успішного розвитку рослинництва.

Особливо прискіпливим Гіталов був до того, наскільки нова техніка забезпечує зручні умови праці. Турбота про людей — вирішальний чинник усіх досягнень його бригади.

Готували гіталовці й достойну зміну. На базі Комишуватської середньої школи працювала учнівська виробнича бригада юних механізаторів, що стала кузнею хліборобських кадрів.

Свого часу Гіталов започаткував День орача, був президентом клубу механізаторів СРСР.

Він став взірцем того, як, обіймаючи маленьку посаду, можна бути Великою Людиною.

З метою відзначення кращих працівників агропромислової галузі, у 2005 році Кіровоградською облрадою засновано обласну премію імені Олександра Васильовича Гіталова. Нині його земляки: аграрії, депутати, трудові колективи виступають з ініціативою до сторіччя з дня народження видатного хлібороба підняти статус премії його імені до рівня всеукраїнської.

Олена КОМІСАРЕНКО. Петро МЕЛЬНИК.

Фото Петра МЕЛЬНИКА.

Майже легенда

Пізньої осені 1945 року сержант Гіталов зіскочив з поїзда на зруйнованій залізничній станції Новоукраїнка й подався до рідного села. Йшов навпростець, між Бежбайраками і Кам’яним Бродом. В нічних сутінках розгледів силует трактора. Підійшов до ще теплої від роботи техніки й зрозумів, що старенький ХТЗ зламався. Оглянув тракторця, знайшов неполадку, усунув її й не втримався, щоб не сісти за кермо і не повести трактор загінкою... Усю ніч жителі Бежбайраків чули гул двигуна.

Коли юний тракторист Віктор Андріяш повернувся на поле, побачив його зораним, а трактор полагодженим, то округою пішли чутки, що вночі до поламаного трактора прийшли бежбайрацькі трактористи Іван Майданник та Костя Войцехівський, які у війну згоріли в танку, і відремонтувавши його, почали орати поле...

ДОВІДКОВО

Народився Олександр Гіталов у бідній селянській сім’ї 27 травня 1915 року в селі Татарове (нині — Комишувате). Батько й мати змолоду наймитували у татарівського поміщика Савицького. Після смерті Гіталова-старшого родина ледве зводила кінці з кінцями. Після початкової школи брати Григорій і Сашко за харчі та сяку-таку одежину мусили найматися на роботу до багатіїв. На початку 1924 року татарівці отримали землю, організували кооператив, до якого ввійшло сім родин. Кооператори взяли державний кредит і придбали «Фордзон». На ньому й почав працювати 13-річний Сашко Гіталов помічником тракториста. За рік закінчив курси, сам став трактористом. 1936 року його призначили бригадиром тракторної бригади. Через рік бригада виростила врожай, якого ніколи в окрузі не бачили. Лише гітлерівська навала відірвала Олександра Гіталова від хліборобства. Усю війну служив біля авіамоторів, готував літаки до бойових вильотів. Був одним з кращих у частині авіамеханіків...

Біля пам’ятника Гіталову.