Найкраще у письменницькому ремеслі народжується в моменти пошуків, тому творчість поділяється на періоди. Згадуючи досвід українського імпресіоніста Михайла Коцюбинського під час роботи над відомими новелами «Інтермецо» та «Цвіт яблуні» у садибі Чикаленка в Кононівці, варто говорити про зміну місця перебування, що дає не лише важливе натхнення, а й часто найвагоміший у доробку літературний матеріал. Власне, для цього створюються виїзні письменницькі резиденції, аналогів яких до сьогодні в Україні не існувало.
Табір для талановитих
Тепер за ініціативи літераторів Василя Карп’юка, Тараса Прохаська й Віталія Чупака вітчизняні митці також зможуть відчути себе у ролі вільних майстрів пера. Таке, принаймні, пропонує новостворена резиденція для молодих україномовних письменників «Станіславський феномен». Вона розпочинає свою роботу 1 липня у місті Івано-Франківськ й прийматиме одну талановиту особу протягом 30 днів.
Але для поїздки на західні землі треба пройти необхідні етапи та відповідати вимогам, адже «Станіславський феномен» — це передусім конкурс для молодих літераторів, які ще не встигли заявити про себе у вітчизняній літературі. По-перше, потенційний резидент має бути віком від 18 до 30 років й проживати за межами Івано-Франківщини. По-друге, повинен мати хист до писання українською мовою й значний творчий доробок, який вказуватиме на переваги перед іншими кандидатами.
З формальностей: треба заповнити аплікаційну форму на сайті korallі.іf.ua, в якій необхідно вказати особисту інформацію та цілі перебування в резиденції. Усі ці документи приймаються до 15 червня на електронну скриньку fenomen@korallі.com.ua. Саме на їх основі Василь Карп’юк, Тарас Прохасько й Віталій Чупак обиратимуть людину, яку перетворюватимуть на нового літературного франківськштейна — письменника нової формації для нової української доби.
Аспекти роботи майстерні
Детальніше про спосіб відродження письменництва в Україні організатори розповіли під час зустрічі в книгарні «Є» у Києві та поділилися інформацією щодо методів формування літературного «монстра» та його життя-буття на батьківщині Роксолани та Василя Стефаника.
Як виникла ідея створення резиденції?
Віталій Чупак:
— Починалося все як громадська молодіжна ініціатива. У Василя десь у лютому цього року з’явився такий задум, коли він жив у хостелі «Феномен». А гурт «КораЛЛі», учасником якого я є, завжди у музичній творчості послуговувався літературою, поезією, прозою та молодим креативом. Тому, залучивши власні ресурси, контакти та партнерів, ми вирішили допомогти молодим авторам. У Василя — думка, у мене — можливість, у Тараса — дуже давня мрія. Ми втрьох склалися докупи, щоб рухати справу. Сьогодні насправді складний час, і без реклами — жодного розвитку не буде. А ми відчуваємо певну соціальну відповідальність за те, щоб українська культура розвивалася.
Тарас Прохасько:
— Парадокс у тому, що багато вітчизняних авторів бувають у резиденціях у Польші, Німеччині. А в Україні — це зовсім некультивовано. Тобто немає жодної можливості, щоб літератор пожив в іншому місті, на іншій території. Це потрібно передусім для українського письменства. Адже література — це є насамперед літератори, які живуть і пишуть. Тому, якщо щось можна зробити, то треба діяти! До того ж це потрібно і корисно для місця, яке прийматиме резидентів.
Що чекає на переможця після прибуття до Івано-Франківська?
Василь Карп’юк:
— Протягом місяця людина проживатиме в хостелі «Феномен» із забезпеченням харчуванням у місцевих арт-кафе. Це унікальна можливість спілкуватися з цікавими людьми — мандрівниками, музикантами, письменниками, яких життя закидає на Івано-Франківщину. Крім цього, для резидента буде створено цікаву культурну програму, яка складатиметься із зустрічей з представниками мистецьких кіл, з мандрів карпатськими селами та відвідування фестивалів, зокрема «АртПоле» і «Франко.Місія». Також ця людина матиме чотири спільні трапези з культовими письменниками з Івано-Франківська — Юрієм Андруховичем, Тарасом Прохаськом, Володимиром Єшкілєвим та Галиною Петросаняк.
Чи є зобов’язання у молодого резидента протягом місяця?
Василь Карп’юк:
— Він повинен за підсумками кожного тижня писати есе розміром 3—5 тисяч знаків, які публікуватимуться у тижневику «Український тиждень», івано-франківській газеті «Галицький кореспондент», на інтернет-порталі «Zaxіd.net» та сайті літклубу «Маруся». Підсумкове есе буде оприлюднено на «Українській правді. Життя». Ці ж тексти увійдуть до альманаху, який видадуть у кінці року. Резидент зобов’язаний також спілкуватися з місцевими журналістами для висвітлення подій навколо резиденції. Тобто ідея полягає в тому, щоб взяти людину з іншого регіону, показати, яким є наш край. У такий спосіб створити культурний обмін і дати молодому автору можливість бути опублікованим.
Розкажіть про критерії відбору. Кому надаватиметься перевага?
Василь Карп’юк:
— Учасниками заповнюється аплікаційна форма. Там вони вказують здобутки, мотиви участі, майбутні плани тощо. Також додають зразки своєї творчості. З цього відповідно й обиратимемо найкращих. На сьогодні в нас уже близько 30 заявок від мешканців таких міст, як Київ, Луцьк, Севастополь та Львів. Тож досить складно буде відібрати одного з такої кількості людей, адже серед них є вже досить відомі українські письменники.
Віталій Чупак:
— Але ми не шукаємо Жадана, Забужко, ми виключаємо літераторів, які «наїжджені» Європою. Ми поки що не можемо забезпечити у Франківську такі умови. Але сподіваємося, що резидент оцінить намагання. Для нього це, перш за все, — розвиток. З іншими учасниками, які не пройшли відбір цього разу, ми надалі триматимемо зв’язок, щоб запросити їх до резиденції наступного разу. Хочу наголосити, що при виборі активну участь братимуть радники. У якийсь момент ми втрьох зрозуміли, що треба підключати жіночу аудиторію. Певно, залучимо Юрія Андруховича, Галину Петросаняк, але вже до відібраних заявок.
Хто найбільше допоміг у реалізації ідеї?
Віталій Чупак:
— Спонсорів більше інформаційних, аніж фінансових. Часу було замало для пошуку серйозних партнерів. Багато хто не розумів, що резиденція — це не лише тусівка, а й творчий розвиток для письменника. З державними відділами ситуація зовсім інша — у нас просто не збігалися концепти. Проте наразі ми маємо хостел «Феномен», ресторани та заклади харчування. Вони надаватимуть резиденту послуги проживання й харчування відповідно. Гроші є незначними, але на побутові потреби вистачить. Проте хочеться, щоб резиденція набула статусу стипендії. Ми мусимо зробити старт і побачити, чи він цікавий.
На які підводні камені натрапили?
Віталій Чупак:
— Ще, можливо, не до кінця сформована організаційна робота, недопрацьовані брендові моменти. Також сподіваємося, що раз на квартал, тобто на три місяці, у Франківську житиме резидент. Щоб це було колесо, яке постійно крутиться, а не одинична ініціатива. Але якщо кожен піде шляхом мережевого маркетингу, то справа набере обертів. Також після проходження резидентом бойового хрещення ми проведемо декілька зустрічей, що дещо популяризуватиме нашу ініціативу.
Василь Карп’юк:
— Ентузіазму в нас достатньо, але чомусь підтримки мало. Мені здається, що в Києві це навіть легше зробити, адже більше розуміють та є потрібні інституції. Недостатню зацікавленість медіа можу пояснити тим, що ми не є поп-зірками, не творимо конфлікту. Можливо, наступного року після старту проекту зацікавлених буде набагато більше.
Що чекатиме письменника вже після перебування в резиденції?
Василь Карп’юк:
— Людина, по-перше, матиме контакти з нами, з іншими письменниками. Її творчість буде загальновідомою, адже зразки публікуватимуться на різних ресурсах. Налагодяться дружні стосунки. Тобто ця резиденція буде ніби знайомством та продовженням тісної письменницької співпраці.
