Те, що сьогодні відбувається у вітчизняній системі охорони здоров’я, — не результат проведеної реформи, а наслідок тривалої стагнації розвитку соціальних інституцій. Конкретно — медичної галузі, яка практично двадцять років не адаптувалася до нових економічних умов. Про це заявив начальник управління медичної допомоги МОЗ України Костянтин Надутий. За словами чиновника, позитив від реорганізації галузі очікується через п’ять років після старту. А реально реформу почали впроваджувати лише торік. Хоча вже є перші перемоги, вважає пан Надутий. Зокрема, під час організації сімейних амбулаторій на 17 відсотків збільшилась кількість звернень до лікаря із профілактичною метою, що дало змогу на ранній стадії виявити онкологічні захворювання, туберкульоз, СНІД тощо. Унаслідок чого — врятувати людей.

Реформа залишається незрозумілою для більшості населення й медперсоналу. Люди не задоволені тим, що закриваються лікарні й медична допомога стає важкодоступною, особливо в сільській місцевості. Та й більшість медиків не хочуть нічого змінювати у своїй роботі. Костянтин Надутий таку позицію своїх колег розцінює, як небажання працювати більше й отримувати відповідно.

Утім, обіцяної реформаторами мотивації праці люди в білих халатах поки що не побачили. Хоча навантаження на них істотно збільшилося. За словами експерта Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Олександри Бетлій, більшість сімейних лікарів і терапевтів — основа первинної ланки надання медичної допомоги — отримують по три тисячі гривень на місяць. Мовляв, тільки лікар, який бере на себе ще й пацієнтів іншого терапевта, поки той на курсах перекваліфікації, заробляє вдвічі більше.
Аналітики стверджують: на реформі заощаджувати не можна! Медицина вимагає серйозних капіталовкладень, необхідних для придбання нового сучасного обладнання, ремонту медзакладів, гідної оплати праці медперсоналу (мовляв, це профілактика корупції) тощо. Сьогодні наша охорона здоров’я фінансується на рівні 3,4 відсотка ВВП. А, як свідчить світова практика, щоб вона розвивалася, необхідно виділяти щонайменше 5 відсотків.
Експерти Інституту економічних досліджень і політичних консультацій вважають головною помилкою медреформи те, що вона почалася без заздалегідь затвердженої чіткої стратегії. На її старті не було «цільової» моделі надання допомоги й навіть пілотним регіонам довелося проводити перетворення в режимі самодіяльності.
Представник МОЗ таку критику відкидає. Костянтин Надутий запевняє, що модель реформи закріплена законодавчо. А те, що прописаної букви закону не дотримуються на місцях, — це проблема неграмотного менеджменту. Мовляв, у держсекторі немає фахівців належного профілю, здатних організувати «медвиробництво» по-новому.
І все-таки й аналітики, й ініціатори революційних перетворень в охороні здоров’я єдині в думці, що реформа потрібна, але необхідні час, кошти й кадри, щоб вона стала на потрібні рейки. Впроваджувати її в усій країні без серйозної роботи над помилками на цьому етапі рано.
Утім, пристосовуватися до нових реалій ринкової економіки вітчизняна охорона здоров’я почала давно. Така самоорганізація без управління згори, схоже, назавжди поховала ідею радянської безплатної медицини. Але вона ще жива теоретично у статтях Конституції України. Можливо, така, м’яко кажучи, невідповідність де-юре й де-факто нашої медицини й не дає немовляті реформи розвиватися нормально. Може, все-таки варто нарешті офіційно визнати кончину безплатної медицини для всіх й обрати шлях її відродження в іншій іпостасі.