Найбільша «мікротравма» — психологічна

Футбол. Контрольні матчі національних збірних. 31 травня. Туреччина — Словенія. 0:2. Італія — Сан-Марино. 4:0. 2 червня. Ірландія — Грузія. 4:0. США — Німеччина. 4:3. Бразилія — Англія. 2:2. Гондурас — Ізраїль. 0:2.

Україна: П’ятов, Морозюк (Федецький, 46), Хачериді, Ракицький, Шевчук, Ротань, Гармаш (Едмар, 77), Ярмоленко (Гусєв, 46), Селезньов (Степаненко, 46), Коноплянка, Зозуля (Ковпак, 87). Тренер — Михайло Фоменко.

Камерун: Нджок, Шеджу, Нкулу, Нункеу (Марвін Матіп, 80), Бедімо, Ено, Овертум (Жоел Матіп, 55), Лое (М’Біа, 73), Муканджо (Умару, 57), Ало’О Ефулу (Олінга, 86), Абубакар. Тренер — Волькер Фінке.

Рефері — Владислав Безбородов (Росія).

Київ. НСК «Олімпійський». 57 160 глядачів. 14 градусів, дощ.

Наша команда отримала досить пристойного спаринг-партнера перед дуже важливим іспитом — ключовим для неї матчем відбірного циклу до чемпіонату світу-2014 з Чорногорією (7 червня, Подгориця). Збірна Камеруну не має тепер таких зірок, як легендарний Роже Міла. І до Києва вона прибула не в найсильнішому складі, без Самюеля Ето’О. Але й ті гравці, що вийшли на поєдинок проти українців, кваліфіковані. І характер у них досить непоступливий і бойовий.

Отож, обидва суперники налаштувалися рішуче. Гості проводили перший матч під орудою нового наставника — 65-річного німця Волькера Фінке.

Цікавий епізод відбувся вже під час післяматчевої прес-конференції. Поряд із тренером камерунців окрім перекладачки вмостився джентельмен, котрий весь час тримав мобільний телефон біля вуха. Подумав, що то прес-аташе збірної гостей. Аж ні — це був просто журналіст, котрий почав... вести репортаж. Виявляється, інтерес до київського поєдинку в Камеруні був величезний. У той момент, про котрий розповідаю, були перервані передачі провідних камерунських телекомпанії. І пішла інформація зі столиці України. І головне, що з уболівальниками наживо спілкувався гер Фінке.

Це було явне порушення правил ФІФА про проведення прес-конференцій, але українські журналісти виявили солідарність і не протестували. Протягом своєї майже піввікової кар’єри об’їздів зі збірною і клубами багато країн, але такого не бачив ніде. А цей епізод свідчив про величезний інтерес у Камеруні до подій на НСК «Олімпійський». А відтак і мотивація у «Неприборканих левів» була солідною.

Як уже згадувалося, і у наших були свої завдання і плани. Одне слово, команди почали грати без розкачки і розвідки. Уже на 5-й хвилині українці могли відкрити рахунок. Тоді помилився воротар Нджок: він пробив у Селезньова, від якого м’яч ледь не залетів у ворота.

Після цього більше володіли м’ячем і атакували українці. Але їхнім діям бракувало злагодженості, а багатьом гравцям — індивідуальної майстерності. А на 23-й хвилині могли пропустити вже господарі. Та врятував П’ятов, котрий зіграв блискуче і завадив нападнику гостей Абубакару зблизька вразити ворота.

Після перерви гра нашої збірної стала трохи привабливішою. Однак цей поєдинок показав, що маємо неабиякі проблеми в атаці. Ні Селезньов, ні Зозуля не довели, що здатні замінити травмованого Девича. Лише один Роман змарнував кілька нагод забити. Тепер нам залишається сподіватися на Бога і на те, що в Чорногорії Ярмоленко і Коноплянка зберуться як слід і покажуть усе своє вміння в нападі. Лише тоді можна сподіватися на ліпшу долю.

— Мені добре відомі досягнення збірної України, знаю, що з останніх п’яти матчів вона виграла чотири, — сказав журналістам Волькер Фінке. — Якщо запитаєте, чи важко нам було грати без Самюеля Это’О, то я скажу, що це було непросто. Але є і позитивний бік — сьогодні в нас був новий молодий капітан, і ми пройшли відмінне випробування. Тепер збираємося добре відпочити. З Києва летимо до Парижа, звідти — у Камерун і готуватимемося до наступного матчу. Коли рахунок 0:0, багато хто скаже, що, мовляв, гра була нудною. А для мене вона була досить цікавою. Наша команда — це насамперед колектив, тому не хотів би когось виокремлювати.

Спілкування з Михайлом Фоменком, природно, було тривалишим.

— Ви ж знаєте цю людину. Їй та іншим не раз ми казали, що провокації — це наш ворог номер один. Ви добре знаєте умови, за яких відбуватиметься матч у Подгориці, який там стадіон. Його ледве не залишили без глядачів. Напевно, чорногорці пообіцяли, що більше не будуть. Але ми свою роботу виконуємо і будь-яку інформацію, що отримуємо, обробляємо і знайомимо з нею підопічних. А те, як вони поводитимуться в підсумку, — це вже інша річ... Якщо людині щось заборонити, не факт, що вона послухається.

— Позитивно, що зустріч дала нам інформацію, показала, що треба виправляти. Ми зробили установку на гру, розповіли, як будується атака, оборона. Хтось виконує рекомендації, хтось — ні. Коли не виконує, то починаються нервові сутички, образи. Час ще є, інформація є — прибиратимемо негатив.

— Як я вже сказав, другий тайм був трохи кращий. Після перерви створили більше моментів.

— Щоб поліпшити ситуацію, треба більше часу. Є важелі, котрі використовують у клубах. У нас їх немає. Можемо тільки переконувати. А нині кінець сезону. Такий у нас менталітет. А щоб змінити його, самі знаєте, скільки потрібно часу.

— Це стане відомо завтра після ретельного обстеження на спеціальній апаратурі. Багато футболістів приїхало з мікротравмами. Але найбільша наша «мікротравма» — психологічна. Раніше хлопці приїжджали із зовсім іншим настроєм.

— Не загадуватиму. Всі ми під Богом ходимо. Подивимося, що буде післязавтра. Головне, щоб усі були живі-здорові, решта залежатиме від нас.