ПАМ’ЯТЬ

Лише 18 травня Маргариті Олександрівні виповнилося 87 років, а 21 травня 2013 року її серце перестало битися...

Наукова спільнота зазнала великої втрати. Відійшла у вічність Людина, яку знали й любили не лише в Україні, а й далеко за її межами. Численні учні, фахівці з різних гуманітарних дисциплін, у т. ч. понад 50 кандидатів і докторів наук, плідно працюють в Україні та більш як у 20 країнах Європи, Азії, Америки.

Усе її педагогічне й наукове життя було присвячене Київському університету. З 1944 року — студентка, активний учасник повоєнної відбудови, з 1949 — перший в Україні викладач російської мови як іноземної, з 1958 — доцент, з 1974 — професор, тричі обиралася завідувачкою кафедри російської мови як іноземної, з 1958 — доцент, з 1974 — професор, тричі обиралася завідувачкою кафедри російської мови (1977—1991). З 2001 до 2013 року — провідний науковий співробітник, професор Інституту філології.

Прекрасна підготовка, творча обдарованість і виняткова працездатність дозволили їй сказати вагоме слово в російському, українському, східнослов’янському мовознавстві, лінгводидактиці, соціолінгвістиці, лінгвокультурології, теорії художньої мови. Вона — відома дослідниця спадщини першого ректора університету М. Максимовича, засновник нового в Україні освітнього й наукового напряму вивчення російської (згодом — української) мови як іноземної, сприяла утвердженню сучасної української русистики, традицій Київської історико-філологічної школи щодо східнослов’янських студій та наукового українознавства, започаткованих М. Максимовичем у ХІХ ст. в університеті Св. Володимира і в ХХ ст. підтриманих у КДУ М. Грунським, Л. Булаховським, їх послідовниками.

Авторка понад 250 науково-методичних праць українською, російською, німецькою, французькою мовами, які достойно поповнили сучасну філологічну скарбницю. Організаторка й активна учасниця багатьох наукових конференцій, конгресів, симпозіумів, наукових програм, зокрема ЮНЕСКО. Тривалий час працювала відповідальним редактором наукового збірника «Русское языкознание» (вип. 1—25), багатьох монографій, у т. ч. виданих за кордоном; член редколегії наукових видань «Вісник КДУ. Серія філології», «Мова і культура», «Проблеми славістики», «Русистика», «Русский язык за рубежом». Організатор і голова (1980—1990), член спецради по захисту дисертацій з лінгвістики в Київському університеті, Інституті мовознавства НАН України, Київському педінституті. Голова НМК Мінвузу УРСР, член НМК та науково-координаційних рад Мінвузу СРСР. Член Вченої ради університету, вченої ради Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. Понад 20 років була співголовою оргкомітету Міжнародної наукової конференції «Мова і культура».

Багатий, сповнений високого творчого лету внутрішній світ Маргарити Олександрівни полонив кожного, хто мав щастя спілкуватися з нею. Імпонувало почуття гумору, що поєднувалося з вимогливістю. Їй властиві різнобічність інтересів і широка ерудиція, гострий розум і глибокі знання, ретельність у дослідженнях, інтелігентність, жіночність, зворушливість і щирість. Її талант розквітнув і довго сяяв на педагогічній ниві, освітлюючи шлях молодим серцям, зігріваючи їх невичерпною материнською любов’ю і полум’яним словом.

Схиляємося перед інтелектом глибокого дослідника й організатора науки, а водночас — перед добротою й людяністю, відкритою душею й мудрістю.

Проводжаючи Маргариту Олександрівну, стверджуємо, що зерна, засіяні нею, проростуть добірними плодами наукових здобутків і засвітяться в учнях новими відкриттями.

Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким і всім, для кого Карпенко Маргарита Олександрівна — визначний український вчений і громадський діяч, була Вчителем і Наставником.

Вічна пам’ять про неї не згасне...