Сергій ГОРДІЄНКО (фракція КПУ):
— Я не бачив рішення Конституційного Суду. Але й без нього можу сказати: КС розтлумачив, що чергові вибори проводяться в останню неділю жовтня 2015 року. Але що заважає нині провести позачергові вибори в Києві? Нічого. Тож, напевно, можна було б ухвалити таке рішення.
Ви знаєте, що у 2010 році за рішенням КС ми повернулися до старої Конституції. Сьогодні до Комітету з питань місцевого самоврядування постійно надходять запити щодо терміну каденції нинішніх місцевих рад — чотири чи п’ять років. Крім того, у Конституційному Суді знаходиться подання щодо цього питання. Тож, на мою думку, необхідно було б провести позачергові вибори у Києві та до Тернопільської облради до того терміну, який визначить КС — до 2014 чи 2015 року. Але Київ є заручником політичної ситуації і боротьби, передусім, за столичні ресурси. Крім того, Київ — це плацдарм для завоювання іншої влади. На жаль, політичні рішення сьогодні превалюють над юридичними.
Інше питання, яке обговорюється, — нелегітимність київської влади після другого червня. На мою думку, це дискусійна тема. Справді, є підстави так говорити, але ж влада в Україні — категорія безперервна. Нинішні депутати складуть свої повноваження у день відкриття першого засідання нового скликання. На мою особисту думку, вихід із цієї ситуації простий — провести позачергові вибори на термін, який визначить КС (каденція місцевих рад триватиме чотири чи п’ять років), а потім установити в державі єдиний алгоритм проведення місцевих виборів.
Віталій ЖУРАВСЬКИЙ (фракція Партії регіонів):
— В Україні вибори в органи місцевого самоврядування востаннє відбулися в жовтні 2010 року. Згідно з чинною на той час редакцією Конституції наступні вибори мають відбутися в жовтні 2014 року. Але з 1 лютого 2011 року в нашій державі діє нова редакція Основного Закону, яка вказує на те, що вибори в органи місцевого самоврядування проходять останнього тижня жовтня п’ятого року повноважень. Отож  постало запитання: коли проводити наступні вибори — у жовтні 2014 року чи у жовтні 2015 року. Представники парламентської фракції Партії регіонів звернулися до Конституційного Суду з проханням дати відповідне роз’яснення. І він таке роз’яснення дав: вибори до всіх органів місцевого самоврядування повинні відбутися останньої неділі жовтня 2015 року.
Крім того, проекти постанов про вибори в Києві, внесені опозицією й розглянуті парламентом на поточній сесії, не набрали необхідної кількості голосів. Тому відповідно до чинного законодавства питання про призначення виборів у Києві не може бути розглянуте в режимі нинішньої сесії. Усі народні депутати у своїй діяльності зобов’язані керуватися винятково Законом «Про Регламент Верховної Ради України». У ст. 107 цього документа записано, що відхилений парламентом законопроект або законопроект, що повторює його по суті, не може бути внесений на поточній та наступній за нею позачерговій сесіях Верховної Ради відповідного скликання. Відхилений законопроект знімається з розгляду з відповідним зазначенням про це в базі даних електронної комп’ютерної мережі веб-сайту Верховної Ради.
Андрій Іллєнко, ВО «Свобода»:
— Таке рішення було очікуваним, адже всім зрозуміло, кому нині підпорядковується Конституційний Суд. Воно є політично заангажованим, юридично абсурдним та продиктованим з адміністрації Президента. Зрозуміло, що влада, яка боїться киян і виборів у столиці, пішла на цей ганебний крок задля того, щоб уникнути приниження від стрімкого програшу на виборах її ставлеників. Але тепер своє слово має сказати київська громада. Бо тільки вона може захистити свої базові конституційні права та змусити владу змінити позицію. Саме тому ми закликаємо всіх небайдужих, усіх киян та усіх українців прийти 2 червня о 16.00 до Київської міської ради та показати владі позицію щодо проведення виборів у столиці. Тільки так ми доведемо, що справді є громадянами, а не бидлом, яке може терпіти зневажливе ставлення до себе. Кияни мають право обирати собі свою, народну, київську владу!
Андрій ПАРУБІЙ (фракція Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»):
— Рішення Конституційного Суду політичне. Воно абсурдне та відверто замовне. Конституційний Суд підім’яв під себе функції законодавчої гілки влади і став по-своєму трактувати закон. У даному випадку рішення не має жодного стосунку до права і до правових відносин. Немає жодного cумніву, що це рішення було прийнято за вказівкою адміністрації Президента. «Батьківщина» вже оприлюднила заяву з цього приводу, в якій зокрема йдеться:
«Об’єднана опозиція вважає, що функції Конституційного Суду необхідно передати Верховному Суду України як найвищому органу конституційної юрисдикції. Необхідні законопроекти будуть негайно внесені на розгляд парламенту та після перемоги демократичних сил обов’язково будуть ухвалені.
Конституційний Суд своїми замовними рішеннями остаточно дискредитував себе як незалежний судовий орган, перевершивши сумнівні досягнення своїх «папєрєдніків», які визнали, що два строки президентських повноважень дорівнюють одному, та перетворився на «кишеньковий суд» Януковича та юридичний департамент Партії регіонів».
Ірина ГЕРАЩЕНКО (фракція Політичної партії «УДАР» Віталія Кличка):
— Конституційний Суд демонструє найбільшу неповагу до Конституції і є ретранслятором волі влади. Адже Основний Закон гарантує українським громадянам право обирати владу і право на самоврядування. Сьогодні, фактично, своїм рішенням КС знищує право киян самим визначати керівників міста. Все тому, що команда Януковича прекрасно усвідомлює, що в Києві, як і в Тернополі, в неї немає жодного шансу здобути перемогу. Чомусь в Алчевську і в містах, де у влади стійкіші позиції, — вибори призначаються. А в тих містах, де підтримка у влади слабка, мешканці не мають права сьогодні обирати міського голову і міськраду. Тому позиція «УДАРу» є чіткою: Київрада з 2 липня є нелегітимною, вона не може приймати жодного рішення. Будь-який підпис під будь-яким документом з боку нелегітимної Київради є кримінальним злочином. Рішення КС ми не сприймаємо, це не тлумачення Конституції, а виконання волі Банкової. Насправді, судді КС рано чи пізно відповідатимуть по закону України за всі неправомірні рішення, які вони ухвалювали.