Торгувати собі на збиток - дороге задоволення

Чиста арифметика вражає: якщо за підсумками першого кварталу минулого року  негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу становило 1,2 мільярди доларів США, то нинішнє сальдо у 125,8 мільйона доларів США свідчить, що ми скоротили "негатив" майже удесятеро. Можна сказати й так: влада за рік знизила тиск на курс гривні удесятеро! Але не усе так просто, бо арифметика  Держстату не враховує  тіньового імпорту. Нацбанк, який відстежує його,  декларує дефіцит в першому кварталі обсягом 1,9 мільярда доларів США при тому, що торік мали 2,6 мільярда доларів США.

Вирішальною  передумовою скорочення негативного сальдо, звісно, є суттєве  зменшення імпортних надходжень газу. Від початку року НАК "Нафтогаз України" закупив у "Газпрому" у 8 разів менше блакитного палива порівняно з відповідним періодом минулого року. Почасти тому, що промисловість і комунальна сфера  переходять на альтернативні види палива, проте головно, я вважаю, через падіння виробництва. Отже, невеселу статистику зовнішньої торгівлі можна розцінювати тільки  як технічну знахідку.  

 Деталі нашої торгівлі пригнічують. Скажімо, чому країна вже понад півроку нарощує імпорт металобрухту, не експортуючи свій власний?  Може, не вистачає брухту?  Заготівельні підприємства заперечують. І резонно зазначають, що відлучення від експорту підводить  їх до банкрутства.  Може, брухт нашим металургійним заводам не потрібен?  Але хто ж відмовиться від сировини? От  тільки заплатити за відвантажену сировину зазвичай обіцяють у кращі часи. А це вже для заготівельних і переробних підприємств ніби рулетка:  вони можуть  закрити свій бізнес, доки надійдуть кращі часи.     

Імпортуємо те, що можемо й самі експортувати. А забороняємо імпортувати, без чого не можемо обійтися. Приміром, чому Алчевський меткомбінат, який входить до корпорації "ІСД", оскаржує в суді квітневу постанову уряду про заборону імпорту коксу та квотування ввезення коксівного вугілля? Бо ця постанова також  пропонує рулетку: або згортати виробництво через нестачу якісної коксівного вугілля, або розповідати суддям що без нього не виплавити сталі належної якості. До слова, металургам для стабільної роботи  треба імпортувати 13 мільйонів тонн коксівного вугілля.              

Підсумую. Уряд і надалі стримуватиме загальний імпорт (передусім — газу),  хоч це на тлі низького попиту на продукцію традиційного експорту і уповільнення європейської економіки,  виявиться  цього року малопродуктивним.  Природна  нестача валютної виручки при цьому  покриватиметься кредитами, дякувати загальний рівень боргу країни не є критичним, а попит на валюту згасає.         

Перейти від макроекономічної арифметики  до комунальної змушують підвищені тарифи за проїзд   Харкові. На  метро—до 3 гривень, на електротранспорті — до 2 гривень. Директор департаменту транспорту міськвиконкому Сергій Дульфан обумовив таке рішення потребою підвищити заробітну плату працівникам  транспортних підприємств. За його словами, середня зарплата в трамвайних депо становить 1950 гривень на місяць, у тролейбусних  — 2100 гривень. Тепер їм підвищать заробітну плату на 10—20 відсотків.   

Ініціативу харківської влади можуть підхопити й інші мегаполіси країни, оскільки не зарплатою єдино, ще треба гроші на оновлення рухомого складу автопарків,  вчасно одержувати компенсації від місцевих за проїзд пільгових категорій пасажирів тощо.   

Грошей на підняття заробітних плат і погашення боргів  бракує зараз не лише на транспорті, а й на інших об'єктах комунальної сфери. Так, у першому кварталі рівень платежів  водоканалів за електроенергію скоротився до 10 відсотків,  формально це вже загрожує масовими відключеннями  води для споживачів. І де ж субвенція на вирівнювання в тарифах, яка щороку знімає напругу у взаємовідносинах водоканалів з постачальниками енергії? У НКРЕ запевняють, що буде незабаром.

А поки що підприємства водопровідно-каналізаційного господарства  замість спрямування коштів на модернізацію мереж  використовують їх  не за призначенням -- на заробітні плати, купівлю реагентів, погашення боргів перед постачальниками електроенергії,  мінлива вартість якої не враховується у складі загальних виробничих витрат.  Навесні примусових відключень боржників від електроенергії на заході і сході країни уникали, завдяки адміністративному тиску влади на енергокомпанії.  Але це нічого не змінилося. Бо зростання цін на електроенергію тільки накручувало борги. Як наслідок, за перший квартал підприємства водопостачання  довели їх  до 3,1 мільярда гривень (дані ДП «Енергоринок»), збільшивши на 660 мільйонів гривень.

 Тіньова бухгалтерія              

Повернемося до торгівлі, якій цього тижня найбільше уваги приділив міністр економічного розвитку та торгівлі  Ігор Прасолов. Він поінформував громадськість, що торік рівень тіньової економіки за методом «витрати населення — роздрібний товарообіг» торік становив 45 відсотків (!) від рівня  ВВП. До такого висновку міністр дійшов, зіставивши витрати населення на придбання товарів і послуг (1179,1 мільярда гривень) і роздрібний товарообіг ( 804,3 мільярда гривень). Отже, різниця (374,8 мільярда гривень)  і є джерелом тіньового обороту товарів і послуг, з яких не сплачувалися податки.

 Важко не погодитися з висновками, які зробив Ігор Прасолов  на основі розрахунків за таким методом. По-перше, треба прийняти узгоджений між споживачами, виробниками і торговельними мережами закон «Про внутрішню торгівлю». Законопроект є, але на сьогодні він не задовольняє всі зацікавлені сторони.  По-друге, треба добитися того, щоб нормативна база  стимулювала цивілізовану торгівлю не тільки у містах-мільйонниках, а і в сільській місцевості.