Виклики та ризики обмеження репродуктивних прав жінки

Іще з часів Київської Русі на українських землях існувала та існує відповідальність за вчинення плодозгону.

Уперше аборти були легалізовані лише в XX столітті, Радянською владою у 1920 році. Це було обумовлено високою смертністю жінок від спроб небезпечного переривання вагітності. Згідно з офіційною статистикою тих часів, легалізація абортів за короткий час значно зменшила смертність жінок — з 4% до 0,28%.

Однак повторна заборона абортів у колишньому СРСР 1936 року крім тих, що проводилися за медичними показаннями, призвела до значного підвищення кількості кримінальних абортів. У зв’язку з цим смертність жінок унаслідок абортів менш ніж за чотири роки зросла майже в п’ять разів! Тому в 1955 році в СРСР вільні аборти, проведені за бажанням жінки, були знову дозволені, але виключно в медичних установах.

Як відомо, аборти бувають легальні та нелегальні. Вони можуть проводитись як за допомогою хірургічних методів, так і медикаментозно.

Легальний аборт переважно є безпечним, оскільки він проводиться кваліфікованими фахівцями у відповідному медичному закладі, офіційно затвердженими медичними стандартами і протоколами, дотримання яких контролюється державою.

Смертність жінок у результаті таких абортів досить низька.

Нелегальний аборт, тобто той, що проводиться людиною без відповідної кваліфікації в антисанітарних умовах, завжди небезпечний. Те ж саме відноситься й до абортів, які жінка робить самостійно.

У результаті небезпечних абортів стрімко зростає ризик безплідності у жінок, інвалідизація і смертність жінок репродуктивного віку.

Саме тому криміналізація абортів є надзвичайно важливим питанням для будь-якої держави, для будь-якого суспільства.

В іноземних державах кримінальна відповідальність встановлена не за незаконний аборт, а за незаконне переривання вагітності. І саме такий підхід розширює межі кримінально-правової охорони здоров’я та життя вагітної жінки. І саме тому доцільно цей підхід запозичити в національне кримінальне законодавство.

Криміналізація незаконного аборту в Україні обумовлена потребою дотримання умов та порядку його проведення, що слугує захисту здоров’я та життя вагітної жінки.

Зокрема, чинна редакція статті 134 Кримінального кодексу передбачає кримінальну відповідальність лише для осіб, які не мають спеціальної медичної освіти. Це означає, що штучне переривання вагітності, проведене лікарем-акушером-гінекологом, навіть за умови порушення законодавчо визначених вимог та строків, не тягне за собою кримінальної відповідальності. І це сьогодні створює надзвичайно сприятливі умови для масових зловживань у цій сфері.

Саме тому чинна редакція цієї статті Кримінального кодексу, на мій погляд, має бути змінена.

У своєму законопроекті я пропоную запровадити кримінальну відповідальність за незаконне переривання вагітності, проведене будь-якою особою.

На моє глибоке переконання, саме такий підхід дозволить уникнути наявних сьогодні зловживань у цій сфері та унеможливить порушення законодавчо визначених строків для проведення штучного переривання вагітності.

Сьогодні Основи законодавства України про охорону здоров’я та Цивільний кодекс України дозволяють проводити штучне переривання вагітності за бажанням жінки у строк до 12 тижнів. Штучне переривання вагітності на більш пізніх строках дозволяється лише за медичними показаннями, які встановлені Кабінетом Міністрів України.

Водночас сучасне законодавче поле має велику прогалину, оскільки питання проведення штучного переривання вагітності, строк якої становить 22 і більше тижнів, залишається відкритим. Застосування кримінальної відповідальності за такі дії сьогодні Кримінальний кодекс не передбачає.

За сучасними критеріями ВООЗ плід вагою від 500 грам та народжений у строк від 22 тижня вагітності і більше, вважається живонародженим і життєздатним, за умови належної медичної підтримки.

Починаючи з 2007 року ці критерії запроваджено і в Україні.

Саме тому логічним є те, що проведення штучного переривання вагітності, починаючи з 22 тижня та на більш пізніх строках, за умови відсутності конкретних медичних показань, повинно тягнути за собою кримінальну відповідальність, передбачену законом.

На врегулювання цих важливих питань і спрямовано розроблений мною законопроект, основною метою якого є посилення державних гарантій захисту репродуктивних прав жінок України.

Репродуктивне право як вид прав людини було визнано ще в 1968 році на Міжнародній конференції ООН з прав людини.

Зокрема, батькам (і чоловіку, і жінці) було надано рівне право вибору вирішувати, яку кількість дітей вони хочуть мати, і як часто вони повинні народжуватися.

Про це безпосередньо йдеться і в статті 16 Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979, яка чинна і для сучасної України.

На мій погляд, запропоновані мною зміни, щодо розширення кола осіб, які нестимуть кримінальну відповідальність за незаконно проведене штучне переривання вагітності, суттєво покращить захист саме репродуктивних прав українських жінок.

Після прийняття цих змін такими особами можуть бути і медики зі спеціальною освітою, які проводять аборт з порушенням вимог закону — поза медичної установи, не дотримуючись необхідних протоколів і стандартів. Наслідком такої законодавчої ініціативи буде суттєве зменшення кількості неналежно виконаних, тобто кримінальних абортів.

Таким чином, ми врятуємо не тільки жіночу репродуктивну здатність, а й уникнемо випадків інвалідизації та смерті жінок.

Таке підсилення відповідальності для нашої держави саме на часі!