І з Голівуду можна повернутися ні з чим

Початківець, який тільки-но приходить у професію, орієнтується на те, що на акторській ниві передовсім треба мати хоч якийсь академічний досвід. Тому, спираючись на приклади відомих акторів, більшість зважуються на вступ до спеціалізованих вишів. Серед них варто виокремити Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, Київський національний університет культури та мистецтв, Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв, Львівський національний університет, а ще — велику кількість регіональних вишів.

Навчання на такому факультеті — не з дешевих. Наприклад, отримати диплом Карпенка-Карого коштує 19 тисяч гривень на рік за умови подолання конкурсного відбору, який включає прочитання літературного твору й проходження співбесіди. Тільки після цих етапів студент матиме змогу навчатися під керівництвом Михайла Іллєнка чи Леся Танюка.

Водночас, якщо побудувати логічний ланцюг, то дороге порівно з іншими навчання одразу після випуску прокладе молодому акторові шлях до не зовсім прибуткової професійної діяльності. У театральній сфері, наприклад, зарплата актора залежить від статусу установи, що може бути або національною, або академічною. Актори відповідно до цього розмежування отримують заробітну плату. Тобто якщо народному чи заслуженому артисту в національному театрі сплачують від 6 до 15 тисяч гривень, то в регіональних та академічних стартова заробітна плата становить близько двох тисяч. Саме на таку суму має розраховувати й початківець, який намагається пристосувати свої здібності до реалій сьогодення.

Проте, незважаючи на всі нібито очевидні мінуси, закладена база має значення навіть на загальноосвітньому рівні. Звичайно, до серйозного акторства треба готуватися ще з наймолодшого віку. Для цього існують середні спеціалізовані навчальні заклади, де звичайна шкільна програма урізноманітнюється акторськими дисциплінами, а також заклади безперервної мистецької освіти, що поєднують підготовчу, початкову, середню та вищу школи. Підвищити та здобути спеціалізацію можуть допомогти акторські курси, які організовуються як великими компаніями, у тому числі телеканалами, так і гуртками ентузіастів.

Академічна освіта, здобута у вищому чи середньому навчальному закладі, важлива також для налагодження зв’язків. Студентам повідомляють про нові проекти, запрошують у власні, в такий спосіб спрямовуючи їх здібності в потрібне русло.

Поширеною є практика внесення анкет вихованців до баз кастинг-агентств, які фактично представлятимуть їх після випуску. Вони є вітчизняними аналогами голівудських агентів, сірих кардиналів, що підписують багатомільйонні контракти та визначають розміри гонорарів. Так, приміром, Су Менгерс, одна з перших та найуспішніших американських агентів 70-х років XX століття, казала, що найбільше в акторі її приваблюють гроші, тобто вміння актора їх робити, але водночас без допомоги представників цієї професії актору не обійтися, адже статус знаменитості потребує ще й постійної підтримки.

Українські актори поки що обмежуються кастинг-агентствами на кшталт Fіlm.ua, Pronto fіlm, для здобуття членства в яких варто лише заповнити анкету. Проте одразу великих ролей ніхто не пропонуватиме, для цього потрібно мати хоча б якусь академічну базу чи сертифікати про закінчення курсів. Також через велику кількість претендентів про актора можуть забути, тому анкету треба час від часу оновлювати, надсилаючи нові фотосесії й, звичайно, знайомитися з фахівцями на знімальних майданчиках.

Увесь процес відбору проходить за визначеним зразком: представник компанії, що знімає рекламу, приходить до агентства й визначає необхідний типаж чи вміння (знання французької, гра на фортепіано). Працівники шукають у базі всіх, хто підходить під опис, та запрошують на кастинг. Останній відбувається у форматі фотосесії або зйомки уривку з ролика. Отже, компанія вибирає одного кандидата, а кастинг-агентство отримує гроші як посередник.

Проте відбори в якісне кіно та постановки відбуваються досить рідко, і водночас для українських акторів вони відходять на другий план, адже не приносять бажаних коштів. Тому нерідко випускники провідних театральних вишів ідуть у рекламу, де за день зйомок можна отримати 3000 гривень, чи в телевізійні проекти, що приносять трохи менше, але дають потрібні зв’язки. Звісно, це може зашкодити репутації професійного драматичного актора, але є чудовою альтернативою заробітку за професією, на яку вчився.

Плеяда вітчизняних акторів із 90-х років, коли ще процвітав Укртелефільм та випустив низку популярних серіалів («Роксолана», «Пастка», «Злочин з багатьма невідомими»), фактично не змінилися. У всіх на вустах так само залишились Ольга та Наталя Сумські, Анатолій Хостікоєв, Богдан Бенюк, Богдан Ступка та Ада Роговцева.

А молоде покоління виявляє бажання розвиватися не в Україні, а надає перевагу зйомкам в Росії і за першої ж нагоди їде за кордон. Ті, хто залишається тут, беруть участь у телевізійних проектах на телеканалах «Інтер», «Україна» та «Новий канал», з’являючись в рекламі чи серіалах місцевого виробництва.

Звичайно, російська акторська школа перебуває в набагато вигіднішому становищі, ніж українська, більшою мірою через фінансування. Проте вітчизняні митці знаходять в Україні свої переваги. У чому пересвідчилася «Фішка», поспілкувавшись з Юлією Семченко (на знімку), яку широкий глядач знає як українську Герміону, бо саме вона озвучила відомого персонажа у кіноепопеї про Гаррі Поттера.

«Я навчалася в Київській дитячій академії мистецтв, де, крім шкільної програми, ми освоювали акторське мистецтво, риторику, танці, критику та вокал і в підсумку отримали неповну акторську освіту. Тому тим, хто вступав до Карпенка-Карого, пропонували одразу йти на третій курс та закінчувати вищу школу. Я обрала інший шлях, нині навчаюсь в Інституті журналістики й паралельно професійно розвиваюсь як акторка. З усіх моїх робіт найбільше запам’ятався український дубляж «Гаррі Поттера», коли з тисячі претендентів після двох місяців кастингів Голівуд обрав саме мій голос. Так і вийшло, що я стала українською Герміоною.

Крім цього, раніше я знімалась у рекламі, була ведучою на Першому Національному і грала різних персонажів на святах у Палаці «Україна». Нещодавно за моєї участі відзняли «Містичні історії» на СТБ, а також казахстанські «Судові справи». До речі, сьогодні, крім реклами, прибутково зніматися в російських, турецьких та німецьких проектах — для них наші актори та локації не коштують великих грошей і водночас дають якісний результат. На мій погляд, акторові доцільніше розвиватися в Україні чи сусідній Росії, з Голівуду можна повернутися ні з чим, хоча від епізодичної ролі в «Титаніку» я не відмовилася б».