Право на дві тарілки

«Жук його знає...» Так закінчувалася одна з публікацій у «Голосі України» п’ятнадцятирічної давності. У ній йшлося про перетворення вітчизняних полів на випробовувальний майданчик для трансгенної картоплі, яка не боїться колорадського жука. І ось тепер нам знову розповідають про користь біотехнологічних культур. Презентацію побудовано так, щоб у підсумку присутні однозначно усвідомили, що ГМО — це надзвичайне благо. Але ось після тренінгу ви хочете глибше зрозуміти тему і в Інтернеті натрапляєте на статтю, де йдеться про те, що у світі й досі точаться дискусії: викликає ГМ-їжа рак чи ні? Окремі французькі вчені стверджують, що так, а опоненти нарікають, буцімто, ті підтасували методику дослідження. Опісля цього, шановний читачу, уявіть собі таку річ: вам пропонують на вибір скуштувати дві тарілки, припустимо, з солодкою кукурудзою. В одній — звичайна, у другій — з ГМО. Неважко спрогнозувати, яку ви оберете.

У ще одній публікації виписана інша ситуація, яка викликає сумнів, що нам варто беззастережно захоплюватися ГМ-рослинами. У Китаї вирощують, зокрема, трансгенну тополю, стійку до шкідників, які поїдають листя дерев. У Піднебесній культивують її, аби задовольнити усезростаючий попит на деревину. Тепер увага: щоб убезпечити територію від генетичного забруднення, для висадки були вибрані малородючі грунти на півночі й сході країни, далеко від природних лісів, які переважно зосереджені на заході.

Прихильники, які намагаються «проштовхувати» трансгенні культури, на це можуть вам заперечити, розказавши про надзвичайну затребуваність диво ГМ-рослин. Мовляв, трансгенне насіння навіть контрабандою завозять. Так, до Індії потрапив стійкий до шкідників бавовник, а до Бразилії — модифікована соя. Але хіба нелегальне переміщення свідчить про користь того чи іншого товару. Контрабандою возять те, на чому можна заробити: зокрема, зброю, наркотики тощо. Це не аргумент, чому Україна повинна ризикувати довкіллям та здоров’ям своїх громадян. До речі, тут можна припустити, що виробники ГМ-насіння й самі зацікавлені у розповсюдженні навіть контрабандою такого посівного матеріалу. Наступним кроком — заявлять про права і диктуватимуть свої умови. Тому правильно, аби об’єктивно розібратися у ситуації, шукати відповідь на запитання: «Кому вигідне просування ГМО в Україні?» Для компаній, які намагаються монополізувати ринок насіння, зиск проглядається очевидний. Сільгоспвиробники, можливо, також матимуть дивіденди. А споживача продукції, вирощеної за допомогою біотехнологій, у списку отримувачів вигоди може взагалі не бути.

Я розумію, якщо стоїть питання для окремих африканських країн -використовувати ГМО-рослини, чи спостерігати, як населення помирає з голоду. Там вибір однозначний. У нас — інша ситуація: традиційної своєї сільгосппродукції вистачає з надлишком. І перш ніж давати добро забруднювати українські поля ГМ-культурами, варто визначитися: можливо наша ніша — експорт саме чистих продуктів. У світі вирощені за традиційними технологіями коштують дорожче, ніж трансгенні.

До речі, у нас, хоча б ілюзорно, але ще є те право вибору, ті дві тарілки. У американців (США лідер за площами вирощуваних ГМ-рослин, там ГМО-продукти не маркуються) є лише одна. Тож варто не прогавити момент, коли і Україну захочуть позбавити права вибору.