Промисловість не виходить із порочного боргового кола

Нагадаю, парламент ратифікував Угоду про спрощений порядок видачі віз громадянам України у березні цього року. Спрощення полягало як у розширенні кола осіб, які можуть скористатися перевагами Шенгену, так і в усуненні бюрократичної тяганини. Відтепер до спрощеної процедури долучили нові категорії із представників громадських організацій, релігійних товариств і учасників міжнародних конференцій та виставок. А заразом розширили перелік уже чинних категорій громадян: якщо раніше під спрощення підпадали журналісти, то відтепер — і фотокореспонденти, і оператори. Отже, спрощеною процедурою відтепер охоплена сила силенна українців — підприємці, водії-далекобійники, члени бригад міжнародних поїздів, учасники програм з обміну між містами-побратимами, близькі родичі українців, які мають дозвіл на проживання в країнах ЄС, студенти і школярі, аспіранти й вчителі, які їх супроводжують, а ще — спортсмени, родичі, котрі їдуть на поховання або на цвинтар, пацієнти медичних закладів на території країн ЄС. Це формально, як то кажуть.

А не формально — не всім, хто навіть мав право на спрощене оформлення візи, перепадало. Бо лукавити давала змогу навіть законодавча наліпка «до»: видачу багаторазових віз надавали терміном «до одного року». Якщо «до», то це може бути й віза на кілька день — запевняли українців у посольствах та консульствах. Нарешті наліпку «до» зняли. Отже, відтепер багаторазові візи видаватимуть на рік, а по закінченні цього терміну — на 3—5 років.

Ще одна приємна новина — за посередництво братимуть не більше вартості самої візи, тобто не більш як 30 євро. Дотепер посередництво обходилося пільговикам удвічі дорожче, ніж коштувала сама віза. Ці позитивні зміни наберуть чинності, за словами посла при ЄС Костянтина Єлісеєва, з 1 липня цього року — всі дипломатичні деталі узгоджено. Тож на тлі рекомендації колегії Єврокомісії для Ради Євросоюзу підписати угоду з Україною про асоціативне членство — це, поза сумнівом, найпомітніша подія і тижня, і місяця. Один мій приятель сказав: «Нехай нововведення наберуть чинності навіть дещо пізніше, але воно того варте. Це якраз той випадок, коли краще пізно, ніж ніколи».

Нам гостро бракує європейського досвіду, а не грошей, економічної, а не політичної доцільності. У травні про це зазвичай думається через довгу низку календарних свят. У європейців їх не менше — і вони відпочивають до кількох місяців на рік, але, попри те, що в них продуктивність праці набагато вища від нашої, їм не спадає на думку встановлювати календарні компенсації офіційних свят, якщо вони припадають на вихідні. Почасти через це частка їхньої продукції на їхніх ринках не падає так загрозливо, як у нас — до 58,9 відсотка! І це, завважте, без урахування так званого «сірого» імпорту, який заполонив країну. Наша продукція втрачає свій ринок уже чимало років поспіль, і, на жаль, за глибиною цього падіння вже можна судити про те, коли влада зважиться на різку девальвацію гривні проти долара США. Нагадаю, унаслідок останньої різкої девальвації гривні в 2009 році частка вітчизняної продукції на внутрішньому ринку зросла з 63,1 до 67,4 відсотка. Але про це зараз нікому й на думку не спадає, бо від початку місяця готівковий курс гривні тільки міцнішає під впливом того саме календарного ефекту (банки були вимушені продавати валюту під резерви у гривні). І про потребу імпортозаміщення уряд уже нібито відгомонів — про це вели мало не весь попередній місяць.

Однак очевидного не приховати: питома вага продукції вітчизняного виробництва скорочується під тиском боргів і непрофесійних управлінських рішень. Вітчизняний швидкісний потяг (Крюківського вагонобудівного заводу) поставили на рейки і випробували, але Укрзалізниця не віднайде грошей для його закупівлі. І підприємства, і держава вже не витримують боргового навантаження, про що свідчить навіть те, що добитися автоматичного відшкодування ПДВ переважній більшості підприємств не дає змоги елементарна кваліфікаційна вимога щодо відповідності середньої заробітної платні на підприємстві двом мінімальним заробітним платам (2294 гривні).

На цьому тижні міністр соціальної політики Наталія Королевська жалілася, що бракує грошей на задеклароване підвищення пенсій (заборгованість бюджету перед ПФ станом на 1 травня була 8 мільярдів гривень), по закінченні травня вона констатує падіння середнього розміру заробітної плати по країні, бо економіка святкувала, а не працювала. Через місяць і вона, й інші члени уряду спишуть економічне відставання на проблеми... у Європі, а не у своїй країні.

У коловороті боргів

Поза тим створювати собі проблеми ми вміємо краще за європейців. Мало того, якщо не вдається влізти у халепу швидко й одразу, то ми для того чекаємо слушного моменту. Для прикладу згадаю законопроекти, які стосуються впровадження на борговому ринку фінансових векселів. Для проходження цього задуму через парламент не вистачило одного голосу, хоча зацікавленість уряду в казначейських векселях цілком зрозуміла. На його погляд, вони здатні послабити боргове навантаження на бюджет і прислужитися підприємствам, які потерпають через дефіцит обігових коштів. Але є й інші думки: мовляв, плакали живі гроші підприємств... І це не менш серйозні резони.