У Житомирі відкрито меморіальну дошку Артему Любовичу. Біографія його повчальна.
Меморіальну дошку відкрили на будинку гімназії №3, де наприкінці позаминулого століття було двокласне училище, — це єдиний навчальний заклад, який зміг закінчити виходець з родини старообрядців, тож чесно писав в анкетах: освіта нижча. Працював телеграфістом у Житомирі, Києві, Бердичеві, у війську, зокрема під час Першої світової війни. І весь час займався самоосвітою. Це дало змогу досягти таких знань, що він читав лекції у Московському вищому технічному училищі імені Баумана, у різні роки редагував кілька видань, зокрема радянський журнал «Радио всем», був наркомом пошт і телеграфів РРФСР, заступником наркома зв’язку СРСР. З 1933 року до арешту Артем Мусійович — заступник голови Раднаркому Білорусії та голова Держплану БРСР. У 1938 був розстріляний як ворог народу.
Під час відкриття дошки наводився і такий факт. 1919 року в приміщенні колишнього двокласного училища, яке закінчив Любович, містився відділ ЧК, і за короткий час тут було розстріляно більше півсотні осіб. Історію треба знати у всіх її проявах, зазначив голова Житомирської обласної організації Всеукраїнського товариства охорони пам’яток історії та культури заслужений журналіст України Георгій Мокрицький, який був ініціатором встановлення меморіальної дошки. А меценатом пам’ятки стала Леся Кудрицька — представниця відомої житомирської родини.
Житомир.
На знімку: Леся Кудрицька і Григорій Мокрицький.
Фото автора.
