Полігон тривоги: отруту досі не вивезли

Тільки у 2012-му нарешті почалися роботи з розконсервації бетонних бункерів, захованих під землею. До кінця того ж року з полігона вивезли 1047,6 тонни отрути (дані обласного управління екології та природних ресурсів). Продовження робіт планували і в наступному році, але ні у 2013-му, ні у 2014-му цього не було зроблено.

Мешканці Джурина та ще трьох навколишніх сіл — Сапіжанка, Голинчинці та Рожнатівка — знову б’ють на сполох і сподіваються на нову владу.

У вересні нинішнього року під час Всеукраїнської селекторної наради з питань техногенної та екологічної безпеки перший заступник голови Вінницької облдержадміністрації Андрій Гижко звернувся із проханням виділити кошти на завершення робіт з утилізації відходів із Джуринського полігона. У відповідь заступник міністра екології та природних ресурсів Олександр Настасенко повідомив, що міністерством передбачено внести названий полігон до плану заходів з вивезення та утилізації отрутохімікатів. Керівництво області та Мінекології домовилося у дводенний термін підготувати необхідні документи, щоб передати їх на погодження у Мінфін. Передбачалося, що після тендерних процедур на визначення виконавця робіт обіцяні кошти можна буде використати в листопаді нинішнього року.

Тихо нині на полігоні — не видно ні людей, ні техніки.

— Хто в зимову пору проводить такі роботи? — дивується селищний голова Джурина Сергій Гончарук. — Я цього не уявляю. У 2012-му копали влітку і восени. Спочатку добували отруту, потім перезатарювали у спеціальні ємності, а тоді вивозили. Остання машина, пригадую, вийшла з полігона 22 грудня. Не без проблем, звичайно. Адже там бездоріжжя. Не знаю, можливо, і в мороз можна копати, я не фахівець. Але поки що я вперше чую від вас про обіцяні гроші.

Селищний голова уточнює, що полігон не є об’єктом територіальної громади. Хоча розміщується на її землях. Керівник переймається ситуацією на ньому тому, що люди продовжують вимагати позбутися такого «сусіда». За полігон відповідає обласна влада. В облдержадміністрації кажуть, що не сумніваються у виділенні коштів на завершення робіт на Джуринському сховищі отрутохімікатів. Яке підприємство буде діставати отруту і готувати її до вивезення, поки що невідомо. У 2012 році цим займалася Ізраїльська компанія S.І. Group Consort. Безпосереднім виконанням робіт — її підрядна організація, що розташовується в Києві. До речі, за тією ж адресою, що й представництво ізраїльської фірми.

— До цієї компанії є багато запитань, — каже народний депутат України попереднього і нового скликань Геннадій Ткачук. — Їх ставлять не тільки місцеві жителі. Відповіді намагалися почути екологи, громадські активісти, журналісти, які висвітлювали перебіг ліквідації полігона. На їхнє прохання, я звернувся з депутатським запитом до Генпрокуратури України. Було це ще у 2013 році. Однак конкретної відповіді не отримав. Доведеться повторити запит вже до нового керівництва ГПУ. Адже йдеться про використання державних грошей, а також про екологічну безпеку людей чотирьох територіальних громад.

У найближчому до полігона селі Сапіжанка впродовж останніх років істотно зріс показник смертності. Про це повідомив сільський голова Петро Фомишен. «Не знаю, чим саме це спричинено, але статистика сумна, — зазначає він. — Люди в розмовах поміж собою скаржаться, що життя їм вкорочує, зокрема, і підземне сховище отрути».

За словами Геннадія Ткачука, роботи на полігоні у Джурині з вивезення отруйних відходів виконано в 2012 році не тільки не в повному обсязі, а й з порушенням норм екологічного законодавства. У листі до колишнього Генпрокурора народний депутат звертає увагу, що небезпечні хімічні речовини з розконсервованого могильника потрапляють до ґрунтових вод. А до найближчого села від полігона — лише три кілометри. Поруч перебувають сільськогосподарські угіддя. А територія полігона навіть не огороджена. Пан Ткачук назвав злочинною недбалістю залишені на місці металеві бочки з-під отрути, а також відкриті бетонні бункери.

Про те, що рекультивація земельних ділянок не проведена, повідомив у розмові з кореспондентом «Голосу України» селищний голова Джурина Сергій Гончарук. «Через це я не підписав акт виконаних робіт представникам фірми, — каже пан Гончарук. — Вони зверталися до мене. Але ж роботи не завершено, це видно, як то кажуть, неозброєним оком. Тому не став брати на себе відповідальність. Хто їх підписував, не можу сказати». Тридцять п’ять мільйонів гривень виділено державою у 2012 році на виконання робіт з вивезення отрути із Джуринського полігона. Таку цифру назвав народний депутат України Геннадій Ткачук. Як саме їх освоїли, про це парламентарій намагався дізнатися у ГПУ. У його депутатському запиті йшлося також про необхідність розслідування за фактом неналежного виконання робіт із вивезення та утилізації отрутохімікатів. Депутат вважає, що варто перевірити умови проведення конкурсу на визначення переможця з виконання робіт. За його словами, якщо проаналізувати матеріали, що є у відкритому доступі, то стане зрозуміло: названа компанія — монополіст на вітчизняному ринку утилізації отрути. Хоча насправді в неї немає жодних технічних можливостей для виконання утилізаційних робіт.

За даними сайту «Наші гроші» Ізраїльська компанія S.І. Group Consort упродовж двох років (2011—2012) вигравала тендери на утилізацію шкідливих речовин. Так, у 2011-му отримала підряди на суму 616 мільйонів гривень. Ідеться про знешкодження пестицидів у деяких регіонах України. У 2012-му їй виділено 400 мільйонів гривень, а коло проведення робіт розширилося до 17 областей. Тобто впродовж двох років компанія отримала понад мільярд гривень.

— Але ж в Ізраїлі немає жодного підприємства з утилізації отруйних хімічних речовин, — кажу голові Вінницької обласної екологічної асоціації «Зелений світ Поділля» Олені Яворській. У відповідь чую: «Зате в Ізраїлі є спритний чоловік, який гарно вміє домовлятися з нашими чиновниками. Ось і має мільярд за два роки».

Де саме утилізували отруту із Джуринського полігона? У відповідь на запит кореспондента «Голосу України» з Мінекології відповіли, що її вивезли до Польщі. Водночас повідомили, що в міністерстві немає інформації, на яке підприємство сусідньої держави її доставили, а також, яку кількість її там отримали. Загадкою залишається те, чому частину вантажу транспортували... морем. Якщо говорити точніше, то з Одеси, звідки відправили вантаж, до найближчого порту в Польщі треба пройти не одне, а два моря і один океан. Одне слово, запитань до ізраїльських помічників більше, ніж відповідей.

Ще однією причиною підозр до організаторів і виконавців робіт на Джуринському полігоні є дані із звіту про вивезену кількість отрути. Вінницьке обласне управління екології і природних ресурсів звітує, що у 2012 році з полігона вивезено 1047,6 тонни отруйних речовин. Міністерство екології і природних ресурсів у відповіді на згаданий запит журналіста повідомило, що із Джуринського полігона вивезено 1575,968 тонни небезпечних відходів.

Щоб мати очевидні докази фактів порушення екологічного законодавства, народний депутат України Геннадій Ткачук ініціював зйомки документального фільму. «Ми зафіксували, в якому вигляді залишили після себе розконсервований полігон ліквідатори отрути, — каже пан Ткачук. — Словами таке описати неможливо, це треба бачити. У разі необхідності, готові продемонструвати зафіксовані кадри правоохоронцям».

Вінницька область.