Багато болі — мало правди

Провівши сина працювати на городі, мешканка райцентру Каланчак на Херсонщині чекала його додому до обіду. А прийшов Юрій (ім’я змінене) ближче до ночі. Мати жахнулася: син був синій від побоїв, кульгав на обидві ноги, його брова була розсічена, а на долоні «красувався» слід від опіку. У відповідь на розпитування хлопець, що ледве тримався на ногах, розповів, що дорогою додому потрапив на допит у міліцію, і там з нього «вибивали» показання про причетність до збуту наркотиків.

Уже наступного дня заява про побої лежала в районній прокуратурі, яка почала кримінальне провадження. Вона і з’ясувала, що напередодні оперуповноважений Каланчацького РВ УМВС по боротьбі з незаконним обігом наркотиків і його колега з карного розшуку затримали на вулиці потерпілого, побили його там, привели в кабінет на другому поверсі райвідділу. І там борець із наркоторгівлею «відірвався» на покірливій жертві просто по-гестаповськи.

«Оперуповноважений почав завдавати ударів долонею по обличчю, повторюючи, що я все одно все розповім. У цей час у двері постукали. Міліціонер відчинив їх і впустив ще одного правоохоронця. За його присутності він наказав мені опуститися на підлогу, наступив на спину ногою і притиснув її. Після цього викрутив руки і почав піднімати вгору, завдаючи болю. Потім другий співробітник міліції сказав, що треба робити інакше. Він взяв спершу один олівець, потім інший, засунув між пальців і натиснув. Його напарник став завдавати мені ударів ногами по колінах, штовхнув мене, і я впав, ударився об металевий сейф і розсік собі брову. А оперуповноважений притиснув мене до стіни й погасив об долоню недокурок», — такі показання дав Юрій у прокуратурі.

Того дня Юрія супроводжував попутник — сусід. Коли хлопця затримали, попутник чекав його на другому поверсі того самого райвідділу міліції, тільки в протилежному кінці довгого коридору. І з цієї чималенької відстані він чув, як у замкненому на ключ кабінеті кричить і стогне його товариш. А от працівники райвідділу, котрі перебували в кабінеті, дружно дали свідчення про те, що нічого не бачили й не чули. Щоправда, аби уникнути скандалу, заповзятого опера ще до суду з міліції звільнили, а суд Каланчацького району Херсонщини за перевищення влади, що супроводжувалося насильством, засудив його до п’яти років позбавлення волі з випробним терміном, відправивши додому.

Історія, безумовно, кричуща. Однак вона далеко не єдина. Регіональний координатор зі взаємодії із громадськими організаціями Уповноваженого із прав людини Наталя Козаренко нещодавно на прес-конференції зазначила: «Працюю лише три місяці, а вже одержала дві скарги на дії співробітників міліції». Але найстрашніше, що вартові порядку на Херсонщині для одержання «потрібних» тільки їм показань не гребують використовувати навіть дітей.

Так, у лютому нинішнього року з першого в області сімейного дитбудинку Людмили і Юрія Крюковських утік важкий підліток, котрий півжиття провів на вулиці. Побоюючись, що за крадіжку гаманця в прийомних батьків його відправлять у колонію, утікач прийшов до міліції і з надривом повідав про те, що в сімейному дитбудинку дорослі його били. Співробітники Дніпровського РВ УМВС Херсона з ентузіазмом ухопилися за цей випадок і почали «шити справу» людям, які виховали й повернули в повноцінне життя десятки сиріт.

Відкривши кримінальне провадження про злісне невиконання батьківських обов’язків, правоохоронці взялися «обробляти» дітей просто в школі. Людмила Крюковська каже: «Домагалися «потрібних» показань, а потім помістили трьох дітей у притулок, брехливо обіцяючи їм за відмову жити в сімейному дитбудинку всілякі блага — аж до повернення до біологічних батьків і матерів, позбавлених батьківських прав. Однак так нічого не підтвердилося. «Промуриживши» у такий спосіб майже три місяці весь наш сімейний дитбудинок, «викривачі» добилися лише того, що 11 квітня 2013 року кримінальне провадження було закрите — «за відсутністю складу злочину». Тобто, ніякого злочину не було, а була спроба правоохоронців видати бажане за дійсне й дещо «підправити» показники».

Показово, що за згадані порушення і явне перевищення влади нікого з учасників скандального розслідування не притягли до кримінальної відповідальності й навіть не звільнили з міліції — два офіцери відбулися всього-на-всього дисциплінарною відповідальністю. Батькам-вихователям і самим вихованцям сімейного дитбудинку залишається утішатися лише тим, що застосування катувань (а моральний тиск на дітей мало чим від них відрізняється) засудив начальник обласного управління МВС генерал-майор Валерій Литвин, котрий обурено поставив підлеглим прямо на колегії УМВС риторичне питання: «Кому від цього користь, хто вас просить це робити?»

Роботою міліції Херсонщини сьогодні незадоволені як місцеві жителі, так і самі правоохоронні органи.

Після того, як міліції «зрізали» пільги і почалася чехарда з постійною зміною керівників її районних підрозділів, із лав МВС пішли сотні досвідчених професіоналів. Їх замінили молодим поповненням, яке часом жадає догодити начальству, але не має потрібних навичок для грамотного розкриття злочинів, відрізняється зарозумілістю і грубістю. Як результат — втрата підтримки з боку простих людей, а їх небажання співробітничати зі своїми «захисниками» розкриттю злочинів теж не сприяє. От вони й «вичавлюють» показання замість пошуку реальних доказів причетності людини до криміналу. А добровільно співробітничати місцеві жителі, на жаль, не рвуться — історії з катуваннями, що нескінченно повторюються, їх просто залякали.

— Якщо від «коефіцієнта розкривання злочинів» у МВС вирішили відмовитися, то необхідно шукати інший — об’єктивніший — показник ефективності роботи міліції. У багатьох європейських країнах — наприклад, у Великобританії, широко використовується незалежна оцінка того самого рівня суспільної підтримки. На жаль, на Херсонщині він найнижчий серед усіх південноукраїнських регіонів. Соціологічне опитування Харківського інституту соціальних досліджень, що проводилося за сприяння міністра МВС України Віталія Захарченка, засвідчило: тут міліції довіряє лише 21 відсоток місцевих жителів, тоді як у сусідній Одеській області цей показник становить 27 відсотків, а в Криму — навіть 29. Семеро з кожних десяти опитаних нами жителів Херсонщини побоюються стати жертвами злочинів, шестеро — не знають навіть прізвища власного дільничного, — коментує провідний експерт Харківського інституту соціальних досліджень Андрій Черноусов (на знімку). — Складається враження, що міліція працює для себе, а населення живе своїм життям».

 

Херсонська область.