У Донецьку вшанували пам’ять жертв політичних репресій. На мітинг-реквієм біля меморіалу на Рутченковому полі зібралися представники влади, колишні політв’язні, родичі репресованих, молодь, мешканці міста. Після мітингу відслужили панахиду по невинно убієнних, а до підніжжя пам’ятного знака лягли живі квіти. Рутченкове поле — місце, куди в 30-40-х роках минулого століття НКВСники привозили засуджених до страти донеччан.
До траншей, викопаних на цій території, скинули кілька тисяч тіл. Розстрілювали без суду і слідства: у жовтні 1941 року знищили півтисячі поранених червоноармійців, привезених зі шпиталю, та учнів місцевого фабрично-заводського училища. І перших, і других мали евакуювати в тил, адже радянські війська залишали Донбас. Але не встигли, тому розв’язали «проблему» інакше. Під час розкопок поруч із тілами підлітків були знайдені валізи з речами, підготовленими для евакуації.
«Тут поховані не політики, хоча репресії називаються політичними. Це звичайні громадяни нашого міста. Велика трагедія в тому, що цими самими вулицями ходили ті, хто розстрілював невинних людей, які нічого не скоїли. Тоді така діяльність влади виправдовувалася тим, що це потрібно для кращого життя народу», — зазначив, виступаючи перед присутніми, голова громадської організації «Донецький Меморіал» Олександр Букалов.
До місця трагедії приїхала група мешканців села Роздольного Старобешівського району, які щороку вшановують пам’ять рідних та односельців, невинно убієнних під час терору проти греків Приазов’я. Розповіді, якими ділилися присутні, свідчать, що жертвами тодішнього режиму ставали люди різних національностей, професій та віку.
«Репресованих у моєму роду не було, але це лише тому, що дід був розумною людиною, і коли почалася колективізація, сказав дітям: кидайте все і роз’їжджайтеся. І вони роз’їхалися, тому й залишилися живими. А батька й матір із меншим сином посадили до ешелону і повезли на Урал. Зупинилися серед дороги, у лісі, у сніг викинули — і все, влаштовуйтеся, як знаєте», — пригадує донеччанин Павло Величко.
Представники громадськості наголошували, що важливо більше розповідати про трагічні сторінки історії народу, особливо в школах, не один-два рази на рік, а частіше.
«Відродження історичної пам’яті, національної ідентичності — наш святий обов’язок. Як перед мільйонами жертв терору, так і перед наступними поколіннями українців», — підкреслив перший заступник Донецького міського голови Микола Волков.
На знімку: під час мітингу-реквієму на Рутченковому полі.
Фото автора.
