Олексій АЗАРОВ: «У сімейному колі про політику ми намагаємося не говорити»

— Рішення піти в політику я прийняв недавно. Вирішував сам. Але оскільки батько в політиці вже доволі тривалий час, цю сферу я знаю не з чуток. Тому я знав, куди йду, і що потрібно буде робити. Рішення це абсолютно усвідомлене. Я прагну внести свій внесок у розвиток України, працювати на її благо, розбудовувати регіони.

— Стосунки зі «старшими» депутатами складаються добре. «Дідівщини» у нас немає — ви це мали на увазі? (посміхається). Інша справа, що перші враження виявилися достатньо незвичайними. Депутати, які пропрацювали три-п’ять скликань, зізнаються, що такий неконструктивний парламент у нас уперше. В оцінках часто звучить слово «цирк». І це, я вважаю, ще занадто м’яко.

Я йшов до Верховної Ради, щоб працювати й допомагати людям. Намітив для себе проекти, які просуватиму й підтримуватиму. Один із них — медичне страхування. Свідомо балотувався по мажоритарному округу, тому що щиро вважаю — народний депутат має бути доступним для людей і розв’язувати проблеми країни.

Але за такої роботи парламенту поки що це не є можливим. 

Ті депутати, які перетворили Верховну Раду на шоу, які дискредитують її і перед країною, і перед усім світом, — цікаво, як вони дивляться в очі своїм виборцям?

— Батьківщина для мене — Україна. І хай формувався як особистість я в Росії, всі найважливіші для мене події відбувалися в Україні. Тут я працював і працюю, тут я одружився, тут народилися мої діти, тут живе моя родина. Мій дім — Україна.

— У дитинстві, як і всі хлопці мого віку, мріяв бути шахтарем.

— Багатьом здається, що в інших країнах світу живеться набагато краще й легше. Але це багато в чому помилкова думка. У кожній країні є як свої достоїнства, так і складності. Й Україна не виняток. У мене немає бажання виїхати в іншу країну. Я переконаний, що в України є величезний потенціал — і ресурсів, і людей. Ми зможемо побудувати більш розвинуту державу. І я сподіваюся вкласти свою лепту в цей процес.

— Для мене нове мислення — як у політиці, так і в бізнесі чи громадській діяльності — це вміння генерувати ідеї, формулювати нові значення, важливі для основної частини суспільства. Еліта — це люди, які здатні відповісти на кілька найважливіших питань: «куди йдемо?», «які цінності сповідуємо?», «що будуємо і якими коштами?», «в які терміни?». Та найголовніше —«ради чого?» Такий підхід і є те саме нове мислення, яке сьогодні таке необхідне країні. Ніхто не сперечається, створення робочих місць — це важливо, але ми повинні думати про майбутнє. І тут важко переоцінити важливість ІT-технологій, створення екологічного бізнесу. Екологічного в найширшому значенні слова — від чесних правил гри до захисту навколишнього середовища. Люди настільки стомилися від політичної тріскотні, що просто перестають вірити в такі поняття, як Батьківщина, патріотизм, Україна. Що потрібно зробити перш за все? Насамперед треба повернути довіру людей до цих понять і простих людських цінностей, а тоді поговоримо про національну ідею.

— Часу завжди не вистачає. Думаю, що не тільки в мене, а й у багатьох батьків. Зрозуміло, переважно вихованням наших дітей займається моя дружина. Але я певен, що виховання — процес безперервний. Ми виховуємо їх власним прикладом, ставленням до життя, роботи, одне до одного. Коли діти зростають у щасливій родині, де між батьками любов і взаєморозуміння — це, на мою думку, краща модель виховання. Я завжди знайду час вислухати кожну свою дитину, постараюся вникнути в їхні проблеми, дам пораду. По-моєму, це — головне.

— На жаль, ми дуже мало проводимо часу разом. І якщо навіть він приїжджає до нас, то в основному грається з онуками. Та й самі в сімейному колі про політику ми намагаємося не говорити.

— Боюся здатися банальним, але вільного часу справді дуже мало. Увесь вільний час намагаюся проводити в колі родини, гратися з дітьми. Я отримую задоволення від  того, що поведу їх у зоопарк чи влаштую пікнік. Взагалі, якщо видалися вихідні, багато чого залежить від настрою та  від пори року. Радію, коли можу поїхати із друзями на шашлики або сходити із дружиною до театру. Дуже люблю ходити зі старшим сином у кіно. Щораз дивуюся дорослості його сприйняття. А ось відпустку завжди намагаюся проводити однаково — їду кататися на гірських лижах.

— Я спілкуюся з великою кількістю людей. Але певен, що справжніх друзів по життю має бути небагато. Решта оточення — це знайомі, товариші, колеги. У своє близьке коло я впускаю тільки тих, з ким мені спокійно й комфортно, хто надійний, і кому я довіряю. І я певен, що вони дружать саме зі мною. А якщо хтось і прагне одержати вигоду від мого соціального статусу, то це не друг. Це знайомий, не більше.

— Справи — важливіші за слова!